9. Особливості управління ризиками господарської діяльності

управління ризиками – сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку і реалізацію заходів, щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам. Відповідно до сучасної концепції управлення ризиками, ризик-менеджмент можна розглядати як процес чи як систему. Як система управління ризик-менеджмент включає в себе дві підсистеми – об’єкт управління – керовану підсистему, суб’єкт управління – керуючу. Функціями керованої підсистеми є – розв’язання питань, пов’язаних з ризиком, ризиковими вкладеннями капіталу, робіт зі зниження ступеню ризику, процесу страхування ступеню ризику, економічних відносин і зв’язків між суб’єктами господарювання. Функції керуючої підсистеми: розробка на перспективу змін фінансово-економічного стану об’єкту та його частин, об’єднання людей, що займаються управлінням ризиками, створення органів управління, розробка норм і нормативів; вплив на об’єкт управління, узгодження роботи всіх ланок системи управління, стимулювання спеціалістів до зацікавленості в управлінні ризиками, контроль.

Як процес управління ризик-менеджмент передбачає розробку стратегічних і тактичних рішень. Стратегія ризик-менеджменту – загальний довгостроковий курс досягнення намічених цілей, в основу якого покладено прогнозування ризику і напрямів його зниження. Тактика – пропонує конкретні методи та прийоми для вибору найбільш оптимального рішення та досягнення результатів в конкретних умовах.

12. Методи і процедури зниження ступеня ризику.

Методи зниження ступеню ризику спрямовані на скорочення ймовірності та обсягу непередбачених втрат. Найпоширенішим методом є диверсифікація (див п 80). Іншим методом є здобуття додаткової інформації, від повноти і достовірності якої залежить точність прогнозування майбутніх результатів, ступінь ризикованості рішень. Лімітування – встановлення граничних сум витрат, обсягів продажу кредитів. Застосовується для продажу товарів у кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталу тощо. Існують також внутрішньо фірмові джерела зниження ризику: перевірка партнерів по бізнесу і угод, своєчасне і якісне бізнес-планування, підбір персоналу, організація захисту комерційної таємниці, створення спільних підприємств, удосконалення управління обіговими коштами підприємства тощо.

Особливості процесу хеджування ризиків

хеджування передбачає страхування ціни товару від ризику, яка невигідна для покупця чи продавця, шляхом створення зустрічних валютних, кредитних, комерційних вимог. Виокремлюють хеджування з використанням опціонів, ф’ючерсних угод, використанням операцій своп. Хеджування з використанням ф’ючерсних контрактів полягає у тому, що якщо той чи інший суб’єкт господарювання несе фінансові втрати через зміну цін до поставки як продавець валюти., реального активу чи ЦП, то він виграє у тих же розмірах, Як покупець ф’ючерсних контрактів на таку ж кількість валюти, реального активу чи ЦП. Він використовується при здійснення операцій з великим обсягом товарних та грошових ресурсів. Опціони дають можливість обмежити величину втрат, оскільки в основі даної форми хеджування лежить угода з премією (опціоном), що виплачується за право (але не зобов’язання) продати чи купити протягом передбаченого строку певний актив у певній кількості за раніше обумовленою ціною. В основі операції своп лежить обмін (купівля-продаж) відповідними фінансовими активами чи фінансовими зобов’язаннями з метою покращення їх структури та зниження можливих втрат

Характеристика процесу диверсифікації , її переваги і недоліки

диверсифікація – процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо на пов’язаними між собою. Диверсифікація діяльності – збільшення кількості придатних до використання технологій, розширення асортименту, орієнтація на різні соціальні групи споживачів. Д ринків збуту. Д закупівлі сировини і матеріалів. За іншою класифікацією: виробнича д – збільшення асортименту продукції, фінансова д – купівля частки, акцій, інших ЦП підприємств, фінансових інститутів, відкриття депозитних рахунків. Диверсифікація дозволяє знизити комерційні, виробничі та інвестиційні ризики, проте неможливо знизити системні ризики, обумовлені станом економіки.

Сутність системи страхування підприємницьких ризиків

Страхування – передача ризику страховій компанії за певну плату. Воно передбачає зобов’язання страхувальника щодо страхових виплат у розмірі повної або часткової компенсації втрат прибутків суб’єкта господарювання на користь якого укладена угода. Сторона, що передає ризик , і сторона, що приймає, зацікавлені у передачі ризику, коли втрати великі для страховика і незначні для страхувальника, страхувальник може знайти кращі варіанти та можливості скорочення витрат. У страхування є обмеження – ціна страхування може не влаштовувати клієнта страхової компанії, застрахувати можна далеко не всі ризики. Ризики, що піддаються страхуванню повинні відповідати характеристикам – носити випадковий характер, суб’єктивний., Чистий, не спекулятивний, поява страхового випадку невідома і не пов’язана з діями зацікавлених осіб, наслідки ризику об’єктивно виміряні і мають грошовий вираз, страхова подія не носить катастрофічний характер тощо.

Питання з потенціалу