1. Аналіз підприємницьких ризиків

В цілий низці авторських доробок пропонується відокремлювати якісний та кількісний аналіз ризику.

Якісний аналіз даної категорії має на меті визначити чинники і зони ризику та провести ідентифікацію можливих ризиків. За думкою В.Вітлінського [11], для даного виду аналізу характерними є два аспекти:

• перший аспект пов’язаний з необхідністю порівнювати очікувані позитивні (сприятливі) результати з можливими економічними, соціальними несприятливими наслідками;

• другий аспект пов’язаний з виявленням впливу рішень, які приймаються в умовах невизначеності та конфліктності, на інтереси суб’єктів господарювання

Кількісна оцінка підприємницького ризику виступає доповненням до якісної і є особливо важливою при існуванні можливості вибору конкретного управлінського рішення із сукупності альтернативних варіантів. Кількісний аналіз дає можливість чисельно визначити ступінь окремих ризиків і ризику певного виду діяльності в цілому. Кількісна оцінка ризику має на меті визначити його кількісні характеристики: імовірність появи несприятливих подій та можливий розмір збитку.

Підприємницький ризик може визначатися як в абсолютних, так і у відносних величинах. Абсолютна величина ризиків характеризується розміром прогнозованих втрат (збитків) у матеріально-речовинному або вартісному виразі, якщо збитки піддається такому вимірюванню. При визначенні абсолютної величини ризику на практиці широко використовується спрощений підхід., що полягає в оцінці впливу ступеню ризику на основні показники діяльності фірми. На підставі отриманих даних робиться висновок про доцільність прийняття ризику суб'єктом господарювання та здійснення даного виду діяльності. Підприємницький ризик може визначатися як в абсолютних, так і у відносних величинах. Абсолютна величина ризиків характеризується розміром прогнозованих втрат (збитків) у матеріально-речовинному або вартісному виразі, якщо збитки піддається такому вимірюванню. При визначенні абсолютної величини ризику на практиці широко використовується спрощений підхід. що полягає в оцінці впливу ступеню ризику на основні показники діяльності фірми. На підставі отриманих даних робиться висновок про доцільність прийняття ризику суб'єктом господарювання та здійснення даного виду діяльності. Абсолютна величина ризику (абсолютний рівень втрат) розраховується за формулою:

, де

- абсолютне значення ризику по i-параметру;

- планове значення i-параметра при успішному результаті;

- розрахункове значення ступеню ризику.

Відповідно, розрахунок абсолютного рівня не ризикованої частини може бути здійснений за такими формулами:

, (4.5)

де – розмір не ризикованої частини i-параметру;

або

(4.6)

Перевагою даного підходу є те, що в якості i-го параметра ( ) можна використовувати широкий спектр показників, за якими підприємство прогнозує збитки у випадку реалізації певного ризику або групи ризиків.

У ситуації, коли недостатньо знати тільки лише розмір ризику в абсолютному виразі, а його значення необхідно порівняти з певними показниками, що характеризують діяльність підприємства, проводять оцінку ризику у відносному виразі. Даний ризик може бути обчислений як розмір збитків, віднесений до конкретної бази, обраної безпосередньо підприємством, залежно від специфіки і виду ризику, який оцінюється. Базою віднесення збитків можуть виступати: витрати на виробництво, вартість основних виробничих фондів, активи підприємства, прибуток, чисельність персоналу, вартість окремих ресурсів і т.д. Вибір тієї або іншої бази не має принципового значення, але необхідно надавати перевагу показнику, що має високий ступінь достовірності. Величина ризику у відносному виразі розраховується за формулою:

, (4.7)

де

- відносне значення ризику за i-параметром.

Визначення ступеню ризику в абсолютних величинах є доцільним при характеристиці окремих видів втрат, а у відносних - при порівнянні прогнозованого рівня втрат із реальним рівнем (середньогалузевим, середнім по економіці тощо).

Для кількісного визначеня ризику, необхідно знати усі можливі наслідки окремої події та ймовірності цих подій. Математичне сподіванння, пов’язане з невизначеною ситуацією, є середньозваженим усіх можливих результатів, де ймовірність кожного із них використовується як частота або питома вага відповідного значення. Сподіване значення вимірює результат (ризик), котрий в середньому очікується.

Математичним сподіванням дискретної випадкової величини називають суму добутків всіх її можливих значень та імовірності їх виникнення і обчислюють за формулою:

(1.2)

де - значення випадкової величини, - відповідні ймовірності.

Імовірнісний зміст математичного сподівання конкретного параметра від проведення підприємницької діяльності полягає в тому, що воно приблизно дорівнює середньому арифметичному його можливих значень.

