Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
бух облік.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
08.11.2019
Размер:
63.56 Кб
Скачать

Міністерство освіти України Київський національний економічний університет

Бухгалтерський облік у комерційних банках України. Кіндрацька Л. М.

Навчальний посібник

Допущено Міністерством освіти України

Київ 1999

ББК 65.052

К 41

Рецензенти:

В. Г. Лінник, д-р екон. наук, професор (КНЕУ) В. І. Ричаківська, заст. директора департ. бух. обліку НБУ

І. Д. Фаріон, д-р екон. наук, професор (Терноп. акад. нар. госп-ва)

Редактор

О. П. Бондаренко

Кіндрацька Л. М.

К 41 Бухгалтерський облік у комерційних банках України: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 432 с.

ISBN 966–574–092–X

У навчальному посібнику викладено теоретичні та практичні основи фінансового обліку в комерційних банках і наведено докладну методику обліку господарських операцій: депозитних, кредитних, із цінними паперами, обмінних в іноземній валюті, з основними засобами та нематеріальними активами, лізингових.

Теоретичний матеріал ілюструється численними практичними прикладами й таблицями, що сприятиме поглибленому його засвоєнню.

Ураховано всі зміни, що сталися в обліковій політиці комерційних банків з 1 січня 1999 року, зокрема щодо господарських операцій і діючого плану рахунків.

Призначається для студентів, які вивчають дисципліну «Бухгалтерський облік у банках».

Буде корисний найширшому колу читачів, котрі цікавляться проблемами становлення й розвитку банківської системи в Україні та банківським обліком як важливим рушієм управління зазначеною системою та неодмінною умовою ефективного її функціонування в конкурентному середовищі.

ББК 65.052

Л. М. Кіндрацька, 1999

ISBN 966–574–092–X КНЕУ, 1999

Навчальне видання

КІндрацька Любомира МаксимІвна

Навчальний посібник

Художник обкладинки О. Стеценко

Технічний редактор І. Лукашенко

Коректор О. Уляницька

Комп’ютерний набір і верстка Н. Мишко

Підписано до друку 01.06.99. Формат 60-84/16.

Папір офсетний. Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 25,11. Умовн. фарбовідб. 25,57.

Обл.-вид. арк. 31,36. Наклад 3000 прим. Зам. 8–1580

Видавництво КНЕУ

252057, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1

Тел. (044) 458–00–66, тел./факс (044) 446–64–58

Світлій пам’яті вчителя і Людини Володимира Івановича Самборського, професора, доктора економічних наук

ЗМІСТ

ВСТУП

Комерційні банки є суб’єктами господарської діяльності, проте характер їх діяльності специфічний. З одного боку, вони залучають тимчасово вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб, а з іншого — задовольняють як власні потреби, так і потреби своїх клієнтів — фізичних та юридичних осіб.

У ході історичного розвитку з поняттями банку, банківських операцій або кредитних установ пов’язувалися цілком різні поняття. Це пояснюється тим, що постановка завдань, сфера діяльності і способи роботи банків з плином часу значно змінювались.

Щоб зрозуміти специфіку діяльності банку, звернімося до загальної теорії економіки виробництва. На першому плані — людина, яка чітко визначає собі виробничу мету і, прагнучи досягти її, здійснює планомірну цілеспрямовану господарську діяльність. Згідно з теорією виробництва, ця діяльність перетворюється на товар лише за умови продажу на ринку, що стає можливим, коли є попит та пропозиція з боку суспільства.

Що ж до банку, то тут ідеться про банківські послуги, які потрібно продати. Зрештою банки функціонують, аби задовольняти потреби клієнтів і забезпечувати власний дохід. Неодмінною умовою тривалої та успішної господарської діяльності банку є оптимальна продуктивність, економічність, рентабельність і ліквідність.

Зазначені теоретичні положення містить стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банки — це установи, котрі кредитують суб’єктів господарської діяльності та громадян, використовуючи залучені кошти підприємств, установ, організацій і населення, а також інші кредитні ресурси, здійснюють касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконують валютні та інші банківські операції, передбачені цим Законом.

