Розділ 3. Оформлення результатів стажування

3.1. Загальні положення

Впродовж стажування студенти ведуть щоденник, записуючи усю виконану роботу (вивчення матеріалів, виконання різних робіт). Вони збирають матеріали до звіту по стажуванню впродовж усього періоду роботи в організації і протягом останніх трьох днів практики оформляють підсумковий письмовий звіт. Зі звітом обов’язково повинен ознайомитися керівник стажування від організації, після чого він дає відгук (характеристику) про виконання студентом програми стажування, придбаних їм уміннях і навичках. Даний відгук оформляється у щоденнику і скріплюються печаткою організації.

Письмовий звіт по стажуванню є основним документом студента, що відбиває виконану їм роботу під час стажування, отримані їм організаційні і технічні навички і знання. Матеріали звіту студент надалі може використати у своїй випускної кваліфікаційній роботі.

Звіт готується у формі консультативного проекту обсягом не менш ніж 30-35 сторінок і має відобразити всі аспекти діяльності студента на місцях стажування. Звіт оформляється відповідно до Державного стандарту ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки та техніка. Структура та правили оформлення». У звіт включаються необхідні таблиці, рисунки, графіки і т.п., у додатки – щоденник стажування, копії первинної документації, що описує діяльність організації, інструментарій дослідження, зібрані вихідні дані та емпіричні матеріали для випускної роботи.

У звіті також описується методика проведення досліджень, відбиваються результати виконання індивідуальних завдань, отриманих від керівників. У висновку звіту приводяться короткі висновки про результати стажування, пропонуються науково-економічні рекомендації з формулюванням основних проблем підприємства й шляхах їхнього рішення.

Зразок оформлення титульної сторінки звіту у додатку А.

Звіт по стажуванню студент готовить самостійно і представляє його для перевірки керівникам від підприємства не пізніше, ніж за 3-4 доби до її закінчення.

Пропонується наступна послідовність викладу матеріалу у звіті:

Титульна сторінка

НАПРАВЛЕННЯ НА СТАЖУВАННЯ

ЗМІСТ (1 стор.)

ВСТУП (1 стор.)

Р озділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА (5-7 стор.)

1.1.Організаційно-правова форма, ціль і предмет діяльності

1.2.Історія створення

1.3.Опис продукції, сировинної, паливно-енергетичної бази, основних постачальників, споживачів і конкурентів

Розділ 2. СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ (5-7 стор.)

2.1.Організаційна структура

2.2.Опис основних підрозділів та функцій управління (або бізнес систем)

2.3.Оцінка організаційної культури підприємства

Розділ 3. ДИНАМІКА І АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА (10-13 стор.)

3.1.Динаміка і аналіз техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності

3.2. Динаміка і аналіз фінансового стану підприємства:

майнового положення;

використання основних і оборотних коштів;

показників ліквідності;

фінансової стійкості;

ділової активності;

показників рентабельності та ін.

3.3.Аналіз проблем підприємства, його сильних та слабких сторін, визначення імовірності банкрутства

Розділ 4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА (13-15 стор)

4.1. Пропозиції по удосконаленню управління (функцій управління або бізнес-систем).

4.2. Шляхи підвищення економічної ефективності підприємства.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ (1-2 стор)

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Основними документами, що використовуються для написання першої частини звіту є: установчі документи організації, внутрішній Статут, архівні документи, що стосуються історії функціонування організації. У першій частині необхідно також описати цільову спрямованість і характеристику продукції, ресурсну і маркетингову інфраструктуру підприємства. Використовуйте таблиці додатку Б.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов’язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.

Формування власного резервного (страхового) фонду здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон’юнктури, стихійних лих тощо.

Таблиця 3.1

Розподіл прибутку підприємства у 2011 році.

Показники	Сума, тис. грн
Обсяг реалізованої продукції
ПДВ
Собівартість реалізованої продукції з врахуванням адміністративних витрат та витрат на збут
Сума оподаткованого прибутку
Податок на прибуток
Чистий прибуток
Розподіл прибутку:
дивіденди
поповнення статутного капіталу (5% від чистого прибутку)
резервний капітал (20% від чистого прибутку)
інше використання (доплати і надбавки до нормованої зарплати)
соціальне спрямування

У процесі написання другої частини звіту повинні бути розглянуті: схема організаційної структури, рівні й ланки системи управління підприємства, проаналізовані основні посадові інструкції, і далі, проаналізовані або виконання загальних функцій ( наприклад, функції стратегічного управління, планування, організовування, мотивування, контролювання, координування, управління інноваційною діяльністю і т.д.), або за основними бізнес-системами (наприклад, управління: матеріально-технічною підсистемою, організаційною підсистемою, виробничою підсистемою, економіко-фінансовою підсистемою, стратегічним розвитком, інноваційною діяльністю, маркетинговою діяльністю, логістичною підсистемою і т.д.).

