4. Задача: Визначити висоту дзвіниці, якщо вона по висоті перекривається 1см лінійки. Відстань до дзвіниці 600 м.

Дано:	Рішення:
Д = 600м У = 0-20 (1мм лінійки відповідає 0-02 поділкам кутоміру)	В = = = 12м Відповідь: висота дзвіниці складає 12м.

5. Відпрацювати норматив 1 повітряно - десантної підготовки. Екзаменаційний білет № 39

1. Способи десантування. Порядок здійснення збору після десантування.

Способи десантування особового складу аеромобільних підрозділів:

а) парашутним способом;

б) посадочним способом чи по штурмовому;

в) з положення зависання вертольоту за допомогою фалу

Способи десантування бойової техніки аеромобільних підрозділів:

а) посадочним способом;

б) на парашутно-реактивних системах типу ПРСМ-915(925);

в) на парашутних платформах типу П – 7 з МКС-5-128;

г) на парашутних безплатформених системах ПБС-915(925)

Підрозділи повітряного десанту, які десантуються з одного аеродрому одним вильотом військово-транспортної авіації, складають аеродромну групу. Один із командирів підрозділів, які входять до складу аеродромної групи, при­значається старшим і відповідає за своєчасну підготовку всіх підрозділів аеро­дромної групи до десантування та бойових дій.

За доставку повітряного десанту в район десантування відповідає ко­мандир авіаційного з'єднання (частини, підрозділу) і після викидання (висадки) авіація повертається на свої аеродроми, а десант діє самостійно.

А в ході ведення десантно-штурмових (аеромобільних) дій за виконання завдань в повному обсязі (від зльоту вертольотів для виконання завдань до їх повернення після виконання завдань) відповідають командири десантно-штурмових, (аеромобільних) загонів та груп, які діють на вертольотах.

Для викидання (висадки) повітряного десанту у тилу противника призначаються основні та запасні райони десантування, які включають основні та запасні площадки приземлення (при десантуванні парашутним способом - розмірами 2км х 5км, призначаються, по можливості, якомога ближче до об'єктів захоплення десанту) та аеродроми придатні для безпечного приземлення особо­вого складу, повітрянодесантної техніки, посадки вертольотів та літаків ВТА. Запасні райони десантування призначаються з урахуванням того, щоб повітряний десант після викидання (висадки), був здатний виконувати головне завдання.

Розмір районів десантування (РД) залежить від складу десантів, їх завдань, характеру місцевості, засобів і умов десантування і може складати: для бригади (полку) - до 20км х 20км, для батальйону - до 5км х 5км, роти - до 2км х 2км.

Викидання (висадка) повітряного десанту може здійснюватись на об'єкт захвату, поблизу об'єкта (до 3км) і на деякій відстані від об'єкту захвату (більше 3км).

Десантування взводу у тил противника здійснюється, як правило, одним літаком (вертольотом) на одну площадку приземлення.

Після приземлення особовий склад швидко звільняється від підвісної системи парашута, приводить свою зброю в готовність до бою, орієнтується на місцевості, у тому числі і за курсом польоту літаків, що здійснюють десантування, визначає напрямок руху і швидко виходить у вихідне положення для наступу (пункт збору).

Механіки-водії і навідники-оператори, розрахунки (екіпажі) вогневих засобів відшукують своє озброєння і техніку, приводять їх у готовність до бою і з максимальною швидкістю висуваються у вихідне положення для наступу (пункт збору).

У випадку десантування взводу (відділення) чи окремих десантників за межами площадки приземлення особовий склад об’єднується в групи, знищує противника в місцях приземлення і надалі діє за вказівкою старшого командира. У будь-яких умовах обстановки необхідно прагнути вийти в район бойових дій свого підрозділу і встановити зв'язок з командиром взводу.

Вихідне положення для наступу (пункт збору) взводу призначається, як правило, у напрямку висування до об'єкта захоплення, як правило, за кордоном площадки приземлення чи поблизу неї, у місцях, укритих від спостереження противника, і можуть позначатися радіотехнічними й іншими засобами збору чи вказуватися по місцевих предметах.