2. Основні заходи, які проводить командир підрозділу при організації вогню до бою.

Вогневі завдання складаються своїм, приданим та підтримуючим або окремим вогневим засобам, як у період організації бою, так і під час бою.

Вогневі завдання у період організації бою включають призначення смуг вогню, секторів обстрілу, ділянок зосередженого вогню (ЗВ) і порядку його ведення, рубежів відкриття вогню підрозділами, а для артилерійських (мінометних) підрозділів – ділянок (ЗВ) та рубежів (НЗВ).

Смуга вогню вказується на місцевості (на карті) чотирма орієнтирами (точками) справа ліворуч від себе до противника. Наприклад: «Другому взводу обороняти пункт: курган, яр, південні схили висот з відміткою 105,7. Смуга вогню: праворуч – курган, окреме дерево; ліворуч – яр, окремий дім».

Ширина смуги має бути не менше фронту підрозділу. Глибина – на дальність дійсного вогню підрозділу. Щоб забезпечити можливість прикриття вогнем стиків та проміжків між підрозділами, смуги вогню сусідніх підрозділів мають перекриватися на відстанях 500 – 600 м від переднього краю. Сектори обстрілу вказуються для ведення вогню з танків, БМП (БТР), гармат, комплексів ПТКР, гранатометів й кулеметів. Сектор обстрілу вказується справа ліворуч двома місцевими предметами.

Крім того він може визначатися одним місцевим предметом, відносно якого межа сектора вказується у тисячних. Наприклад: «БТР – основний сектор обстрілу: два куща, ліворуч – 2-50».

Величина сектору обстрілу визначається поставленим завданням та можливостями спостереження з допомогою оптичних приладів і прицілів. Як правило вона не перевищує 3-00.

Для прикриття вогнем стиків і проміжків між підрозділами, а також відбиття противника з небезпечних напрямків окремим вогневим засобам вказуються додаткові сектори обстрілу. Смуги вогню і сектори обстрілу, як правило вказуються: ротам – командиром батальйону; взводам і стрілкам-зенітникам – командиром роти; танкам, БМП, БТР, кулеметникам і гранатометникам – командиром взводу, відділення.

3. Призначення ттх запасного парашуту з-5. Зміст другого етапу укладки, контроль етапу.

ДРУГИЙ ЕТАП. Укладання купола.

Укладальник, бере стропу №12 і, утримуючи її на середині укладального полотнища, перекидає ліву половину купола на праву сторону укладального полотнища, бере петлю стропи №13 і накладає на петлю стропи №12, нижню кромку, укладену між ними, складає вдвічі і розтягує перпендикулярно до строп, при цьому помічник розрівнює полотнище від нижньої кромки до вершини купола.

Укладання купола запасного парашута: 1 – стропа №12

Укладальник захоплює петлю стропи №14, накладає на петлю стропи №13, помічник розрівнює полотнище до вершини. У такому порядку укладають усю ліву половину купола до стропи №24. На укладений купол кладуть важелі.

Перекидають праву половину купола на укладену ліву, а контрольну стропу №12 переміщують вправо на 20-30мм; беруть петлю стропи №11, накладають на петлю стропи №12 і розрівнюють полотнище від нижньої кромки до вершини купола. В аналогічному порядку проводять укладання правої половини купола. У правильно укладеного купола клеймо заводу-виробника повинне бути розташоване зверху купола, а стропи №1 і №24 повинні бути верхніми.

Знімають важелі з купола, купол підгинають по всій довжині від нижньої кромки до вершини і складають в на хльост на ширину ранця, на згорнутий купол знову накладають важелі. Кладуть вільні кінці проміжної підвісної системи на ранець так, щоб кінці з втулками виходили через вікна, а перемичка розміщалася у верхнього клапана ранця.