При визначенні ступеню економічного ризику використовується також дисперсійний підхід. Дисперсія ( ) - математичне сподівання квадрата відхилення випадкової величини від математичного сподівання . Вона характеризує розсіювання значення випадкового параметру від його середнього прогнозуємого значення і розраховується за формулами:

для дисперсії випадкової величини

(1.6)

Величина, за допомогою якої можна оцінювати розсіювання (відхилення) можливих значень випадкової величини від її середнього значення - середньоквадратичне відхилення (квадратний корінь із дисперсії)- ( ):

. (1.10)

Його значення показує максимально можливе коливання певного параметру від його середньоочікуваної величини і дає можливість оцінити ступінь ризику з точки зору імовірності його здійснення (чим більшим є величина даної числової характеристики, тим більш ризикованим є управлінське рішення).

Але середньоквадратичне відхилення ще не дає можливості проводити порівняння ризикованості напрямів діяльності і конкретних ситуацій за ознаками (втратами), вираженими у різних одиницях (наприклад, фінансовими результатами, що виражені в грошових одиницях та обсягом виробництва, що може бути виражений у натуральних одиницях). Теорія ризиків вирішує це протиріччя через введення коефіцієнта варіації (50,55) – відносної величини, що розраховується як співвідношення середньоквадратичного відхилення доходів, поділених на відповідні величини сподіваних доходів:

. (1.11)

За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися в межах від 0 до 100%. Чим меншою є величина числової характеристики, тим більш стабільною є прогнозована ситуація і відповідно менший ступінь ризику здійснення напряму діяльності чи певного заходу.

Характеристика методів кількісної оцінки ризиків

Багато фінансово-господарських операцій пов'язані з досить істотним ризиком, що зумовлює необхідність проведення оцінки ступеню ризику і визначення його величини. Для кількісного визначення ступеню ризику в науковій та спеціальній літературі розглянуто безліч методів оцінки, але практичного застосування набули такі методи, як: статистичний, метод експертних оцінок, метод аналізу доцільності витрат, метод використання аналогів, імітаційна модель, аналіз чутливості.

Стисло охарактеризуємо перераховані вище методи.

Статистичний метод.

Суть статистичного методу полягає в аналізі статистичних даних за як можливо більший період часу, що дозволяє порівняти частоту виникнення втрат підприємства з імовірністю їх виникнення. Цей метод широко використовується у випадку наявності значного обсягу аналітико-статистичної інформації з необхідних елементів системи, що аналізується за n-кількість періодів часу (за умови стабільності внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності підприємства). Під час проведення аналізу використовуються дані, що відображають результативність дій підприємства.

Невизначеність господарських ситуацій багато в чому визначається чинником випадку. Випадковою називають таку величину, яка в результаті спостережень, прийме одне і тільки одне можливе значення, що наперед невідоме і залежне від випадкових причин, які заздалегідь не можуть бути враховані. Як випливає з теорії імовірностей (теорії розподілу Пуассона), при великій кількості спостережень за випадковими подіями їхнє повторення відбувається з визначеною частотою. Частота випадкової події - відношення числа появи цієї події до загального числа спостережень. Статистична стійкість випадкової величини означає, що при багатократному спостереженні, її значення мало змінюються, що є причиною групування частот випадкової події поблизу деякого числа. Стійкість частоти відбиває об'єктивна властивість випадкової події що полягає у певному ступені його імовірностей. Міра даної імовірності конкретної випадкової події являє собою її імовірність. Навколо цього числа імовірності групуються частоти конкретної події. (55) Ця властивість випадкових величин особливо важлива для теорії ризику з тієї точки зору, що вона дає можливість прогнозувати імовірність реалізації конкретних видів ризику, тобто дати їм кількісну оцінку.

Для розрахунку ймовірностей виникнення витрат за даним методом проводиться аналіз статистичної інформації відносно результативності здійснення суб’єктом господарювання певних операцій за відповідний проміжок часу. Частота виникнення певного рівня втрат розраховується за формулою:

F=N⁰/N_заг, (1.12)

де F⁰ - частота виникнення певного рівня втрат;

N⁰ - кількість випадків настання конкретного рівня втрат;

N_заг - загальна кількість випадків в статистичній виборці, включаючи і успішні операції даного виду.

Сутність статистичного методу оцінки ступеня ризику ґрунтується на теорії імовірності розподілу випадкових величин. Тобто, маючи достатню кількість інформації про реалізацію визначених видів ризику в минулих періодах для конкретних видів підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання здатен оцінити імовірність реалізації їх у майбутньому. Ця ймовірність і буде ступенем ризику. Для обгрунтування випадкової величини необхідно використовувати такі числові характеристики, як математичне сподівання, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. Використовуючи описану вище методику, суб'єкти підприємницької діяльності можуть розрахувати ступінь ризику практично для будь-якого напрямку діяльності, портфеля інвестицій чи замовлень. Прикладом використання статистичного методу слугує оцінка галузевого ризику або  - ризику, оцінка ризиків клієнта, розрахунок конкурентних ризиків.

