
- •1.Загальна характеристика досліджуваної Рівненської області ………………
- •2. Польові Інженерно-геологічні дослідження на ділянках практики.
- •Графік проведення навчальної практики
- •1.Загальна характеристика досліджуваної Рівненської області
- •1.1 Фізико – географічний нарис
- •1.1.1 Рельєф
- •1.1.3 Річкова мережа
- •1.1.4 Грунти
- •1.1.5 Рослинність
- •1.2 Геологічна будова
- •1.2.1 Стратиграфія
- •1.2.2 Тектонічна структура
- •1.2.2.1 Кристалічний фундамент
- •1.2.1.2. Осадовий чохол
- •Польові інженерно-геологічні дослідження на ділянках практики
- •2.1 Обстеження Новомильського родовища будівельних матеріалів
- •2.1.1 Польові окомірні геологічні спостереження
- •2.1.2 Побудова схематичного геологічного розрізу карєру
- •2.1.3 Робота з гірничим компасом
- •2.2 Інженерно-геологічні вишукування в долині р. Устя
- •2.2.1 Складання схематичного топоплану ділянки вишукувань. Закладання мережі профілів інженерно-геологічних досліджень
- •2.2.2 Польове окомірне геологічне картування ділянки. Описання геоморфологічнихи елементів рельєфу і генетичних типів четвертинних відкладів.
- •2.2.3 Гірничі роботи на ділянці інженерно-геологічних вишукувань. Ручне буріння свердловини. Проходка закопушок і шурупів. Відбір проб інженерних грунтів.
- •Технічна характеристика бурової установки урб-3ам
- •3. Камеральні дослідження
- •3.1 Лабораторні інструментальні визначення і розрахунки водно-фізичних властивостей грунтів ділянки інженерно-геологічних вишукувань
- •3.1.1 Лабораторні інструментальні визначення і розрахунки водно-фізичних властивостей грунтів
- •3.1.2 Лабораторні інструментальні визначення і розрахунки фізико-механічних властивостей грунтів.
- •Початкові ступені навантаження
- •Графік!!!!
- •3.2 Опрацювання результатів інженерно-геологічних вишукувань на ділянці долини р. Устя
- •3.2.1 Складання інженерно-геологічної карти та розрізів
2.2 Інженерно-геологічні вишукування в долині р. Устя
2.2.1 Складання схематичного топоплану ділянки вишукувань. Закладання мережі профілів інженерно-геологічних досліджень
Ділянка
практики являє собою лівосторонню
заплаву р.Устя над якою здіймається
лесовий пагорб висотою 10м. На заплаві
знаходяться меліоровані землі з
абсолютною позначкою води 205м. Поверхня
покрита рослиним шаром потужністю 1м,
глибше залягають заторфовані гумусовані
лесовидні суглинки потужністю 3-5м нижче
під ними алювіальні дрібнозернисті
субпіски і піски блакитного кольору
верхньо четвертинні, із західної сторони
пагорбу на заплаву виходить гирло яру
в якому поширені пролювіальні відклади.
Субпіски і суглинки з включеням органіки
і крейди (
).
Пагорб
складається еолово-делювіальними (Vd)
лесовидними суглинками середнього
верхньочетвертині (Vd
2-3)
які є просідаючими грунтами, дисперсними.
Схили пагорба покриті зсувами. Чітко
виділяється площина сковзання і терасовий
рельєф. Площина сковзання виділяється
у вигляді обривів. На вершині пагорба
за часів Києвської Русі уснувало
Басівкутське гороище у вигляді фортеці
яке в кінці 13ст. було зруйновано татарами
на основі якого було засновано м.Рівне.
Зверху на пагорбі виділяється крупна
суфозійна яма діаметром
10
м.
На Басівкутському городищі нами було проведено 2 типи робіт:
геодезичне знімання території
проведення бурових робіт для визначення складу грунту, глибини залягання різних шарів, глибину водоносного шару.
2.2.2 Польове окомірне геологічне картування ділянки. Описання геоморфологічнихи елементів рельєфу і генетичних типів четвертинних відкладів.
2.2.3 Гірничі роботи на ділянці інженерно-геологічних вишукувань. Ручне буріння свердловини. Проходка закопушок і шурупів. Відбір проб інженерних грунтів.
Буріння є одним з найважливіших видів розвідувальних робіт, застосовується в основному для дослідження горизонтальних пластів. За допомогою буріння з'ясовують склад, властивості, стан грунтів, умови їх залягання. Вся ця робота грунтується на дослідженні зразків порід, які безперервно витягуються з свердловини по мірі її поглиблення в процесі буріння. Залежно від способу буріння і складу порід зразки можуть бути непорушеної або порушеної структури. Зразки, отримані бурінням, мають назву керна.
До переваг буріння відносяться: швидкість виконання свердловин, можливість досягнення великих глибин, високу механізацію виробництва робіт, мобільність бурових установок. Буріння має свої недоліки: малий діаметр свердловин не дозволяє проводити огляд стінок, розмір зразків обмежується діаметром свердловини, по одній свердловині не можна визначити елементи залягання шарів.
