- •Система педагогічних наук
- •Міжпредметні зв'язки педагогіки
- •Метод, методика науково-педагогічного дослідження
- •Метод педагогічного спостереження
- •Бесіда, інтерв'ю
- •Психолого-педагогічний експеримент
- •Вивчення продуктів діяльності
- •Соціологічні методи дослідження
- •Анкетування
- •Метод рейтингу
- •Метод узагальнених незалежних характеристик
- •Соціометрія
- •Математичні методи
- •Логіка (етапи) психолого-педагогічного дослідження
- •Внутрішні суперечності як рушійні сили розвитку
- •Виховання, навчання і розвиток особистості
- •Вікові періоди розвитку особистості
- •Перші стадії раннього дитинства
- •Ранній дитячий вік
- •Переддошкільний вік
- •Дошкільний вік
- •Молодший шкільний вік
- •Підлітковий вік
- •Юнацький вік
- •Методи формування свідомості особистості
- •Дискусійні методи
- •Переконання, навіювання, метод прикладу
- •Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки
- •Педагогічна вимога
- •Громадська думка
- •Методи вправ і привчання
- •Метод прогнозування
- •Створення виховуючих ситуацій
- •Методи стимулювання діяльності й поведінки
- •Змагання
- •Заохочення
- •Покарання
- •Методи самовиховання
- •Самопізнання
- •Самоставлення
- •Саморегуляція
- •Генетико-моделюючий метод виховання
- •Педагогічні умови використання методів виховання
- •Колективні творчі справи (ктс)
- •Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів
- •Педагогічна освіта батьків
- •Залучення батьків до виховної роботи
- •Взаємодія з батьками
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •Словесні методи навчання
- •Робота з підручником
- •Наочні методи навчання
- •Практичні методи навчання
- •Диференціація в освіті. Види диференціації
- •Рівні диференціації
- •Урок — основна форма організації навчання
- •Елементи уроку
- •Взаємозв'язок типу і структури уроку
- •Нестандартні уроки
- •Форми роботи на уроці
- •Дисципліна на уроці
- •Основні вимоги до уроку
- •Управлінські органи в школі
- •Органи колегіального управління школою
- •Управлінська діяльність адміністрації школи
- •Органи громадського самоврядування
- •Особливості управлінської діяльності в сучасній школі
- •Виховання і навчання у первісних та родових племенах на території України Навчання й виховання дітей праукраїнців епохи палеоліту
- •Народно-педагогічні уявлення праукраїнців трипільської культури
- •Культурний та освітній розквіт Київської Русі (період княжої доби) Навчання та виховання у Київській Русі
- •Пам'ятки педагогічної думки Київської Русі
- •Розпад Київської Русі та період культурного занепаду
- •Від занепаду до відродження: освіта та розвиток педагогічної думки в епоху культурного відродження України (XVI—XVIII ст.)
- •Боротьба католицтва та православ'я в Україні на ниві освіти
- •Діяльність братських шкіл
- •Вищі школи
- •Козацька педагогіка
- •Видатні діячі української освіти XVI—XVIII ст.
- •У складі двох імперій: українська освіта та педагогіка наприкінці XVIII — на початку XX ст.
- •Антиукраїнська освітницька політика московського царату і паростки національної школи
- •Просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства
- •Стан освіти в Україні у складі Російської імперії
- •Стан освіти на західноукраїнських землях
- •Видатні українські педагоги XIX — початку XX ст.
- •Уроки XX століття: шлях до національної школи Революційні зміни в українському шкільництві й становлення національної системи освіти
- •Видатні діячі української освіти XX ст.
- •Антична педагогіка Виховання і навчання в античних суспільствах
- •Філософсько-педагогічна думка в античних суспільствах
- •Особливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху середньовіччя Загальний стан науки, культури та освіти у середні віки
- •Типи виховних систем та школа в середні віки
- •Виникнення університетів
- •Школа і педагогічна думка епохи Відродження Основні зміни у поглядах на освіту
- •Педагогічна думка епохи Відродження
- •Педагогіка епохи Реформації Освітні ідеї реформаторського руху
- •Епоха буржуазних революцій та Просвітництва в Європі Педагогічні ідеї епохи буржуазних революцій та Просвітництва
- •Видатні діячі епохи буржуазних революцій в Європі
- •Становлення і розвиток класичної європейської педагогіки та національної системи народної освіти у XIX ст. Основні проблеми організації системи народної освіти у країнах Європи
- •Педагоги-класики кінця XVIII—XIX ст.
- •Основні теорії європейської освіти нового часу
- •Теорія «громадського виховання» і «трудової школи»
- •Теорія «вільного виховання»
- •Експериментальна педагогіка
- •Педагогіка особистості
- •Теорія нового виховання і «нових шкіл»
- •Вальдорфська педагогіка
Пам'ятки педагогічної думки Київської Русі
За князювання Ярослава Мудрого було зроблено спробу створення історії Київської Русі, нею став літописний звід «Повість минулих літ». Ось як пише «Повість...» про освіту: «Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця вірних людей, а ми пожинаємо, приймаючи науку книжну. Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної. Книги — джерела мудрості».
