Лекція 10

Тема 2. Заняття 3. Загальна характеристика порохів.

1. Класифікація порохів та вимоги, що висуваються до них.

2. Загальна характеристика димного пороху.

3. Загальна характеристика колоїдних порохів.

1. Класифікація порохів та вимоги, що висуваються до них.

Порохами називається група ВР, що вживаються як джерело енергії руху снарядів, мін, куль, ракет.

Окрім цього, порохи використовуються в артилерійсь-ких боєприпасах як запальники, засоби передачі вогню, сповільнювачі, дистанційні суміші, вишибні заряди і т.д.

До порохів пред'являються наступні основні вимоги:

1. Достатня потужність, що забезпечує метальну або спалахуючу дію. Потужність характеризується силою пороху.

2. Певні межі чутливості, що забезпечують безпеку і безвідмовність їх використання.

3. Здатність стійко і закономірно горіти.

4. Одноманітність якості.

5. Достатня механічна міцність порохових елементів.

6. Безполум'яність і бездимність при стрільбі.

7. Можливо менша корозійна і ерозійна дія на канал ствола гармати.

8. Дешевизна виготовлення і наявність широкої сировинної бази.

Залежно від физико-хімічних властивостей, що впливають на характер горіння, порохи діляться на дві групи:

• димні порохи – механічні суміші;

• бездимні – колоїдні порохи.

Порохи – механічні суміші залежно від складу, головним чином від виду окислювача, підрозділяються декілька підгруп:

• димні пороху – окислювач калієва селітра;

• аммонійні порохи – окислювач аммонійна селітра;

• перхлоратні порохи – окислювач перхлорат;

• малогазові склади.

2. Загальна характеристика димного пороху.

Найбільше поширення набули димні порохи на основі калієвої селітри. Склад димних порохів, встановлений в кінці ХУШ століття на основі робіт М. В. Ломоносова, не зазнав істотних змін і до теперішнього часу:

• калієва селітра KNO₃ – 75%;

• древесне вугілля C₆H₂O – 15%;

• сірка S – 10%.

Селітра є окислювачем і при нагріванні легко віддає кисень. Кисень, що виділився, окисляє сірку і вугілля. Калієва селітра малогігроскопічна, температура плавлення 334°С.

Вугілля є горючою речовиною. Для виготовлення поро-хів застосовується древесне вугілля з вільхи і крушини із змістом 72-80% вуглецю.

Сірка є пальним і цементатором, що зв'язує селітру з вугіллям. Сірка полегшує запалювання пороху, оскільки вона запалюється при нижчій температурі, ніж вугілля.

За кольором димний порох буває від синьо – чорного до сіро – чорного з металевим блиском. Хороший порох порівняно важко роздавлюється між пальцями і не залишає пилу. Димний порох легко займається від дії полум'я і іскри. Температура спалаху біля 300°С. Порох, що горить у вели-ких кількостях, вибухає. Допустимий вміст вологи 0,7 – 1,0%. Густина пороху 1,6-1,93*10³ кг/м³, гравіметрична густина 0,8-1,0*10³ кг/м³. Димні порохи здатні горіти паралельними шарами тільки при густині більше 1,7* 10³ кг/м³. Швидкість горіння димного пороху на відкритому повітрі 8-10 мм/с. Із збільшенням тиску швидкість горіння росте.

Димні порохи чутливі до удару і тертя. По чутливості до удару вони перевершують багато бризантних вибухових речовин, від прострілу кулею майже завжди вибухають. Хімічна стабільність димного пороху дуже висока. При горінні його утворюється велика кількість диму за рахунок твердих продуктів горіння. Як кидальний засіб, внаслідок своєї малої потужності, димний порох в артилерії не застосовується.

Використовується димний порох в спалахувачах, дистанційних та сповільнених складах трубок і підривників, в якості 61ишивних зарядів спеціальних снарядів.