- •Лекція № 1
- •Тема 1. Заняття 1. Класифікація артилерійських гармат.
- •1. Предмет навчальної дисципліни, структура побудови.
- •2. Задачі, що вирішуються наземною артилерією.
- •3. Класифікація артилерійських гармат і їх характеристика.
- •4. Конструкція артилерійських гармат.
- •Лекція № 2
- •Тема 1. Заняття 2. Артилерійські стволи.
- •1. Призначення та принцип будови стволів.
- •1.1 Призначення та основні вимоги, що пред'являються до стволів.
- •1.2 Класифікація стволів
- •1.3 Принцип будови стволів
- •Канал ствола артилерійської гармати – внутрішня порожнина ствола артилерійської гармати, що включає спрямовуючу і коморну частини та обмежена казенником і дульними зрізами ствола.
- •1.4 Будова казенника
- •1.5 Будова і дія дульних гальм
- •2. Напруги та деформації, які виникають при пострілі.
- •2.1. Сили, діючі на ствол при пострілі
- •2.2. Напруги і деформації, що виникають у стволі при пострілі
- •3. Знос каналу ствола.
- •3.1. Поняття зносу каналу ствола
- •1) За ступенем автоматизації:
- •2) За типом замикаючої ланки:
- •3) За способом обтюрації порохових газів:
- •2. Принцип будови та дії клинового затвора
- •3. Принцип будови і дії поршневого затвора
- •4. Допоміжні механізми затворів.
- •Тема 1. Заняття 4. Артилерійські лафети.
- •2. Дія пострілу на жорсткий станок лафету.
- •1. Призначення, класифікація, склад і основні вимоги, що пред'являються до лафетів
- •2. Дія пострілу на жорсткий лафет
- •3. Дія пострілу на гармату з відкотом по осі.
- •4. Умови нерухомості та стійкості гармати при відкоті.
- •2. Будова гальма відкоту.
- •3. Принцип будови та дія накочувача.
- •Тема 1. Заняття 6. Механізми наведення.
- •2. Принцип побудови та дії механізмів наведення (секторні, кругові, гвинтові).
- •1. Призначення і основні вимоги, що пред'являються до механізмів наведення і їх класифікація.
- •Умова самогальмування визначається залежністю:
- •2. Принцип будови та дії механізмів наведення (секторні, кругові, гвинтові)
- •3. Приводи механізмів наведення.
- •2. Принцип будови та дії механізмів заряджання.
- •3. Призначення, принцип побудови та дії вріноважую-чого механізму.
- •3.1. Схеми врівноваження гармат, принцип побудови і дії врівноважуючих механізмів
- •2. Ініціюючі вибухові речовини.
- •3. Тнрс (тринітрорезорцинат свинцю, стіфнат свинцю). C6h(no2)3o2Pb.H2o.
- •3. Бризантні вибухові речовини.
- •1. Тротил (тринітротолуол, тол). C6 h2 (no2)3сh3.
- •2. Гексоген (триметилентринітрамін). (ch2nno2)3.
- •3. Тетрил (с6h2(no2)3nno2ch3
- •Лекція 9
- •2. Загальна характеристика поля вибуху.
- •3. Дія вибуху на навколишнє середовище.
- •Лекція 10
- •Тема 2. Заняття 3. Загальна характеристика порохів.
- •2. Загальна характеристика димного пороху.
- •3. Загальна характеристика колоїдних порохів.
- •Лекція 11
- •2.Класифікація та будова боєприпасів.
- •За призначенням:
- •1. Призначення та класифікація снарядів.
- •2. Будова артилерійських снарядів.
- •3. Дія артилерійських снарядів.
- •4. Класифікація та будова підривників.
- •Підривник ргм-2
- •Дистанційна трубка т-7
- •2. Будова бойових зарядів.
- •Лекція 14 Тема 3. Заняття 4. Засоби ініціювання.
- •2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
- •1. Призначення, склад та будова засобів запалювання. Капсульна втулка.
- •2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
2. Гексоген (триметилентринітрамін). (ch2nno2)3.
Гексоген є продуктом нітрації уротропіну. Вперше був одержаний в 1899 р., широке застосування одержав після другої світової війни.
