27. Функції назви науково-популярного твору: зацікавлення,

28. Науково-популярна література на сучасному ринку: науково-художня і науково-фантастична література. Остання відноситься до художньої фантастики в ширшому сенсі цього слова. Відмінність науково-художньої літератури від науково-популярної бачать у властивій авторові (популяризаторові) активнішої здатності художнього бачення (вірніше, зображення) наукових фактів.

29. Цільові настанови елітарної популяризації: інформаційна, світоглядна.

30. Тропи у тексті науково-популярного твору: зазвичай використовуються епітети, перифраз (авторські можуть вміщувати метафори), уособлення, персоніфікація, порівняння.

31. Відмінність між науковою популяризацією та науковим інформуванням:

наукова популяризація – це процес розповсюдження наукових знань в сучасній і доступній формі для широкого громадянства (що мають певний рівень підготовленості для отримання інформації).

наукове інформування – це подання інформації про наукові здобутки, розвиток науки, експерементальні та теоретичні дослідження.

32. Емоційно-образні засоби в науково-популярному викладі: іронія, гумор, каламбур, апеляція до легенд, казок, поєднання непоєднуваного.

33. Композиція твору науково-популярного видання: Композиційно-конструктивна організація видання, тобто оформлення, полягає в наступному:

• композиційно-шрифтовий вираз окремих складових тексту;

• акцентування тих, що підлягають виділенню елементів;

• зонування смуг набору і функціональне розміщення на них (в межах смуги, розвороту) текстових і ілюстративних елементів;

• типізація розташування і оформлення однорідних елементів (можливо, за допомогою модульних систем) і так далі

34. Ілюстрації в науково-популярному виданні: переважно науково-пізнавальні предметні ілюстрації. Виконують пізнавальну, навчально-освітню та інформаційно-ознайомчу функцію.

158. Видатні діячі української науки, що популяризували природничі знання

35. Основа композиції путівника по музею: путівник має бути зручним для пошуку інформації.

36. Науково-популярна біографія: слід показати особу на тлі доби, епохи, галузі, яку вона представляє. Введення вигаданих персонажів. Важливо не перейти межу вигадки.

37. Ужитковий посібник – практичний посібник, який містить певний перелік дій.

38. Рецептурні книжки з кулінарії відносяться до ужиткових посібників.

39. Первісний засіб зацікавлення у науково-популярних виданнях – назва видання.

40. Спільним для видань ужиткової і навчальної літератури є дидактичність.

Термінознавчі засади редагування

1. Термінографія – це наука про словникарство.

2. Основні періоди українського термінологічного словникарства: 1. кінець 19-го століття (або 20-ті роки 20-го ст. от хз що:).; 2-й Хрущовської відлиги; 3-й початок 90-х років.

3. Розвиток термінології певної галузі людських знань пов’язаний з такими чинниками як: виробничо-технологічний та науково-дослідницький (Розвиток науки та удосконалення виробництва (техніки, технологій, матеріалів тощо) супроводжуються змінами у системі спеціальних понять, пов'язаних з ними.), культурно-освітній (забезпеченість тієї чи іншої галузі писемними формами фіксації інформації- наявність наукових праць з предмету- оригінальних (у нашому випадку написаних українською мовою) та перекладених; галузевих словників та словникових матеріалів; навчальної, виробничої літератури.), соціально-комунікативний (Термінологія є результатом як закономірної еволюції мови, зумовленої історією її носіїв, так і творчості окремих термінотворців з їхнім світобаченням, особливим типом мислення, приналежністю до певної національної культури.), історико-політичний (історія формування української мови -це постійне переборення політичних перешкод і заборон.)

4. Терміни інтернаціоналізми – запозиченi термiни, що вживаються не менше, нiж у трьох неспорiднених мовах, i мають греко-латинську основу

5. Нейтральноорієнтувальні терміни - слова, що не мають стилістичного забарвлення і стильового призначення, можуть з однаковим успіхом вживатися в усіх стилях.

6. Власномовні терміни – питомі, національні компоненти.

7. Терміни-дублети – взаємозамінні терміни.

8. Частотність (кількісний показник) вживання термінів у тексті видання залежить від типологічних особливостей видання.

9. Операціональні дефініції пояснюють не сутність поняття, а порядок дій, внаслідок яких ми можемо отримати поняття \ це визначення деяких ознак предметів за допомогою дій над ними.

10. Лексико-семантичні явища не властиві термінології: багатозначність, емоційність, залежність від контексту.

11. Словники, за якими можна з’ясувати правильність використання та узгодження термінів: термінологічні, тлумачні, орфографічні.

12. Детермінологізація – це надавання терміну властивостей загальновживаної лексики.

13. Використання логічного апарату для потреб редагування – перевірка композиції тексту, принцип відкритості, перевірка за законами логічність на рівні зв’язного тексту.

14. Явище «зіпсованості слухача» – небажання чи неготовність слухача сприймати мовця.

Логічні основи редагуваня

1. Стихійна правильність мислення – це здоровий глузд.

2. «Звичка читати слова, не складаючи їх літера до літери» – це інтуїція.

3. Силогізм – умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження – висновок.