36. Лідерство. Типи влади.

лідерство (вплив) - це здатність впливати на окремі особистості і групи, спрямовувати їхні зусилля на досягнення цілей організації.

форми влади:

1) владу, що ґрунтується на примушенні;

2) владу, що ґрунтується на винагороді;

3) експертну владу (ґрунтується на спеціальних знаннях, яких не мають інші);

4) еталонну або владу прикладу (підлеглі намагаються походити на свого привабливого і шановного керівника), яку також називають владою харизми;

5) законну або традиційну (легітимну) владу (одна людина підпорядковується іншій людині на підставі того, що вони займають різні ієрархічні сходинки в організації).

Крім перерахованих форм влади, залежно від кількості центрів ухвалення рішення виділяють:

1) централізовану владу (рішення приймає один орган (колегіальна влада) чи одна людина (одноособова влада));

2) децентралізовану владу (компетенція рішення розподілена між багатьма суб'єктами, існують різні центри прийняття рішень). Повна децентралізація означає рівномірний розподіл влади між усіма членами організації.

37. Групова динаміка в системі фармацевтичних підприємств. Формальні і неформальні групи, причини їх освіти і принципи управління.

38. Поняття конфлікту і причини його виникнення. Типи організаційних конфліктів. Методи управління організаційними конфліктами.

39. Управління конфліктами: поняття конфлікту, його роль в діяльності організації фармацевтичного профілю. Типи конфліктів. Способи управління міжособовими конфліктами.

40. Колективний договір. Порядок укладення колективного договору, зміст, форма, терміни і контроль за його виконанням.

Метою укладення колективного договору є врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Так, колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю.

Також, колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів. Під такими підрозділами маються на увазі цехи, відділи, сектори тощо.

Однією із сторін колективного договору є власник або уповноважений ним орган, другою стороною колективного договору є профспілковий чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган, а у разі відсутності такого органу – представники трудящих, які обрані і уповноважені трудовим колективом.

Врегулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом з працівниками шляхом укладення колективного договору дозволить створити надійний соціальний клімат в колективі та мінімізувати можливість конфліктів і страйків при умові виконання колективного договору.

Крім того, колективний договір служитиме стабілізатором прав власника або уповноваженого ним органу і працівника протягом дії колективного договору.

Доцільно зазначити, що умови колективних договорів, які укладені відповідно до чинного законодавства є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.