При інженерно-геологічних дослідженнях застосовують такі види буріння свердловин: ручне ударно-обертальне, обертально-колонкове, вібраційне, шнекові. У всіх випадках буріння здійснюється буровим наконечником (буром), який, з'єднуючись з бурильними трубами (штангами), створює буровий снаряд. Удари або обертання цього снаряда або те й інше разом здійснюють буровими верстатами, що приводяться в дію різними двигунами (механічне буріння), або ручним бурінням. Останній спосіб застосовують в маломіцних породах і при дрібному бурінні.
Тип бурового наконечника залежить від міцності і особливостей породи. Так, наприклад, для проходки скельних порід використовують долота і коронки. Долотом дроблять породу, її витягують на поверхню у вигляді щебеню. За допомогою коронок з зачеканеннимі в них зубами з твердих сплавів в забої свердловин виробляється кільцевої зазор, і зразок отримує форму циліндра. У більш м'яких породах ту ж роботу виконує порожнистий зубчастий циліндр довжиною 1-3 м, всередині якого залишається порода у вигляді керна або колонки. Звідси і назва цього виду буріння - обертальний колонкове. У глинистих породах використовують наконечники спеціальної конструкції - Грунтоноси, діаметром не менше 100-125 мм. Це дає можливість отримувати зразки грунту з непорушеною структурою у вигляді монолітів.
В останні роки стали застосовувати вібраційний метод буріння, тобто буріння з використанням вібратора для занурення бурового снаряда в породу вибою. За допомогою вібро-бура можна проходить насипні грунти, м'які глинисті мергелі і багато інших осадові породи, але слід пам'ятати, що глинисті грунти при цьому змінюють свій фізичний стан. При вібробуреніі неможливо зафіксувати рівень грунтових вод.
Шнекове буріння. Шнеки - особливі штанги, на поверхні яких навита сталева спіраль. Шнеки з'єднуються в буровий снаряд, утворюючи безперервний гвинтовий транспортер для виймання грунту з свердловини.
Руйнування забою і підйом грунту на поверхню відбувається одночасно. Цей вид буріння дозволяє проходити свердловини діаметром від 150 до 1500 мм.
Шнекове буріння застосовується лише в деяких пухких породах, наприклад типу лесових суглинків, Цей спосіб відрізняється великою швидкістю проходки, але має ряд недоліків: важко визначити межі різних верств, встановити рівень грунтових вод, зразки мають порушену структуру.
Проходка свердловин в слабких і водонасичених породах скрутна внаслідок обвалювання і опливаніе стінок. Для їх кріплення застосовують сталеві обсадні труби, які опускають в свердловини, після чого продовжують буріння наконечником вже меншого діаметру.
Документація буріння здійснюється шляхом ведення бурого журналу, куди вносять усі дані по проходці свердловин і відбору зразків. Складається бурова колонка свердловини в масштабі від 1:100 до 1:500.
Після завершення бурових робіт гирло свердловини засипається грунтом з ущільненням.
Ручний бур геолога
Бур геолога - своєрідний буровий інструмент, за допомогою якого в ручну буриться не глибокі свердловини. Бур геолога (ручний буровий комплект) має не велику вагу і дозволяє бурильника самостійно донести комплект до місця призначення (наприклад до необхідної точки в лісі). Призначення ручного бурового (комплекту) інструменту: за допомогою ручного бурового інструменту буріння свердловин відбувається обертальним і ударним способом у м'яких породах (грунтах) на глибину до 10 метрів, з відбором проб, при інженерних, вишукувальних, будівельних, меліоративних роботах, екологічних дослідженнях, при пошуках водоносних горизонтів.
Гвинтовий бур (Змійовик)
В якості
технологічного бурового інструменту
при обертальному бурінні застосовують
спіральні й ложкові бури, бурильні труби
(штанги), інструмент для з
гвинчення
і розгвинчування бурових труб та
здійснення спускопод'емних операцій.
Спіральний гвинтовий бур або змійовик складається з гвинтового тіла, шийки, різьбової головки для приєднання до бурових труб тбсу (тб) і леза. При обертанні бур угвинчується в породу, як штопор. Заповнює лопаті бура порода при підйомі утримується тертям. Застосовується цей інструмент при бурінні в глинах і суглинках - в'язких пластичних породах.
Буріння змієвиковим буром (змійовиком) здійснюється в глинистих досить м'яких породах обертанням снаряда з періодичним (через 3-5 оборотів) підйомом снаряда над забоєм на висоту 10-15 см для відриву породи від масиву, до якого змійовик угвинчується при обертанні, і для вступу рідини до вибою, що знижує сили тертя і размягчающей щільну глину. Піднімають снаряд важелем або лебідкою. Поглиблення за рейс може досягати 50-60 см, після чого снаряд витягують на поверхню. Змійовик очищають від вибуреного породи і знову опускають в свердловину. В цьому процесі неприпустимо обертання бурового снаряда вліво, щоб уникнути розгвинчування різьбових з'єднань.