В результаті руйнування старої системи управління і труднощами створення нової, ринкової системи управління організаціями виникло багато невирішених на даний момент проблем.

Наприклад, ситуація при якій керівники на різних рівнях переслідували особистий інтерес не тільки на шкоду процвітанню керованим ними організаціям, але й за рахунок їх загибелі. Будь-яка спроба вирішення цієї та подібних їй проблем виводить предмет обговорення за межі економічної науки і переводить його в область етики, права, психології та цілого ряду інших наук, предметом яких є вивчення культури того або іншого суспільства.

Трансформація такого масштабу, яка відбувається зараз в Україні, – це не трансформація економіки, а трансформація типу культури. Ця трансформація визначає ту можливу лінію поведінки, від якої виявляється залежним майбутнє і конкретної організації, і суспільства в цілому.

При відсутності інвестицій в сільське господарство, застарілому та зношеному парку техніки, конкурентному протистоянні, яке випереджає за багатьма показниками західні підприємства, надії управлінця-співвітчизника, що займається виробництвом реальних товарів або послуг, пов’язані, як правило, з пошуком нових і нових внутрішніх ресурсів його організації. Таким ресурсом є організаційна культура.

Американські дослідники відзначають, що з сотні найбільших компаній, що існували на початку 1990-х рр., до кінця десятиріччя залишилось тільки шістнадцять. За цей же час тільки 29 фірм зберегли за собою місце у списку 500 найбільших компаній. Ще одним неприємним фактом є невдачі у справі своєчасної реалізації більшості запланованих організаційних змін. Багато досліджень підтверджують, що причиною цих невдач, яка найчастіше згадувалася було нехтування культурою організації.

Головним в культурі організації є те, що вона здатна зменшувати ступінь колективної невизначеності, вносити ясність у те, що чекає членів колективу, забезпечувати цілісність за рахунок ключових цінностей і норм, що сприймаються членами колективу як вічні і передаються з покоління в покоління, створювати невіддільність від колективу і відданість суспільній справі й висвітлювати перспективу розвитку організації, даючи тим самим заряд енергії для руху вперед.

Менеджер є ключовою фігурою в зміні організаційної культури, і в залежності від рівня його управлінської компетентності можлива та трансформація особистості, яка підтримає бажані культурні зміни. Професійне зростання, особистісне вдосконалення дозволить йому підвищити своє значення в даній конкретній організації, яка характеризується культурою певного типу.

Продумана систематизована стратегія розвитку організаційної культури і поведінки управлінської команди дозволить внести бажані зміни до неї.

В теорії та практиці управління організаціями відомо багато прикладів, коли організації, прагнучи самовдосконалення та покращення виробничих показників, не були здатні використати потенціал організаційної культури і в підсумку зазнали невдачі.

В додатку В Вашій увазі пропонується пакет анкет, присвячених діагностиці і аналізу рівня організаційної культури Вашого підприємства (організації). Анкета № 1 має груповий характер, тому її необхідно проводити серед групи людей, які працюють у певному підрозділі. Якщо підприємство не велике за розмірами і не має підрозділів, то анкетування проводиться серед певної репрезентативної вибірки з усіх членів колективу. Загальна кількість респондентів за Анкетою № 1 має бути від 5 до 15 чоловік. Анкета № 2 розрахована на керівників вищого та середнього рівня. Бажано провести анкетування керівника підприємства. Анкета № 3 має індивідуальний характер і проводиться серед будь-яких працівників підприємства.

Для написання третьої частини звіту використаються документи офіційної бухгалтерської та статистичної звітності і внутрішні фінансові документи. Аналіз повинен здійснюватися відповідно до загальноприйнятих методик економічного і фінансового аналізу. Використовуйте таблиці додатків Д, Ж для висвітлення підрозділу 3.1. Аналіз фінансового стану в підрозділі 3.2 рекомендовано здійснювати за комплексом показників і коефіцієнтів представлених в додатку Е.

Початок виявлення "хворих" статей у звітності та їх оцінка в динаміці проводиться в підрозділі 3.3. При читанні звітності необхідно звертати увагу насамперед на так звані "хворі" статті. Сенс цієї перевірки полягає в наступному.

Дані про недоліки в роботі комерційної організації можуть безпосередньо бути присутніми в бухгалтерській звітності в явному або завуальованому вигляді. Перший випадок має місце, коли в звітності є "хворі" статті, які умовно можна підрозділити на дві групи:

1) свідчать про вкрай незадовільну роботу комерційної організації в звітному періоді і сформованому в результаті цього поганий фінансовий стан;

2) свідчать про певні недоліки у роботі комерційної організації.

