1.6. Інвестиційна активність в індустрії туризму

Інвестиції - це фінансові ресурси, матеріальні та інтелектуальні цінності, спрямовані на забезпечення інвестиційної діяльності з ме­тою створення необхідних активів для задоволення потреб держави і отримання у майбутньому прибутку від виробництва продукції з об'єктів, що інвестуються, та розширення бази оподаткування.

Регулювання інвестиціями передбачено Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р., в якому інвестиційну діяльність визначено як сукупність практичних дій громадян, юри­дичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Результатом інвестиційної діяльності є не просте одержання до­ходів від «здійснення інвестицій», а формування джерел коштів, які забезпечують інвестиційну діяльність, і одержання економіч­ного ефекту в результаті здійснення заходів щодо впровадження технологій та їхнього удосконалення, розвитку матеріальної бази і створення нових робочих місць за рахунок інвестицій у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Це свідчить про те, що врегу­льована державою діяльність, яка має адміністративно-правовий, фінансово-правовий і цивільно-правовий характер і яка спрямова­на на залучення фінансових і матеріальних джерел як інвестицій, що забезпечують виконання конкретних робіт і заходів щодо ство­рення нових і модернізації діючих об'єктів виробничого і соціаль­ного призначення, необхідних державі та інвестору, є інвестицій­ною діяльністю.

Інвестиції як ключовий момент інвестиційної діяльності - це економічна категорія, а процес здійснення інвестиційної діяльнос­ті - економічні суспільні відносини. Інвестиції виступають у формі капітальних вкладень на відтворення матеріально-технічної бази туристичної галузі, а фінансові правовідносини складаються в про­цесі фінансування капітальних вкладень, тобто заснованих на пра­вових нормах діяльності державних органів щодо визначення дже­рел покриття прямих видатків на створення нових, реконструкцію чи переоснащення діючих основних фондів.

За своїм змістом фінансові правовідносини в інвестиційній діяльності мають широкий аспект робіт, а саме:

• бюджетне планування;

• мобілізація коштів на певних етапах;

• конкурсний відбір проектів за тендером;

• нормування витрат;

• ведення фінансового обліку та фінансової звітності;

• витрачання грошових коштів за наявності нормативно затвер­дженої документації;

• контроль використання коштів на кожному етапі.

При цьому, з кожного виду робіт змінюються суб'єкти, вирішую­чи питання, що належать до їхньої компетенції.

Джерелом фінансування інвестицій є капітал (гроші), що нале­жать державі, державним підприємствам і суб'єктам інших форм власності. Тобто, фінансові ресурси акумулюються з трьох основ­них джерел:

• бюджетних призначень;

• власних коштів;

• довгострокового банківського кредитування.

Першим джерелом є формування інвестицій за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, яке регулюється нормами фінан­сового права, а конкретне закріплення інвестицій за проектами здійснюється на конкурсній основі з обов'язковим проходженням експертиз за критеріями оцінки відповідності стратегії економічно­го і соціального розвитку, пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки та фінансово-економічних показників: ефектив­ності, собівартості, рентабельності, строку окупності.

Другим джерелом грошових коштів, що направляються в інвес­тиційну діяльність як інвестиції, є власні кошти юридичних осіб усіх форм власності у складі децентралізованих фондів грошових коштів, тобто власний капітал підприємств представлений: нероз­поділеним прибутком, статутним фондом, пайовим і резервним фондами й амортизаційними відрахуваннями. А додатковим залу­ченням коштів у власні джерела є випуск акцій у розмірі обсягу ста­тутного фонду.

Третім джерелом залучення коштів до інвестиційної діяльності є довгострокове банківське кредитування.

І перед державою, і перед суб'єктами приватної власності стоїть єдина мета - задоволення потреб країни у необхідних видах про­дукції, туристичної зокрема, та її конкурентоспроможність шляхом здійснення інвестиційної діяльності.

Доцільно класифікувати інвестиції, виходячи з таких заданих критеріїв:

• за формою власності - на державні, приватні, комунальні, ко­лективні;

• за територіальною ознакою - на внутрішні, зовнішні, закор­донні;

• за джерелом вкладення - на реальні і фінансові.

Класифікація форм здійснення інвестиційної діяльності відпо­відно до положень чинного законодавства має такий вигляд:

• фінансово-промислові групи;

• спільне інвестування (інвестиційні фонди і компанії);

• банківське інвестиційне кредитування;

• капітальне будівництво;

• інноваційна діяльність;

• спеціальні (вільні) економічні зони;

• державний кредит.

