2.1 Обстеження Новомильського родовища будівельних матеріалів

2.1.1 Польові окомірні геологічні спостереження

Екскурсія проходить в Новомильському кар’єрі будівельних матеріалів в районі абсолютної позначки 266 м.

Новомильський кар’єр будівельних матеріалів знаходиться в Мізоцькому кряжі, який простягається через Іква-Горинське межиріччя вздовж південного краю Волинської височини. Рельєф кряжу – горбисто-яружний. Найвища абсолютна його позначка (342 м) знаходиться біля с. Гірники Дубенського району. Кряж вкритий лісом і характеризується мальовничим природним техногенно-природним ландшафтом.

В геологічній будові Мізоцького кряжу поблизу с. Новомильськ ( див карту рис. 1) приймають участь такі товщі осадових відкладів (знизу догори по розрізу): 1) канилівська серія верхнього відділу вендської системи (пісковики кварц-польовошпатові, алевроліти, аргіліти); 2) здолбунівська світа туронського і коньякського ярусів верхнього відділу крейдової системи (рис. 2), складена білою писальною крейдою і мергелями ( 25-30 м); 3) піщана товща нижнього сармату (1-6 м) та вапнякова верхнього сармату ( до 5-8 м) верхнього відділу неогенової системи (біля вершин кряжу). Остання збереглася у вигляді ерозійних останців, в яких вапняки-черепашники місцями носять сліди карбонатизації та

окварцювання.

Перекриваються неогенові та крейдові відклади неузгоджено плащом середньо- верхньочевертинних еолово-делювіальних лесоподібних суглинків.

В крейді поширені стяжіння концентрично смугастих декоративних кременів, залишки іноцерамів, зуби акул, скам’янілі морські їжаки, брахіоподи та інша палеобіота.

В пісках нижнього сармату зустрічаються уламки скам’янілого дерева, кальцитові псевдокристали типу «Фонтенбло», а також прошарки бентонітових глин. Вапняки-черепашники складені численними молюсками різних родів і видів, перешаровані оолітовими вапняками.

Ерозійні яружні форми дочетвертинного палеорельєфу місцями виповнені бурими піщано-глинистими відкладами.

Обєкт геологічної екскурсії - крейдяний кар’єр ВАТ «Волиньцемент» (Здолбунівське родовище крейди та суглинків (рис. 2 ) розташований поблизу м. Здолбунів (в районі абсолютної позначки 266 м).

Кар’єром розкрита на значну потужність здолбунівська світа, туронського-коньякського ярусів, представлена крейдою писальною білою, мергелистою із стяжіннями кременів. Серед крейди зустрічаються мушлі спондилус (рис. 4, а), зуби акул (4, б), іноцерами (рис. 4, в), скам’янілі морські їжаки та інша палеобіота.

Крейда та лесоподібні суглинки, що її перекривають, використовуються для виготовлення суспензії, що гідроспособом подається з кар’єру до цементного заводу.

В кар’єрних уступах серед крейди добре виражені кілька систем тріщинуватості.

Рис. 4. Скам’янілі рештки фауни з крейдяної товщі

2.1.2 Побудова схематичного геологічного розрізу карєру

2.1.3 Робота з гірничим компасом

Гірничий компас відрізняється від звичайного компаса тим,що в ньому для зручності вимірювань захід і схід поміняні місцями і в ньому є спеціальний висок для вимірювання кута падіння.

Порядок визначення елементів залягання шарів за допомогою гірничого компаса такий.

При визначенні лінії простягання компасу надається вертикальне положення (І). Довгий бік компаса прикладають до пласта так, щоб клінометр показував 0°.Вздовж довгої сторони креслять лінію АБ, котра і покаже напрямок простягання. Потім компас ставлять в горизонтальне положення (II) і прикладають до лінії простягання довгою стороною. Азимут простягання беруть за чорним кінцем стрілки.

Для визначення азимуту падіння компас прикладають короткою (південною) стороною до лінії простягання так щоб він займав горизонтальне положення (III). Відлік беруть за північним кінцем стрілки.

Для визначення кута падіння на поверхні пласта малюють лінію ВГ, перпендикулярну до лінії простягання. Це буде лінія падіння (IV). Якщо компас поставити в вертикальне положення так, щоб довгий бік компаса співпадав з лінією падіння, клінометр покаже величину падіння(ІУ).