Комерційних банків сьогодні вже немало в Україні. Діяльність їх стає дедалі багатограннішою. Зокрема, вони не обмежуються вирішенням проблем кредитування, що донедавна були пов’язані з найбільш дохідними операціями. Вони проводять активну політику на фондовому та валютному ринках, здійснюють довірчі операції за дорученнями клієнтів, надають широку низку консультаційних та інших послуг.

Значно розширився обсяг лізингових, факторингових та ф’ючерсних операцій. Проводячи господарські операції, банки активізують свою діяльність у сфері розвитку ринкових відносин. Водночас і господарська діяльність підприємств, установ, організацій дедалі більше залучається до сфери банківської діяльності.

За цих умов великого значення набувають питання суто практичного характеру — питання бухгалтерського обліку в банках. У найширшому розумінні, облік — це мова бізнесу. Саме тому організація обліку має враховувати принципи діяльності банківських установ, а саме:

- принцип прибутковості;

- принцип ризиковості банківських операцій;

- принцип платності банківських ресурсів.

Звідси постають цілком закономірні питання: як саме організувати обліковий цикл банку? Що розуміти під його обліковою політикою? Як саме мову цифр подати у формі, зрозумілій для всіх користувачів.

Питання, безперечно, непрості. Більш того, сфера користувачів банківської інформації доволі велика за обсягом. Так, до неї належать держава в особі Національного банку України (НБУ), податкові та інші контролюючі органи, безпосередньо керівництво банку, а також його інвестори та акціонери, вкладники і позичальники, банківські службовці та інші зацікавлені особи.

Кожного цікавить потрібна саме йому інформація, причому в необхідному обсязі та у визначений час. Важливо, щоб ця інформація була якісною.

Отже, бухгалтерський облік має подавати огляд операцій банку будь-якому користувачеві. Більше того, усі операції мають відстежуватися з моменту їх початку і протягом усього періоду здійснення аж до включення до звітності.

Скажімо, інвестори та акціонери цікавляться бухгалтерськими даними щодо банківського прибутку, стану активів і зобов’язань, які заносяться до фінансової звітності. За даними обліку вони відстежують співвідношення загального прибутку та показника прибутковості акцій. Адже деякі банки заявляють, на жаль, про суми неіснуючого або навіть фіктивного прибутку, який формується як відсотки, нараховані, але не отримані.

Лише достовірна інформація може слугувати надійним індикатором реального фінансового стану банку.

НБУ як користувач інформації, маючи на меті захистити інтереси клієнтів та забезпечити фінансову надійність з допомогою аналізу фінансової звітності комерційних банків, контролює додержання ними обов’язкових економічних нормативів. Насамперед це мінімальний розмір капіталу банку і статутного фонду, платоспроможність, достатність капіталу, миттєва та загальна ліквідність, максимальний розмір ризику на одного позичальника, максимальний розмір великих кредитів і т. ін. — усього 18 позицій.

Комерційні банки несуть відповідальність за надання установам НБУ недостовірної інформації. А ця інформація, як правило, формується в системі бухгалтерського обліку. Хоча на практиці не існує схеми, що гарантує повну фінансову безпеку і стійкість банку, проте розумне регулювання, що грунтується на правдивій бухгалтерській інформації, може сприяти попередженню, а отже, й уникненню негативних моментів, до яких призводять хибні управлінські рішення.

Усе це переконливо доводить важливість бухгалтерської інформації.

Як і банківський менеджмент, бухгалтерський облік є вирішальним чинником ефективного управління банком.

Пропонований посібник має на меті переконати читачів у тому, що банківський бухгалтерський облік не обмежується лише числовим поданням стосунків із клієнтами, а являє собою інформаційну систему, що слугує багатьом групам споживачів, які прямо чи непрямо пов’язані з банком.

Висловлюю велику подяку співробітникам Департаменту бухгалтерського обліку НБУ і персонально заступникові директора цієї структури Вірі Іванівні Ричаківській, чиї поради надали відчутну допомогу автору в підготовці посібника.

