Графічний інтерфейс і миша

Пращури теперішнього покоління комп'ютерів, що народилися близько 1920 року, зробили трохи більше, ніж кілька масивних розрахунків. Очевидно, вони були не дуже популярні. Лідери комп'ютерної індустрії, як керівники IBM (International Business Machines), вважали, що вони можуть продати, в кращому разі, кілька тисяч комп'ютерів по всьому світу. Зрештою, скільки людей будуть зацікавлені в інвестуванні майна задля швидкого обчислення! Крім того, ці комп'ютери можуть займати великий зал з кондиціонером і споживають багато електроенергії. Люди можуть спілкуватися з ними тільки через пачку перфокарт. Зазвичай це займало кілька годин, перш ніж хтось отримував друкований результат (не було екрану, щоб побачити його). І тільки після народження ПК, який еволюціонував в останні два десятиліття, комп'ютери стали поширеними і універсальними. Перфокарта або навіть клавіатура, більше не мають великого значення для людей, щоб взаємодіяти з комп'ютером. Зручний графічний інтерфейс користувача (відомий як GUI) і вказівний пристрій (наприклад, миша) зробили взаємодію найбільш легкою та простою.

Коли перший ПК з'явився на світ, екран монітора мав незмінний чорний колір і зазвичай був порожній від початку. На той час кожен повинен був пам’ятати і вводити безпомилково команди для будь-яких робіт. Без сумніву, більшість людей вважали це незручним. Але не зараз(тепер). Сьогодні, при вмиканні комп’ютера, кожного вітає барвисте графічне зображення на екрані монітора. Насправді, частіше за все це зображення змінюють. На малюнку є деякі іконки з короткою назвою. Ця презентація(демонстрація, виставка) відома як графічний інтерфейс користувача (GUI). Крім того, для виконання певної задачі на комп'ютері, не потрібно вводити команду - одне натискання кнопки миші є цілком достатнім.

Миша - невеликий пластиковий компактний(заключенный в оболочку ) пристрій, який може бути використаний для керування положенням покажчика - «курсора» на екрані монітора при ковзанні ним на рівній поверхні або на килимку для миші. Розміщення курсора над певним значком або назвою у списку і натиснення на кнопку миші є достатньою командою для відкриття потрібного файлу(щоб відкрити потрібний файл).

Що в ньому?

Найзагадковішою частиною комп'ютера є центральний процесор або мозок комп'ютера. Він складається з багатьох ІС (інтегральних схем), та інших компонентів, які містяться в комп'ютерах.

Мікропроцесор є центральною керуючою частиною комп'ютера. Це мікроскопічна схема кремнієвого чипу, що складається з кремнію, пластика, алюмінію або міді. Він містить тисячі електронних пристроїв (відомих як «транзистори») на тонкому шматочку кремнію розміром близько шести квадратних міліметрів! Мікропроцесор має багато електронних перемикачів всередині, які дозволяють йому виконувати свою функцію, зупиняючи чи пропускаючи електричний струм через них. Транзистор є основним елементом кожного такого перемикача. Саме за допомогою транзисторних селективних переключень "ввімкнено" і "вимкнено" мікропроцесор працює як мозок комп'ютера. Мікропроцесор, що використовується в теперішньому поколінні комп'ютерів (скажімо, класу Р-4 комп'ютери) складається не менше ніж з десяти мільйонів транзисторів, кожний з яких підключено до багатьох інших через мікроскопічні лінії алюмінію, які діють, як дроти. Останні кілька поколінь комп'ютерів відомі під назвою «мікропроцесор», як 386, 486, Pentium, Celeron, Xeon, Athlon, Cyrix.

Однією з особливостей, яка відрізняє один мікропроцесор від іншого, є «тактова частота» - вбудований годинник, який задає темп усій діяльності всередині. Тактова частота вимірюється в циклах за секунду (одиниця вимірювання також називається Герц або Гц). Ви зустрінете такі слова, як МГц або ГГц в рекламі комп'ютерів, в новинах газет і журналів. Тактова частота останньої марки мікропроцесорів вище мільярда Герц.

Як в нашому мозку, так і в комп'ютері є кілька видів пам'яті: основна пам'ять, короткочасна пам'ять і довгострокова пам'ять. Хоча у нас немає одиниці, яка вимірює пам'ять нашого мозку, ми маємо одиницю пам'яті комп'ютера. Вона відома як «байт».

Інтегральна схема

Інтегральна схема (ІС) є найважливішим компонентом будь-якого електронного пристрою. Вона часто виглядає як невеликий шматок пластику з великою кількістю металевих ніжок. Усередині мікросхеми є комплекс електронних схем, що складається з різних видів електронних деталей - транзисторів, резисторів і конденсаторів. Усі вони пов'язані один з одним через дуже тонкі лінії міді і вигравірувані на крихітному чипі кремнію.

Біти і байти

Найменшою одиницею пам'яті комп'ютера є біт (акронім для binary digit - двійкова цифра). Біт – це один транзисторний пристрій у комп'ютері, схожий на лампочку.

Вона має тільки два можливих стани, "ввімкнено" (часто позначається цифрою 1), або "вимкнено" (позначається 0). Щоб зберегти або передати більше інформації, біти упорядковані в більші одиниці, так звані «байти», які зазвичай використовуються як одиниця інформації в комп'ютері. Кожен байт містить 8 бітів і може представляти тільки один символ або команду. Короткий лист своєму другу може вимагати всього кілька тисяч байт, в той час як для зберігання кольорової фотографії розміром з листівку може знадобитися кілька мільйонів байт.

Терміни: КБ (кілобайт), MB (мегабайт) і GB (гігабайт), які часто зустрічаються в рекламі комп'ютерів, є більш зручними одиницями. Так само, як бізнесмен вважає зручним говорити в термінах «лак» і «крор» (lakh and crore), користувачі комп'ютерів зазвичай говорять: один Мб, а не 1024 кілобайти, або один Гб замість того, щоб сказати: один мільярд байт. К означає кіло- або тисяча. Щоб бути точним, K означає 1024 байт. Дуже скоро, коли ви трішки підростете, ви також зустрінете термін ТБ (терабайт, тобто трильйон байтів).

У відповідності з різними видами пам'яті в нашому мозку комп'ютери мають ROM (основну пам'ять), RAM (короткочасну пам'ять) та диск (довгострокову пам'ять).