Гексоген – біла кристалічна речовина. Температура плавлення біля 203°С, густина 1,82 103 кг/м3. Погано пресується. Для пресування гексогена до нього додається флегматизатор. Такий гексоген забарвлюється в червоний колір, легко пресується до густини 1,66 103 кг/м3. Належить до групи могутніх бризантних вибухових речовин (тротиловий еквівалент 1,4). Густина монокристалів складає 1820 кг/м3. Пре-сується до густини 1600 кг/м3 (флегматизований – до 1730 кг/м3).
Вибухові властивості. Гексоген чутливіший до удару і тертя, ніж тротил. Чутливість до удару 70 – 80%. Від променя полум'я легко загоряється і яскраво горить. Температура спалаху при часі затримки 5 секунд складає 260оC. Гексоген при прострілі кулею детонує. Чутливість до електричної іскри менше, ніж у тротилу. Має добру сприйнятливість до детонаційного імпульсу. Швидкість детонації при густині заряду 1600 кг/м3 складає 8100 м/с. Теплота вибухового перетворення при густині заряду 1600 кг/м3 дорівнює 1320 ккал/кг. При зміні густини на 100 кг/м3 теплота вибуху змінюється на 16,8 ккал/кг. Температура вибуху 40000 С. Об'єм продуктів вибуху 860 л/кг.
Застосування.
Гексоген є продуктом нітрації уротропіну. Гексоген володіє високою стійкістю, до механічних дій більш чутливий, ніж тетрил. По потужності він є одним з могутніх бризантних ВВ.
У чистому виді гексоген застосовується для спорядження детонаторів і як вторинні заряди комбінованих капсулів-детонаторів.
У суміші з іншими ВР застосовується як розривний заряд для спорядження боєприпасів.
Гексоген є другою (після тротилу) по важливості і масштабам застосування бризантною вибуховою речовиною. Він застосовується як в чистому вигляді (у флегматизованому стані), так і у вигляді сумішей з іншими вибуховими речовинами. Ширше застосовуються суміші гексогену з тротилом, з яким можна одержати литі і пресовані заряди. Вміст гексогену в цих сумішах вибирається, виходячи з технологічних і енергетичних вимог. Якщо потрібні великі теплота вибуху, фугасність і швидкість детонації, беруть більший відсоток гексогену. Якщо суміш повинна споряджатися в боєприпаси заливкою, намагаються збільшити зміст тротилу. На практиці також широко використовуються суміші тротилу з гексогеном з додаванням деякої кількості (10 – 20%) порошкоподібного алюмінію. Ці склади володіють підвищеною фугасністю і задовільною швидкістю детонації (~7000 м/с). У флегматизованому стані гексоген застосовується для спорядження малокаліберних боєприпасів. У чистому вигляді його застосовують, головним чином, в капсулях-детонаторах і детонаторах. Гексоген негігроскопічний і нерозчинний у воді. Погано роз-чиняється в спирті, добре - в ацетоні. З металами не взаємодіє.
3. Тетрил (с6h2(no2)3nno2ch3
Тетерил по своєму хімічному складу відноситься до групи нітроз'єднань. Він вперше був одержаний в 1877 р., застосовується з 1910 р. Початковими матеріалами для його отримання служать діметиланілін, сірчана і азотна кислоти.
Тетрил – кристалічна речовина світло-жовтого кольору з питомою вагою 1,78 і гравіметричною густиною 0,9-1,0 103 кг/м3; добре пресується до густини 1,5-1,65 103 кг/м3. Температура затвердіння технічного тетрилу 127,7°С, температура плавлення 131,5°С, при плавленні тетрил розкладається. Хімічна стійкість достатньо висока, з металами не реагує.
Тетрил практично негігроскопічний і нерозчинний у воді. Погано розчиняється в спирті, добре - в бензолі, дихлоретані, ацетоні (тротиловий еквівалент 1,1).
Через відносно високу чутливість тетрил застосовується для виготовлення детонаторів до розривних зарядів, а також для вторинних капсулів-детонаторів. В окремих випадках він застосовується як розривний заряд малокаліберної артилерії, але флегматизований або в суміші з тротилом і гексогеном.
4. Тен С(СH2ОNO2)4.
Тен належить до групи ефірів азотної кислоти, тобто нітратів. Він застосовується з часів другої світової війни.
