Підземні води

Описані вище структурно-геологічні "поверхи" зумовили існування принаймні трьох ярусів підземних водоносних горизонтів.

Верхній ярус складають переважно ненапірні горизонти ґрунтових вод, пов'язаних з кайнозойськими (палеогеновими, неогеновими і особливо четвертинними) відкладами, а часом і з виходами до денної поверхні більш давніх геологічних утворень. Другий ярус складають води, що циркулюють по тріщинах крейдяно-мергельної товщі верхньої крейди. Нарешті, третій ярус утворюють напірні води, пов'язані з моноклінальними пластами рифейдевонського віку. Ці яруси розділені між собою досить витриманими по площі водотривкими шарами і лише через локальні розриви та "вікна" у водотривах здійснюється водообмін і підживлення тих чи інших водоносних горизонтів, кожен з яких відрізняється характером водовміщуючих порід, гідродинамічними особливостями та гідрохімічним складом. Особливе місце займають підземні води, що циркулюють у тріщинуватих кристалічних утвореннях нижнього протерозою.

За гідрогеологічними особливостями область розташована у межах трьох артезіанських басейнів: Волино-Подільського, Прип'ятського та Українського басейну тріщинних вод, пов'язаних з відповідними тектонічними структурами.

На початок 1994 р., за даними Рівненської геологорозвідувальної експедиції (І.Залєський), загальні запаси підземних вод на Рівненщині оцінюються у 3602,5 тис.куб.м/ добу, з яких у Волино-Подільському артезіанському басейні зосереджено 97,8%, в Україн­ському басейні тріщинних вод - 1,9%, у Прип'ятському басейні лише 0,3%. Загальні запаси підземних вод по розвіданих родовищах становлять 452,3 тис.куб.м/добу. З 36 розвіданих в області родовищ питної води, на 1994 рік експлуатуються лише 24, через які відбирається 166,4 тис.куб.м/добу (37% від оцінених запасів).

Скорочену характеристику підземних вод області наводимо за окремими стратиграфічно-генетичними ярусами.

Верхній водоносний ярус (грунтові води)

Грунтові (за термінологією окремих авторів - підґрунтові) води складають перший від поверхні підземний водоносний горизонт, який поширюється по всій території області, активно впливаючи на ландшафтні та гідрологічні особливості регіону (живлення річок та водойм, заболочування тощо) і широко використовується для побутових потреб населення (неглибокі криниці та ін. ).

Живлення ґрунтових вод відбувається переважно за рахунок інфільтрації просочування) атмосферних опадів, меншою мірою за рахунок повеневих і паводкових вод. Місцями ці води підживлюються завдяки перетоку вод із більш глибоких (напірних) в: доносних горизонтів через "вікна" у водотривких шарах, які підстеляють ґрунтову водоносну товщу.

Як згадувалося вище, грунтові води зосереджені головним чином у четвертинній товщі, де практично відсутні витримані по площі і потужності водотривкі пласти. Завдяки цьому всі водоносні горизонти у четвертинних відкладах гідравлічно пов'язані між собою і по суті утворюють єдину систему ненапірних вод, незалежну від

генезису і віку водовміщуючих порід. І все ж в області простежуються певні гідродинамічні та гідрохімічні відмінності ґрунтових вод, поширених у різних за умовами утворення, будовою і складом четвертинних нашаруваннях.

Води сучасних озерно-болотних відкладів особливо розвинені у північній частині області, де водонасичені болотні масиви займають до 37% площі. У лісостепу вони зустрічаються лише на окремих ділянках річкових заплав. Водовміщуючими породами виступають торфи різного ступеня розкладення, що підстеляються тонкими та дрібними пісками, часом супісками. Глибини залягання рівнів ґрунтових вод у період межені змінюються від 0,4-0,7 м на неосушених масивах до 0,7-1,2 м на осушених землях.

Води сучасних алювіальних відкладів поширені по всій території області у межах річкових заплав. Водовміщуючі породи - піски, часом з прошарками та лінзами гравійно-галькових сумішей. Потужність водоносного горизонту 1-4 м (у пригирлових ділянках го­ловних приток Прип'яті - до 6 м). Гідравлічно пов'язані з перекриваючими озерово-болотними і підстеляючими водами перших надзаплавних терас.

Водоносний горизонт перших надзаплавних терас поширений головним чином у долині Прип'яті та її крупних приток. Лише у межах заплав він перекривається сучасним алювієм. Глибини залягання становлять 1,1-1,5 м від поверхні. За гідравлічними та гідрохімічними особливостями наближається до ґрунтових вод заплави.

Водоносний горизонт других надзаплавних терас зустрічається фрагментарно у південній частині області (долини Горині, Стиру, Ікви). Водовміщуючими породами виступають алювіальні дрібні піски та супіски потужністю до 15 м. Рівні ґрунтових вод лежать на глибинах 2,5-6,0 м.

На схилах річкових долин зустрічається у межах області і водоносний горизонт у елювіально-делювіальних відкладах, представлених переважно супісками. Потужність його сягає від 2-5 до 15-20 м, проте водомісткість цього горизонту незначна (живиться за рахунок атмосферних опадів та поверхневого стоку).

Широкий розвиток мають грунтові води флювіогляціальних відкладів дніпровського зледеніння, якими збудований четвертинний покрив межиріч у північній частині області. Потужність горизонту сягає 12 м; він тісно пов'язаний з суміжними комплексами ґрунтових вод. Рівні води залягають на глибинах 0,3-6,2 м.

На північному заході Рівненщини, у межах поширення крайової зони льодовикових \творень, грунтові води часто приурочені до відкладів основної морени дніпровського льодовика. Потужність цього горизонту рідко перевищує 10 м; він залягає на глибинах 0,7-5,5 м, причому у місцях, де відсутній флювіогляціальний покрив, грунтові води моренних відкладів утворюють перший від поверхні підземний водоносний горизонт.

За гідрогеологічними параметрами близькими до описаних водоносних горизонтів є грунтові води палеогенових та неогенових відкладів. Проте ці води зустрічаються спорадично і не мають відчутного практичного значення.

За хімічним складом всі горизонти ґрунтових вод близькі між собою, а відмінності зумовлюються лише місцевим впливом тих чи інших екзогенних факторів. Основний вплив на формування хімізму ґрунтових вод мають напірні води верхньокрейдового водоносного комплексу, а також поверхневі води, якими живляться всі без винятку грунтові горизонти.

Хімічний склад ґрунтових вод досить строкатий. Найбільше поширення в області мають гідрокарбонатно-кальцієві, хлоридно-сульфатні, кальцієво-магнієві води з мінералізацією до 1 г/дм³. Найменшу мінералізацію (0,2-0,3 г/дм³) мають добре проточні води алювіальних відкладів, а більш висока мінералізація фіксується у межах замкнутих депресій поверхні (Полісся) та на слабо дренованих ділянках суглинистих вододілів у південній частині області (0,6-0,9 г/дм3). Простежується і сезонна мінливість хімізму ґрунтових вод. Так, під час меженних періодів, коли ріки посилено дренують грунтові водоносні горизонти, з них інтенсивно виносяться солі і загальна мінералізація ґрунтових вод знижується .