Ефективна законодавча підтримка інвестиційної діяльності з бо­ку публічної влади означає не тільки розроблення нормативно-правових актів у галузі інвестування, а й удосконалення фінансово-правових актів, що встановлюють механізм його впровадження і без яких навіть дуже ефективне інвестиційне законодавство не буде функціонувати. Швидкого економічного зростання та розширення індустрії туризму можна досягти лише за умови постійного і знач­ного вкладення фінансових ресурсів.

Послідовність залучення джерел фінансування інвестиційної діяльності є такою:

• власні кошти;

• банківське кредитування;

• бюджетне фінансування і власні кошти;

• кошти інвестиційних і страхових фондів;

• банківське кредитування за відсутності бюджетного фінансу­вання.

Інвестиції є передумовою і водночас наслідком успішного прове­дення економічних реформ. Питання залучення інвестицій є одним із головних чинників для динамічного розвитку економіки, підвищення життєвого рівня, збільшення кількості робочих місць. Держава по­винна ефективно використовувати ресурси та успішно співпрацюва­ти з інвесторами шляхом створення привабливого правового поля та гарантування інвесторам їх прав та незалежного судового захисту.

Характерною рисою державного контролю за інвестиційною діяльністю є застосування різних його видів, а саме:

• фінансовий контроль, формами якого є ревізії і перевірки;

• експертний контроль, який застосовується при експертизі роз­роблених техніко-економічних обґрунтувань та проектно-кошто­рисної документації;

• фактичний контроль, який здійснюється шляхом контрольних вимірів фактично виконаних робіт на кожному з етапів будівниц­тва, реконструкції або модернізації об'єктів.

Контроль за цільовим та ефективним використанням державних капітальних вкладень здійснюється органами Державної контроль­но-ревізійної служби України у встановленому порядку. Органи Державного казначейства України здійснюють поточний контроль за цільовим спрямуванням державних капітальних вкладень під час проведення платежів. Контроль за своєчасним поверненням креди­тів, наданих за рахунок державних капітальних вкладень, здійсню­ють головні розпорядники коштів державного бюджету.

Дослідження та поглиблений аналіз ефективності інвестицій­них процесів туристичної індустрії сприяють вирізненню таких основних показників ефективності інвестиційного проекту:

• комерційна (фінансова) ефективність, яка враховує фінансові результати реалізації проекту для його учасників;

• бюджетна ефективність, яка відображає фінансові результати проекту для державного, регіонального та місцевого бюджетів;

• народногосподарська ефективність, яка враховує затрати і ре­зультати, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасни­ків інвестиційного проекту у вартісному вираженні.

При диверсифікації діяльності туристичних підприємств пред­метом інвестицій можуть бути будь-які інші проекти, не пов'язані безпосередньо з туризмом, наприклад, розроблення і впровадження малих виробництв, організація нетрадиційних форм туризму тощо.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту - це пошук опти­мального рішення в умовах великого числа невизначеностей, до яких належать:

• політична, соціальна і економічна нестабільність;

• високий рівень інфляції;

• непередбачувані зміни цінової структури інвестиційного ринку;

• недостатній правовий захист інтересів інвестора та його капіталу;

• непередбачувані зміни нормативно-правової бази тощо.

Невизначеність ринкової ситуації обумовлює наявність великої кількості різноманітних пропозицій щодо оцінки ефективності ін­вестиційного капіталу. І це зрозуміло, адже об'єктивно існуюча не­визначеність ринкової ситуації у майбутньому не дає можливості звести робочу формулу щодо визначення, наприклад, норми при­бутку до єдиного вигляду, який не потребував би додаткового вра­хування численних факторів. Адже сьогодні найвищий прибуток та його норма можуть зашкодити завтрашньому прибутку, а звідси - й необхідність урахування великої кількості додаткових параметрів, як кількісних, так і якісних (вплив аналізу фактора часу на ефек­тивність інвестиційних рішень; життєвий цикл капіталу; певні аспекти ціноутворення; методичні основи оцінки економічної ефек­тивності інвестиційних проектів і заходів науково-технічного про­гресу; оцінка ефективності інвестиційних проектів за умов ризику та невизначеності; критерії ефективності інвестицій у період транс­формації економіки на ринкові відносини і т. п.). Тому виникає необхідність подальшого доопрацювання робочих формул та мето­дики їх застосування щодо оцінки ефективності інвестиційного ка­піталу з урахуванням конкретних умов періоду трансформації еко­номіки.