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ОБЛІКУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ ТА ОСНОВИ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ. 1.1. Організація обліку в комерційних банках

Бухгалтерський облік банку можна визначити як систему реєстрування та підбиття підсумків операцій, виконуваних у банківському бізнесі, і з подальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних звітів.

Бухгалтерський облік є інформаційною системою, що надає фінансову інформацію про банк як суб’єкт господарської діяль- ності.

Бухгалтерський облік є процесом визначення, вимірювання та передавання інформації економічного характеру.

Бухгалтерські дані відіграють істотну роль, коли йдеться про функціонування в конкурентному середовищі за умов обмежених ресурсів.

Система обліку являє собою сукупність процедур, що мають на меті фіксувати всі операції банку, а саме:

- визначати зміст здійснених операцій і записувати їх;

- описувати операції в часовому вираженні;

- підбивати підсумки виконаних операцій згідно з принципами міжнародних стандартів обліку;

- належним чином подавати операції з відповідними дета- лями.

На сучасному етапі розвитку банківської системи України ставиться питання про створення системи внутрішнього контролю банку, яка б охоплювала політику та процедури кожної банківської установи, сприяючи успішному виконанню її завдань.

Зауважимо, що бухгалтерський облік є важливим елементом структури внутрішнього контролю. Зокрема, на управлінські рішення істотно впливає бухгалтерська інформація щодо готівки, стану розрахунків, цінних паперів, якими володіє банк, депозитних операцій, валютних коштів, кредитних ресурсів та його кредитного портфеля.

Бухгалтерська інформація базується на документах, які дають змогу простежити рух активів від моменту отримання дозволу на них та придбання до списання чи реалізації. Те саме стосується й пасивів — ідеться про часовий період від виникнення зобов’язань до їх погашення. Адже банк не може успішно функціонувати в конкурентному середовищі без відповідної системи щоденного обліку всіх своїх операцій і зобов’язань. Лише за такої умови керівництво цієї установи постійно відстежує всі аспекти її діяльності, а отже, і ризики, яким вона піддається.

З огляду на сказане система бухгалтерського обліку має задовольняти розглянуті далі вимоги.

1. Актуальність.

Усі здійснювані банком операції слід щодня відображувати в балансі і в оборотно-сальдовій відомості.

Значення:

- банк і клієнти дістають актуальну інформацію;

- у разі виявлення помилки клієнт може своєчасно подати рекламацію.

2. Надійність.

Помилкових записів уникають завдяки автоматичному контролю та узгодженню.

Значення:

- скорочуються витрати на виправлення помилок, яких при- пустилися, на стадії завершення операцій в системі автоматизації банку (САБ);

- не порушується впевненість клієнта в надійності банку.

3. Ефективність.

Між банківськими операціями, які приносять дохід, і витратами на їх проведення, має виконуватися певне співвідношення, що забезпечуватиме тривале функціонування банку.

Значення:

- бухгалтерський облік у банку має бути раціонально організований і спрямований на те, щоб підтримувати й підвищувати конкурентоздатність банку.

Система бухгалтерського обліку поряд з об’єктивними вимогами має відповідати й таким, що зафіксовані законодавчо та нормативними документами НБУ.

Отже, бухгалтерський облік базується на певних правилах визначення, записування, класифікування та інтерпретування операцій або подій, пов’язаних із діяльністю банку. Загалом сказане визначає метод бухгалтерського обліку, якому належать насамперед такі елементи:

- документація та інвентаризація;

- оцінка й калькуляція;

- рахунки та подвійний запис;

- бухгалтерський баланс і звітність.

Бухгалтерські системи банківських установ України комп’ютеризовані, завдяки чому система бухгалтерських проведень — занесення інформації до щоденних балансів, касових книг, оборотно-сальдових відомостей — виконується в автоматичному режимі. Проте навіть за цих умов перелічені елементи методу бухгалтерського обліку є похідними щодо концепції такого обліку.

У процесі збирання даних бухгалтерського обліку застосовують специфічну термінологію. Наведемо визначення найважливіших термінів.

Подія — це обставина (сукупність обставин), що має певні наслідки для банку.