До першої групи належать:

"Непокриті збитки минулих років" (форма № 1);

"Непокритий збиток звітного року" (форма № 1);

"Кредити і позики, не погашені в строк" (форма № 5);

"Кредиторська заборгованість прострочена" (форма № 5);

"Векселі видані прострочені" (форма № 5).

Ці статті свідчать про вкрай незадовільну роботу комерційної організації в звітному періоді і сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі.

Причини утворення негативної різниці між доходами і витратами по укрупненої номенклатурі статей можна простежити у формі № 2 (результат від реалізації, результат від іншої реалізації, результат від позареалізаційних операцій).

Більш детально причини збиткової роботи аналізуються в ході внутрішнього аналізу за даними бухгалтерського обліку.

Наявність сум за статтями "Кредити і позики, не погашені в строк", що означають, що до моменту складання балансу комерційна організація не змогла розрахуватися за наданими їй кредитами, слід при наявності інформаційних можливостей оцінювати в динаміці.

Якщо суми за цими статтями присутні в балансах декількох суміжних періодів, це говорить про хронічно незадовільну роботу комерційної організації.

Якщо в попередніх балансах суми за даними статтями були відсутні, то мова, з очевидністю, повинна йти про погіршення фінансового стану саме у звітному періоді.

До другої групи належать статті, безпосередньо представлені в балансі, або елементи статей, які можуть бути виділені за допомогою аналітичних розшифровок в ході внутрішнього аналізу.

Про певні недоліки в роботі комерційної організації можна судити також за деякими несприятливим співвідношенням між окремими статтями.

Сенс показників другої групи полягає в наступному. Будь-яке підприємство має певний запас міцності. Так, дебітори можуть затримувати оплату, але підприємство буде продовжувати роботу; може наростати величина неліквідів, але оборотних коштів ще достатньо для забезпечення прийнятної ритмічності технологічного процесу і т.п.

Тим не менш може настати ситуація, коли кількісні зміни перейдуть в якісні. Саме з цієї області і показники другої групи - вони говорять про те, що підприємство не цілком раціонально використовує свої кошти; поки ще запас міцності дозволяє підприємству витримувати цей стан справ, але така ситуація не може тривати до нескінченності, особливо якщо має місце несприятлива динаміка.

Якщо аналіз проводиться тільки за даними річного звіту, то до статей другої групи відносяться в основному дані, наведені у другому розділі форми № 5: "Дебіторська заборгованість прострочена", "Векселі отримані прострочені" і "Дебіторська заборгованість, списана на фінансові результати".

Значимість сум за цими статтями у відношенні стійкості фінансового стану, безумовно, залежить від їх питомої ваги у валюті балансу. Що стосується їх смислового навантаження, то вона очевидна: комерційна організація має проблеми зі своїми покупцями і клієнтами.

До певного моменту ці проблеми не є критичними, проте ситуація може різко змінитися при збігу в часі ряду факторів. Іншими словами, матеріали цієї групи можуть бути в балансах не тільки збиткових, але і цілком рентабельних комерційних організацій.

Дані статті характеризують величину іммобілізованих оборотних коштів, тому незалежно від загальної оцінки фінансового стану необхідний по можливості докладний аналіз динаміки цих статей.

Невипадково у великих західних компаніях, чітко розуміючи потенційну небезпеку простроченої дебіторської заборгованості, створюють спеціальні кредитні відділи, які розробляють і аналізують політику компанії відносно своїх клієнтів, зокрема, на предмет надання тих чи інших знижок і вжиття дієвих, а головне, своєчасних заходів щодо неплатників

Банкрутство – неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів і здійснювати обов’язкові платежі в бюджет.

Діагностика банкрутства – це своєчасне виявлення неплатоспроможності, збитковості, фінансової залежності від зовнішніх джерел фінансування, низької ділової активності.

Перші моделі, в яких використовувалися прийоми мультиплікативного дискримінантного аналізу, були розроблені в 60-х роках минулого століття.

Удосконалена модель Альтмана 1983 року, яку можна використовувати в Україні, представлена так:

Z = 3,107·К₁ + 0,995·К₂ + 0,42·К₃ + 0,847·К₄ + 0,717·К₅, (3.1)

де К₁ — відношення прибутку до сплати відсотків до активів;

К₂ — відношення виручки до активів;

К₃ — відношення балансової вартості власного капіталу до залученого;

К₄ — відношення реінвестованого прибутку до активів;

К₅ — відношення власних обігових коштів до активів.

При значенні показника, більшому за 1,23, — фінансовий стан є стійким, а меншому за 1,23 — нестійким.