Можна сказати, що методичною основою економічної оцінки ефективності інвестиційних проектів є аналітичний апарат, що ба­зується на порівнянні доходів і витрат з урахуванням альтернатив­них можливостей вкладання капіталу в інші фінансові активи. Ви­хідні дані для розрахунку ефективності включають:

• розгорнуту у часі виробничу програму;

• ціни на продукцію чи послуги;

• прямі та накладні витрати;

• структуру інвестиційних витрат;

• розгорнутий у часі процес фінансування;

• можливі варіанти джерел надходження інвестиційних коштів тощо.

При цьому мають враховуватися: фактор ризику, рівень інфля­ції, величина процентної ставки на позиковий капітал та фактори товарно-грошових відносин в умовах ринку.

Одним із пріоритетних напрямів розвитку інвестиційної діяль­ності можуть стати туристичні кластери, оскільки в такого роду об'єднаннях налагоджена організаційна структура; підприємства кластера мають конкурентні переваги, які досягаються за допомо­гою спеціалізації, а це, в свою чергу, забезпечує підвищення продук­тивності праці та зниження собівартості продукції та послуг; клас­тери формуються в межах курортно-рекреаційних зон, що надає інвесторам впевненості у тому, що вкладений капітал залишиться капіталом.

До переваг від інвестицій у туристичну індустрію для кожної країни, регіону можна віднести:

• збільшення готівкового потоку в регіон, у тому числі надхо­дження іноземної валюти;

• ріст валового національного продукту (ВНП);

• створення нових робочих місць;

• реформування структури відпочинку, яка може бути викорис­тана як туристами, так і місцевими жителями;

• залучення капіталу, в тому числі й іноземного;

• збільшення податкових надходжень.

Завдання залучення інвестицій полягає у використанні конку­рентних переваг регіонів та розвитку складових, які створюють ці переваги, що в результаті сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату.

Отже, туристична індустрія має розвиватися, опираючись на такі перспективи:

• стати галуззю господарства, яка залучає в країну валютні ре­зерви;

• сприяти формуванню дохідної частини бюджету країни;

• створювати нові робочі місця у себе в країні;

• ефективно брати участь у структурних змінах господарського комплексу країни на користь сфери послуг;

• розвивати соціальний внутрішній туризм із залученням при­родної, культурної та духовної спадщини власної країни.

Держава повинна усвідомити необхідність створення сприятли­вого клімату для розвитку індустрії гостинності, перед якою тепер має стояти завдання не тільки вижити, а й відповідати рівню вимог XXI сторіччя.

Питання для контролю та самоперевірки

1. Що таке індустрія туризму?

2. Назвіть та охарактеризуйте сектори туристичної індустрії.

3. Які суттєві моменти формують основу розвитку туристичної індустрії?

4. Що формує основу реалізації послуг в туристичній індустрії?

5. Вкажіть на особливості туристичної індустрії.

6. Що таке закон вартості і як він діє на туристичному ринку?

7. За якими принципами формується туристський попит?

8. Що таке туристичний продукт?

9. Розкрийте суть туристичного імпорту та туристичного експорту.

10. На основі яких даних складаються показники фінансово-економічної діяльності туристичного підприємства?

11. Якими показниками можна охарактеризувати стан і розвиток міжна­родного туризму?

12. Визначіть головну ціль туристичної стратегії України.

13. Розкрийте суть кластеризації та визначіть її переваги в туристичній ін­дустрії.

14. Якими мають бути вимоги до учасників кластера?

15. Якими характерними рисами можна відзначити успішну діяльність кластерів?

16. Визначіть функції туристичного кластера.

17. Що входить у ресурсний потенціал туристичного кластера?

18. Що може впливати на стратегічний розвиток кластера?

19. За якими ознаками характеризується туристична інфраструктура?

20. Назвіть етапи процесу ціноутворення туристичних послуг.

21. Яким може бути результат діяльності туристичного підприємства за­лежно від принципу ціноутворення?

22. Які основні статті включає вартість туристичної подорожі?

23. За якими складовими визначається собівартість послуг туристичних підприємств?

24. Якими загальноприйнятими методами регулюється встановлення ціни на туристичні послуги?

25. Які існують стратегії встановлення ціни на туристичний продукт?

26. Дайте визначення поняття «інвестиція».

27. Яким може бути результат інвестиційної діяльності підприємств турис­тичної індустрії?