14. Сучасні форми об’єднань підприємств

Існують також добровільні об’єднанн підприємств:

1)асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності.

2)корпорація – договірне об’єднання господарчих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання кожного з учасників;

3)консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

4)концерни – форма статутних об’єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю.

5)картелі - договірне об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

6)синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу.

7)трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємям, в єдиний виробничо-господарський комплекс.

8)холдінги – державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інштих підприємств, які є учасниками концерну.

9)фінансові групи - об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства.

15. Горизонтальна, вертикальна і конгломератна інтеграція

Традиційно виділяють такі форми інтеграційних процесів:

Горизонтальна інтеграція – має на меті: збільшення масштабів діяльності, економію постійних витрат на 1 продукції, встановлення контролю над максимально можливою часткою ринку, одержання цінової премії за рахунок збільшення ступеня економічної концентрації в галузі.

Для оцінки рівня економічної інтеграції, застосовують ряд показників, що характеризують розподіл певного ринку між операторами.

- коефіцієнт концентрації (частка ринку, яка припадає на певну кількість майбутніх операторів – 3-5-10).

- коефіцієнт Джині та коефіцієнт Херфіндаля-Хіршнана, які характеризують нерівномірність розподілу ринкових часток. За цими критеріями можна визначити консолідований чи фрагментований (Фрагментарний) ринок.

Джерело переваг від ГІ вважається наявність стратегічних відповідностей між п-вами, що зливаються. До числа основних стратегічних відповідностей належать технологічна подібність та можливість використання єдиних управлінських та збутових механізмів.

Обмеження процесів ГІ є вимоги антимонопольного законодавства. Суб’єктивним чинником є втрата керованості великої системи внаслідок недостатнього управління.

. Вертикальна інтеграція

Має на меті встановлення контролю над попередніми стадіями ланцюга створення вартості (інтеграція назад) або над каналами розподілу (вперед). ВІ структури формується переважно у матеріаломістких галузях.

Джерелом їх переваги є можливість: 1) більш дешевого придбання ресурсів у власного підрозділу, ніж це можливо на відкритому ринку (при зворотній І); 2) можливість зниження трансакційних витрат за рахунок замикання на собі всієї системи каналів розподілу.

До числа ризиків ВІ належать: 1) можливість зниження якості товарів та послуг внутрішніх постачальників внаслідок їх монопольного статусу; 2) більш витратне виробництво ресурсів, ніж це забезпечується на відкритому ринку; 3) викривлення даних про дохідність окремих бізнес-одиниць внаслідок недосконального механізму трансфертного ціноутворення.

Конгломератна І.

Має на меті диверсифікацію ризиків за рахунок вкладання капіталу у різні сфери господарювання.

Джерелом переваги К є незалежність від ринкової кон’юктури в окремо взятій галузі.

Ризики КІ. пов’язані з: 1) нетривалим терміном існування внаслідок відсутності стратегічних відповідностей; 2) складною системою управління, найменша вада якої призводить до втрати керованості.. Змішана інтеграція.

ЗІ виникає як результат одночасного протікання різноспрямованих інтеграційних процесів (вертикальної та конгломератної).

5. Різновидом змішаної І є діагональна І, коли до І структури вводиться п-во, що виробляє не аналогічний, а подібний продукт. Таке п-во має знаходитись на іншому етапі технологічного ланцюга, ніж головне п-во бізнес-структури.

На практиці ініціатори інтеграційних процесів можуть переслідувати такі цілі:

• захист або зміцнення своєї конкурентної позиції;

• одержання доступу до унікальних ресурсів, або інформації, які іншим чином не можуть бути отримані;

• цілі власників: досягнення надійності бізнесу шляхом нарощування його капіталізації;

• інвестиційні цілі: розміщення вільних цін ресурсів з метою одержання додаткового прибутку.

Інтеграція являє собою альтернативу стратегії фокусування на розвитку ключових компетенцій. Її можна розглядати як організаційну форму ведення бізнесу, що притаманна індустріальній порі.