Господарська операція — це така подія, яка спричинюється до зміни в активах, зобов’язаннях і капіталі. Для відображення господарських операцій застосовують систему рахунків.

Рахунок — це систематизовані записи, які відбивають вплив операцій та інших подій на конкретний актив, зобов’язання чи акціонерний капітал. Для кожного активу, зобов’язання, доходу, виду витрат та одиниці капіталу ведеться окремий рахунок. Усю сукупність рахунків можна поділити на дві групи:

1) Балансові (реальні) рахунки.

2) Тимчасові рахунки.

До першої групи належать рахунки активів, зобов’язань, капіталу. Залишки за цими рахунками обліковуються на балансовому звіті.

Другу групу становлять рахунки доходів та витрат. Їх називають тимчасовими, оскільки вони на відміну від реальних періодично закриваються. Записи за цими рахунками нагромаджуються з початку року і подаються у звіті про фінансові результати за відповідний період часу.

Рахунки обох розглянутих груп пов’язані з процедурами синтетичного обліку як узагальнюючого. Він ведеться без деталей у грошовому вираженні і дає загальне уявлення про операції, а також зміни в балансі банку. До матеріалів синтетичного обліку належать щоденний баланс, касові журнали, зведені обігово-сальдові відомості, які складаються в автоматичному режимі. Скажімо, касовий журнал складають на персональному комп’ютері окремо за прибутком і видатком каси. Водночас підлічують проміжні суми за рахунками, що кореспондують з рахунком каси, а також загальну суму журналу в цілому.

Касові журнали друкують до закриття каси і використовують, щоб звірити касові обороти.

Оборотно-сальдові відомості щодня складають за виконавцями, а також за особовими рахунками, підбиваючи підсумки за кожним балансовим рахунком, котрий може слугувати відомістю пере- вірки.

Процедури аналітичного обліку забезпечують вельми деталізоване відображення банківської операції: тобто зазначається дата проведення операції, вид документа, за яким її проведено, номер рахунку, сума. Зазначеного ступеня деталізації додержують під час ведення банківських особових рахунків, які визнано основною формою аналітичного обліку в банку.

Особові рахунки клієнтів ведуться у двох примірниках. Другий примірник (виписка) щодня передається клієнтові. Угодами на розрахунково-касове обслуговування, що укладаються між клієнтом і банком, можуть визначатися інші терміни подачі виписок.

Крім особових рахунків до засобів аналітичного обліку належать штафелі (спрощена форма особового рахунку, застосовувана щодо позабалансових рахунків), а також картотеки документів, операційні журнали.

Аналітичний облік ведеться згідно з первинними докумен- тами.

Отже, банки мають змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Окрім того, дані аналітичного обліку становлять базу економічного аналізу та використовуються для групування за балансовими рахунками інформації, яка далі подається у фінансовій звітності.

Методи перевірок відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку можна згрупувати за такими напрямками.

1. Перевірка узгодженням — здійснюється з допомогою порівняння проміжних і остаточних сум. Порівнюють між собою дані, ураховані в системі аналітичного та синтетичного обліку, а отже, і в різних носіях інформації (первинних документах, щоденному балансі, оборотно-сальдових відомостях, в особових рахунках). Зрозуміло, що суми мають збігатися.

2. Перевірка перенесення — установлюється правильність перенесення даних з одного носія інформації на інший. Зауважимо, що з автоматизацією ведення бухгалтерського обліку цей вид перевірок поступово втратив своє значення.

3. Перевірка підрахунків (обчислень) — має на меті встановити правильність розрахунків числового матеріалу, що додається.

Первинні документи перевіряють за двома напрямками.

1. Суми, зазначені в документах, звіряються з відповідними сумами, занесеними до регістрів аналітичного обліку.

2. Документи контролюються щодо правильності заповнення (повноти реквізитів).

Окремо виконується вартісна перевірка, мета якої — установити відповідність числового матеріалу його економічному обгрунту- ванню.

Систему відповідності матеріалів синтетичного та аналітичного обліку унаочнює рис. 1.1.

Рис. 1.1. Методи перевірок