Згідно з «Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховання банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затвердженими наказом Міністерства економіки України від 17.01.2001 р. №10, для проведення системного експрес – аналізу фінансового стану підприємства пропонується використовувати коефіцієнт Бівера (К_Б), який розраховується за формулою:

К_Б = (ЧП – НА) : (ДЗ + ПЗ), (3.2)

де ЧП – чистий прибуток;

НА – нарахована амортизація;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Коли К_Б вище 0,4 – підприємству банкрутство не загрожує. Якщо протягом тривалого періоду коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2 – це означає формування не задовільної структури балансу.

Модель О.О. Терещенка та модель російських вчених Іркутської державної економічної академії вважаються одними з найоптимальнішими. Модель О.О. Терещенко має вигляд:

Z_ТЕР = 1,5 · Х₁ + 0,08 · Х₂ + 10 · Х₃ + 5 · Х₄ + 0,3 · Х₅ + 0,1 · Х₆, (3.3)

де Х₁ – відношення грошових надходжень до зобов’язань;

Х₂ – відношення валюти балансу до зобов’язань;

Х₃ – відношення чистого прибутку до середньорічної суми активів;

Х₄ – відношення прибутку до виручки;

Х₅ – відношення виробничих запасів до виручки;

Х₆ – відношення виручки до основного капіталу.

Коли Z_ТЕР > 2 – банкрутство не загрожує, 1 < Z_ТЕР < 2 – фінансова стійкість порушена, 0 < Z_ТЕР < 1 – існує загроза банкрутства.

Російські вчені Іркутської державної економічної академії пропонують для прогнозування ризику банкрутства R – модель, яка має вигляд:

R = 0,38 · К₁ + К₂ + 0,054 · К₃ + 0,63 · К₄, (3.4)

де К₁ – відношення оборотного капіталу до середньорічної суми активів;

К₂ – відношення чистого прибутку до середньорічної суми власного капіталу;

К₃ – відношення виручки до середньорічної суми активів;

К₄ – відношення чистого прибутку до сукупних затрат.

Якщо R = 0 - ймовірність банкрутства максимальна (90 – 100%), 0 – 0,18 – висока (60 – 80%), 0,18 – 0,32 – середня (35 – 50%), 0,32 – 0,42 – низька (15 – 20%), більше 0,42 – мінімальна ( до 10%).

Вихідні данні та приклад оформлення результатів діагностики розміщено в додатку К.

Для написання четвертої частини звіту, повинен бути проведений аналіз макросередовища організації, у результаті чого повинні бути зроблені обґрунтовані висновки щодо його становища. Також повинні бути дані рекомендації з можливого удосконалення управління, а також фінансового стану організації.

Важливим напрямом подолання проблеми надмірності податкового навантаження та адаптації до невизначеності податкового середовища є формування комплексу заходів щодо управління податковим навантаженням на рівні окремих підприємств із метою прийняття ефективних управлінських рішень в області оподаткування. Аби виміряти податки та відрахування, які сплачує середня компанія, а також оцінити складність податкової системи країни, проводять ситуаційні дослідження фінансової звітності за допомогою відповідних показників.

Рівень оподаткування підприємства (Р_п). Він визначається за формулою

(3.5)

де ПП — сума податкових платежів підприємства в цілому за певний період;

Ч_п — чистий прибуток, отриманий підприємством за певний період.

Податкомісткість діяльності підприємства (П_м). Для її визначення може бути застосована формула

(3.6)

де П — чистий прибуток, отриманий підприємством за певний період;

ПП — сума податкових платежів підприємства в цілому за певний період.

Динаміку податкових платежів підприємства та податкове навантаження проаналізуйте за допомогою таблиць додатку Л.

При визначенні економічної ефективності виробничої діяльності приватних підприємницьких структур агробізнесу розглядаються наступні питання :

- визначення маржинального доходу;

- беззбитковий об'єм виробництва і реалізації продукції рослинництва та його визначення;

- беззбитковий об'єм виробництва і реалізації продукції тваринництва та його визначення;

- проектний розрахунок урожайності культур та об'ємів виробництва продукції рослинництва для отримання певного розміру прибутку;

- проектний розрахунок продуктивності тварин та об'ємів виробництва продукції тваринництва для отримання певного розміру прибутку.

Основою для розрахунків є звітні данні Форми №50 сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» та таблиці додатку М. Проектні розрахунки по визначенню об'ємів виробництва продукції в аграрній сфері для отримання певного розміру прибутку проводяться за показниками, відображеними в таблицях додатку Н.

Висновки і пропозиції у звіті повинні бути стислими, ясними і супроводжуватися цифровими даними, схемами, графіками і діаграмами. Цифровий матеріал необхідно оформляти у вигляді таблиць. Кожна таблиця, схема, діаграма і графік, повинні мати тематичну назву й наскрізну нумерацію. Складні звітні і планові форми і розрахунки можуть бути оформлені як додатки до звіту, з обов’язковим посиланням на них у тексті.