Метод аналізу доцільності витрат ґрунтується на тому, що в процесі підприємницької діяльності витрати за кожним конкретним напрямом, а також за окремими елементами не мають однакового ступеню ризику. Визначення ступеню ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику, виявлення "вузьких місць" у діяльності підприємства з погляду ризикованості, розробку шляхи їх ліквідації. Узагальнюючи накопичений світовий і вітчизняний досвід аналізу ступеню ризику за допомогою використання методу аналізу доцільності витрат, можна зробити висновок про необхідність використання градації витрат на області ризику. (5,10,50) Для аналізу доцільності витрат стан по кожному з елементів витрат необхідно розділити на області ризику (див. таб.4.4) - зони загальних втрат, у межах яких конкретні втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.

областями ризику та максимальними втратами. При цьому ступінь ризику всього напрямку підприємницької діяльності буде відповідати максимальному значенню ризику за елементами витрат.

Перевага даного методу полягає в тому, що, знаючи статтю витрат, у якої максимальний ризик можливо знайти шляхом його зниження (наприклад, у тому випадку, якщо максимальна точка ризику припадає на витрати, пов'язані з орендою помешкання, то можна відмовитися від оренди і купити його). Основний недолік такого підходу до визначення ступеню ризику, як і за статистичного методу є те, що підприємство не аналізує джерела походження ризику, а приймає ризик як цілісну величину, ігноруючи, таким чином, його мультіскладові.

Метод експертних оцінок.

Метод визначення ступеню ризику шляхом експертних оцінок носить більш суб'єктивний характер у порівнянні з іншими методами. Ця суб'єктивність є наслідком того, що група експертів, що займається аналізом ризику, висловлює власні суб'єктивні судження, як про минулу ситуацію, так і щодо перспектив її розвитку. Експертні методи засновані на опитуваннях кваліфікованих спеціалістів і подальшій математичній обробці результатів опитування. Експерти дають бальні оцінки щодо імовірності виникнення того або іншого виду ризику, а також ступеню його впливу на діяльність підприємства. Головна умова досконалої експертної оцінки – виключення взаємного впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура).

Найчастіше даний метод застосовується за недостатнього обсягу інформації або при визначенні ступеню ризику такого напряму підприємницької діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати минулі показники. При використанні експертного методу слід мати на увазі, що:

правильність експертних оцінок (за результатами аналізу) набагато нижча від 50%; найсуттєвіша причина неточності експертних оцінок полягає у системному характері явищ, які відбуваються у світі;

метод експертної оцінки спрацьовує тільки на стадіях еволюції системи.

Існує декілька широко відомих і найчастіше застосовуваних методик оцінки ступеню ризику на підставі використання методу експертних оцінок:

• методика Швейцарської банківської корпорації;

• методика BERI (37,60,62)

Але, слід зазначити, що їх специфічною особливістю є визначення ступеню ризику для економіки всієї країни без урахування специфіки різноманітних напрямків підприємницької діяльності.

Аналітичний метод включає декілька взаємозалежних етапів:

1. Підготовка до аналітичного опрацювання інформації, що містить у собі:

визначення ключового параметра відносно якого здійснюється оцінка конкретного напряму підприємницької діяльності (наприклад, обсяг продажів, рентабельність тощо);

відбір чинників, що впливають на діяльність фірми, а отже і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції);

розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах виробничого процесу (НИОКР, впровадження у виробництво, повне виробництво, відмирання даного напрямку діяльності).

2. Побудова діаграм залежності обраних результуючих показників від величини вхідних параметрів.; їх співставлення між собою та виділення основних показників , що найбільшою мірою впливають на даний вид (або групу видів) підприємницької діяльності.

3. Визначення критичних значень ключових параметрів. (наприклад, розрахунок критичної точки виробництва).

4. Аналіз на підставі отриманих критичних значень ключових параметрів і чинників, можливих шляхів підвищення ефективності, і стабільності роботи підприємства, зниження ступеню ризику

Перевагою аналітичного методу є те, що він об’єднує у собі як можливість пофакторного аналізу параметрів, що впливають на ризик, так і виявлення можливих шляхів зниження його ступеню через вплив на них.

Метод використання аналогів

Сутність даного методу полягає у тому, що при оцінці ступеню ризику певного напряму підприємницької діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів у минулому. Аналіз минулих чинників ризику здійснюється на підставі інформації, отриманої із різних джерел (звіти компаній про минулу діяльність, інформації що поширюється державними організаціями, дані страхових компаній тощо).

Оскільки дані минулих періодів повинні використовуватися в даний момент часу без врахування того факту, що будь-який напрямок підприємницької діяльності знаходиться в постійному розвитку, то найбільш оптимальним є порівняння минулих і дійсних показників у межах однієї стадії. У противному випадку можливість допущення помилки при проведенні аналізу досить висока. Використання методу апологій є доцільним, якщо необхідно виявити ступінь ризику будь-якого інноваційного напряму діяльності підприємства, коли відсутня база для порівняння.

Присутність ризику в підприємницькій діяльності означає, що для її ефективного проведення необхідна наявність попередньо розроблених і реальних планів розвитку фірми з урахуванням імовірнісного характеру проходження подій. З цією метою і проводиться якісний та кількісний аналіз ризиків