Тен - біла кристалічна речовина. Температура плавлення 142°С, густина 1,77 103 кг/м3, добре пресується до густини 1,6 103 кг/м3. Тен негігроскопічний і нерозчинний у воді. Добре розчиняється в ацетоні. З металами не взаємодіє. Кислоти і луги розкладають Тен тільки при тривалій дії.
Тен, що містить 5% парафіну, має достатньо хороші вибухово-енергетичні характеристики і застосовується для виготовлення детонаторів і спорядження снарядів малого калібру.
Добре очищений Тен досить стійкий, до механічних дій - найвідчутніша бризантна ВР. По потужності Тен приблизно рівний гексогену.
Застосовується Тен переважно флегматизованим, рідше - в чистому вигляді в тих же виробах, що і гексоген.
Складні бризантні ВР.
Різноманіття задач, виконуваних боєприпасами, і умови їх застосування пред'являють до ВР різні вимоги, які не завжди виконуються індивідуальними бризантними ВР. Тому на практиці часто застосовують суміші і сплави індивідуальних бризантних ВР, а також ВР, що містять невибухові добавки, чим досягається можливість отримання ВР з необхідними властивостями.
У боєприпасах артилерії знайшли застосування складні бризантні ВР на основі індивідуальних бризантних ВР, суміші і сплави індивідуальних бризантних ВР, флегматизоровані, алюмовміщаючі і пластичні бризантні ВР.
Розглянемо деякі складні ВР.
Сплав ТГ (тротил + гексоген) виготовляється шляхом введення в розплавлений тротил порошкоподібного гексогена. Така суспензія заливається в оболонки і охолоджується.
Вибухові властивості ТГ визначаються кожним компонентом і їх процентним співвідношенням. ТГ почали застосовувати в другу світову війну для спорядження кумулятивних боєприпасів і крупних авіабомб. Оскільки допустимі напруги для ТГ складають 700-750 104 кг/м3 то без флегматизатора він може застосовуватися тільки в боєприпасах, що мають малі початкові швидкості польоту. Практичне застосування знайшли сплави ТГ-6О (60% тротилу, 40% гексогена) і ТГ-50.
З метою зниження чутливості і поліпшення пресуємості у ВР вводять флегматизатори, які зменшують тертя між частинками ВР, заповнюють нерівності і тріщини в частинках, що підвищує пластичність заряду в цілому. Флегмагизатор поглинає частину енергії зовнішньої дії, зменшує місцеві перенапруження і перешкоджає розповсюдженню вибуху по всьому заряду від точкових осередків вибуху.
Як флегматизатори звичайно застосовують поверхнево-активні, низькоплавкі, вуглеводневі з'єднання широкого ряду: парафін, церезін, вазелін, віск і інші.
З флегматизованих ВР найбільше значення має флегматизований гексоген, його суміші з тротилом, а також флегматизований ТЕН.
А-IХ-I (флегматизований гексоген) представляє собою суміш гексогену, з церезином і стеарином (5-6%) пофарбовану суданом (1-2%) в червоний колір. Потужна (тротиловий еквівалент 1,35) і стійка ВР, чутливішатротилу в 1,3 – 1,5 рази. При густині 1,60-16,8 103 кг/м3 А-IХ-I має швидкість детонації 7500-8000 м/с, теплоту вибуху 1250 ккал/кг. Ця ВР застосовується для спорядження снарядів наземної, зенітної артилерії, виготовлення детонаторів і детонуючих шнурів.
В даний час набули широке поширення алюмовміщаючі ВР на основі гексогена і тротилу. Введення до складу ВР порошку алюмінію підвищує його ефективність за рахунок підвищення швидкості детонації, збільшення теплової дії і посилення запалювальної дії продуктів вибуху.
А-IХ-2 (А-IХ-20) – суміш А-IХ-I (80%) і алюмінієвої пудри (20%). Найбільш потужна ВР (тротиловий еквівалент 1,85). Добавлення до вибухової речовини А-IХ-I алюмінієвої пудри додатково флегматизує гексоген, знижуючи його чутливість до зовнішніх впливів, підвищує температуру його вибухового розпаду і дає яскравий спалах при вибусі снаряду. При плавленні розпадається, тому боєприпаси споряджаються методом пресування.
Застосовується А-IХ-2 для спорядження бронебійних, осколково-запалювальних і зенітних снарядів, а також для спорядження крупних боєприпасів фугасної дії.