Тема 4. Характеристика економічного потенціалу.

4.1.Система потенціалів національної економіки та її види.

Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси — виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін.

Відповідно економічний потенціал включає як складові частини:

• виробничий,

• трудоресурсний,

• фінансовий,

• науковий

• інвестиційний,

• та інші види потенціалів.

Виробничий потенціал формується основними виробничими фондами, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо. В Україні існує понад 100 тисяч підприємств, однак більшість із них мають застарілі, дуже зношені, а то й зруйновані основні виробничі фонди, які потребують оновлення або ж демонтування.

Трудоресурсний потенціал характеризується кількістю і якістю робочої сили. Тривалий час приріст трудових ресурсів різної кваліфікації в Україні задовольняв інтереси її економіки, частина робочої сили була задіяна в інших республіках колишнього СРСР. В останнє десятиріччя чисельність трудових ресурсів у країні зменшується, що є наслідком несприятливої демографічної ситуації, тоді як якість робочої сили залишається високою (зокрема, зростає частка осіб з вищою освітою).

Економічна криза в країні спричинила появу безробіття і неповної зайнятості населення, масову трудову еміграцію як у Росію, так і в країни Європи, Америки, інших регіонів світу. Серед тих, хто виїжджає нових умовах не реалізовують своїх професійних можливостей.

Природно-ресурсний потенціал складають усі види природних ресурсів, що є на території країни чи в підконтрольній їй частині Світового океану: мінерально-сировинні, земельно-ґрунтові, агро-кліматичні, водні, гідроенергетичні, біологічні (в т. ч. лісові), природно-рекреаційні. За сумарними запасами деяких з них Україна посідає одне з провідних місць в Європі (наприклад, мінеральних, фунтових, рекреаційних). Натомість відчувається загальний дефіцит водних, гідроенергетичних, лісових ресурсів.

Фінансовий потенціал країни визначається сукупністю грошових фондів підприємств, громадян, держави. Фінансові можливості України поки що дуже скромні. Річний державний бюджет країни менший, аніж бюджети окремих міст розвинених країн Заходу. Велика кількість українських підприємств є фінансовими боржниками або перебувають на межі банкрутства, а більшість громадян країни отримують доходи, нижчі від встановленого прожиткового мінімуму.

Багато фінансових операцій відбувається поза легальними рамками економіки, встановленими законодавством, тобто в "тіні". Все це не сприяє нормальному функціонуванню національної економіки.

Науковий потенціал України базується на розгалуженій мережі наукових інститутів, науково-дослідних закладів, які існують у системі Національної академії наук, міністерств і відомств, їх працівниками є десятки тисяч спеціалістів вищої категорії — докторів і кандидатів наук. У деяких напрямках науки Україна проявила себе як один зі світових лідерів, наприклад, у кібернетиці, електрозварюванні металів, кардіохірургії, космічній техніці. Однак у багатьох галузях наукової діяльності, що стосуються розробки високопродуктивної техніки і новітніх технологій, відставання вітчизняної науки суттєве. В наш час ситуація ускладнюється недостатнім фінансуванням і нестабільною діяльністю наукових організацій, виїздом спеціалістів високої кваліфікації за кордон.

Інвестиційний потенціал держави –об'єктивні передумови для інвестицій, що залежить як від наявності й розмаїтості сфер і об'єктів інвестування, так і від їх економічного “здоров'я”.

“Інвестиційний потенціал ураховує основні макроекономічні характеристики, такі як насиченість об'єкта чинниками виробництва (природними ресурсами, робочою силою, основними фондами інфраструктурою й т.д.), споживчий попит населення й інші показники”. Інвестиційний потенціал при такому підході складається з восьми елементів, кожний з яких характеризується своєю групою показників:

• ресурсно-сировинний: середньозважена забезпеченість балансовими запасами основних видів природних ресурсів;

• трудовий: трудові ресурси і їхній освітній рівень;

• виробничий: сукупний результат господарської діяльності населення в регіоні;

• інноваційний: рівень розвитку науки й впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

• інституціональний: ступінь розвитку провідних інститутів ринкової економіки;

• фінансовий: обсяг податкової бази й прибутковість підприємств;

• споживчий: сукупна купівельна спроможність населення регіону.

• інвестиційний ризик показує ймовірність втрати інвестицій і доходу від їх. Виділяють наступні його бач:

• економічний: тенденції в економічному розвитку регіону;

• фінансовий: ступінь збалансованості регіонального бюджету й фінансів підприємств;

• політичний: розподіл політичних симпатій населення за результатами останніх парламентських виборів, авторитетність місцевої влади;

• соціальний: імовірність виникнення соціальної напруженості;

• екологічний: імовірність забруднення навколишнього середовища, включаючи радіаційне;

• кримінальний: імовірність здійснення злочину в регіоні;

• законодавчий: юридичні умови інвестування у ті або інші сфери або галузі, порядок використання окремих факторів виробництва.

Ефективність використання економічного потенціалу в країні залежить від господарського механізму. Недосконалість останнього може призвести до нераціонального, малоефективного, а то й витратного використання складових економічного потенціалу.

Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу.

Розрізняють:

- Досягнутий потенціал - сукупність основних фондів і величини валової продукції галузей або валового суспільного продукту країни, створеного при фактично досягнутому організаційному рівні розвитку продуктивних чинностей і ступеня використання потенційних можливостей виробничого апарата;

- Перспективний економічний потенціал, що розкриває максимальну можливість господарської системи, що визначає максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг, яких можна досягти при ідеальних умовах виробництва й оптимальному використанні ресурсів.

Зміст економічного потенціалу держави визначають два компоненти: об'єктивний - сукупність трудових, нематеріальних, матеріальних і природних ресурсів, залучених і не залучених по яким або причинах у виробництво й обладающих реальну можливість брати участь у ньому; суб'єктивний - здатності працівників, колективів до використання ресурсів і створенню максимального обсягу матеріальних благ і послуг і здатності управлінського апарата підприємства, організації, галузі, господарської системи в цілому до оптимального використання наявних ресурсів.

Для оцінки економічного потенціалу національної економіки використають наступні показники:

- чисельність населення;

- чисельність трудових ресурсів;

- основні виробничі й невиробничі фонди;

- валовий суспільний продукт і національний доход;

- обсяги мінеральних, сировинних, водних, енергетичних і інших ресурсів;

- обсяг продуктивних чинностей;

- обсяг випуску промислової продукції;

- обсяг сільськогосподарського виробництва;

- показники розвитку транспортних мереж.

Таким чином, економічний потенціал варто розглядати як:

- джерело росту національного доходу й економічної моці країни;

- результат розвитку продуктивних чинностей суспільства;

- показник максимальних виробничих можливостей галузі, підприємств, об'єднань, ресурсів; - кошти задоволення суспільних потреб;

- найважливіший фактор росту національного багатства країни;

- критерій оптимальності планів виробництва матеріальних благ, використання ресурсів і

національного багатства.