З літопису дізнаємося про відкриття Ярославом Мудрим першої бібліотеки при Київському Софійському соборі 1037 p., у якій в середині XI ст. налічувалося майже 950 томів рукописних книг. Твори грецьких авторів мають тлумачення, доповнення, роз'яснення місцевих київських діячів, що є зародком академічної педагогічної думки в Україні-Русі. Прикрасою розділу перекладної літератури бібліотеки Ярослава Мудрого були «Хроніка» Сінкелла, «Хроніка» Георгія Амартола, «Історія іудейської війни» Йосифа Флавія, «Християнська топографія» Козьми Індикоплова, «Повість про Александра Македонського», «Одкровення» Мефодія Патарського та інші.
Майстерність і точність цих перекладів свідчать про те, що давні тлумачі добре знали мову, літературу, побут, звичаї народу країни, з мови якої здійснювався переклад.
При навчанні в XI ст. використовувалися твори з всесвітньої історії, переклади уривків з творів Арістотеля, Платона, Сократа, Епікура, Плутарха, Софокла, Геродота та інших вчених античного світу, які входили до збірки «Бджола», складеної з цитат із Святого Письма, афоризмів і висловлювань отців церкви. Вона містила 71 розділ, присвячений різним темам. Навчальними книгами були два «Ізборника» князя Святослава (1073 і 1076), псалтирі, молитвослови та ін. Ці книги допомагали розкрити значення і необхідність виховання та освіти, ролі праці в житті людини, позитивного прикладу дорослих у вихованні дітей тощо.
Виховні ідеали того часу відображено у житіях святих. Найвидатнішим серед них був «Патерик» — оповідь про життя святих, написана ченцями Києво-Печерської лаври. Перу Київського митрополита Іларіона належить відома пам'ятка педагогічної літератури «Слово про Закон і благодать» (1037—1050), складена у характерному стилі проповідницької церковної традиції. Іларіон належав до найбільш колоритних і самобутніх діячів культури та релігії, чиї погляди сягнули за межі своєї епохи. Виступивши на захист віри і моралі, він возвеличував християнство як уособлення моральності й майбуття Київської держави. У «Слові...» він дав високу оцінку вченості; головною метою виховання вважав підготовку молоді до служіння рідній землі й захисту її. У «Статуті» Ярослава, співавтором якого був Іларіон, обґрунтовано засади дошкільної педагогіки, засуджується шлюб між близькими родичами, наголошується необхідність пильного догляду за немовлятами, покарання за брутальне ставлення до матері тощо.
Вершиною педагогічної думки XII ст. було «Повчання» київського князя Володимира Всеволодовича Мономаха (1053—1125), мудрого, політичного діяча, який відстоював державну єдність Київської Русі. «Повчання» містить дві частини — дидактичну та автобіографічну. В дидактичній частині автор навчає своїх дітей правил високої особистої й суспільної моралі, з одного боку, вимагає виконання суто християнських обов'язків, з іншого — дає ідеальний образ князя-правителя. Через настанови молоді він виклав своє бачення проблеми підготовки підростаючого покоління до життя (загартування волі, характеру; формування світоглядної позиції, умінь і навичок; розвиток пізнавальних, пошукових, творчих, розважальних та інших інтересів).
Князь повчав дітей мудрості етики: «Треба мати душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово господнє: при їді й питті без галасу великого бути, при старших — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших; уникати, не старатися повчати легковажних. Якщо ж хто (з) вас може іншим допомогти — од Бога нагороди нехай той сподівається».
Володимир Мономах обґрунтував важливість прикладу у вихованні. На прикладі свого батька та особистому досвіді закликав до наполегливої старанності у навчанні, вірності своїй Батьківщині, працьовитості. Твердив, що молодь тоді досягне вершин, коли не боятиметься труднощів, боротиметься проти проявів лінощів, прагнутиме добрих справ.
Він заклав основу гуманістичного виховання, вчив доброчинного ставлення до дітей-сиріт, жінок-вдів, поваги дітей до навчання, прагнення до освіти, любові до рідної землі. Його ідеї знайшли свій подальший розвиток у педагогічній думці українського та інших слов'янських народів.
Таким чином, Київська Русь, ступивши на шляху розквіту самобутньої культури, літератури, мистецтва, фольклору, державного будівництва, уможливила створення централізованої держави на чолі з Києвом. Прийняття християнства й утвердження єдиної церкви сприяли створенню першої системи народної освіти, до якої увійшли школи грамоти і школи книжної справи, монастирські школи, вищі школи при княжих дворах.