2. Розкрити особливості керування вогнем при веденні наступу.

Основи організації вогню у наступі закладаються при оцінці командиром підрозділу обстановки і у ході бою прийняття рішення.

При оцінці супротивника командир підрозділу в інтересах керування вогнем уточнює розташування вогневих засобів, проводить оцінку цілей, визначає танко небезпечні і вертольото небезпечні напрямки. З цієї оцінки робиться висновок про те, які цілі і у якій послідовності потрібно вражати при атаці, у ході наступу після подолання переднього краю оборони; які необхідно дати вказівки підлеглим, приданим (підтримуючим) підрозділам з організації вогню.

При наступі з ходу враховуються можливі напади диверсійних груп, вертольотів і літаків противника під час висування з вичікувального району і ставляться завдання вогневим засобам по їх відбиттю.

При оцінюванні своїх сил і засобів для рішення питань організації вогню командир підрозділу уточнює їх склад, стан зброї і його вогневі можливості з ураження виявлених та очікуваних цілей противника (ПТКРС, танків, РПТР, безвідкатних гармат, зенітних засобів тощо) і наявність боєприпасів. Уточнивши можливості наявних вогневих засобів, командир робить висновок про найбільш доцільне їх застосування по періодам бою, виділяє необхідні засоби для прикриття флангів і взаємної вогневої підтримки з сусідами, для ведення вогню прямою наводкою в період вогневої підготовки.

У ході оцінки сусідів уточнюються можливості взаємної вогневої підтримки при оволодінні опорними пунктами, відбиттям контратаки, нападу повітряного противника, вогневим забезпеченням флангів.

У ході оцінки місцевості у розташуванні противника вивчаються можливості розташуванні його вогневих засобів, і в першу чергу протитанкових (танків і ПТКРС), командних пунктів; розміри і межі опорних пунктів, можливе розташування вогневих позицій мінометів і резервні, можливі напрямки контратак; визначаються також напрямки і рубежі, з яких можлива поява вертольотів противника (вертолітні напрямки).

При вивченні місцевості у своєму розташуванні оцінюються умови для спостерігання, можливості використання масок і складок для скритого пересування, ведення вогню з БМП (БТР) і при наступі у пішому порядку, а також стрільби з-за флангів і поверх своїх військ. Крім того, уточнюються рубежі для переходу в атаку, відкриття вогню і відбиття контратак. Вогневим засобам, які виділяються для стрільби прямою наводкою в період підготовки, вказуються вогневі позиції.

При наступі з ходу встановлюється порядок використання укриттів і масок у місцях спішування і для ведення вогню з БМП (БТР).

У ході організації взаємодії командирам підрозділів уточнюються наступні питання керування вогнем: тривалість вогневої підготовки; порядок ведення вогню з танків (БТР), стрілецької зброї при русі у атаку і подоланні мінно-вибухових загороджень; узгоджуються дії підрозділів (танків, БМП) по знищенню виявлених цілей в опорних пунктах, що атакуються; порядок взаємної вогневої підтримки при здійсненні маневру, відбитті контратак і повітряного противника; порядок переміщення БМП у ході бою і використанні їх вогню для підтримки підрозділів, що наступають; оголошуються сигнали цілевказівки і керування вогнем між підрозділами (виклику, припинення, переносу вогню); встановлюється порядок поповнення боєприпасів у ході бою.

У ході наступу, підрозділи і вогневі засоби мають в першу чергу вражати вогнем цілі, що розташовані перед фронтом свого підрозділу, у відповідності з отриманим бойовим завданням. Кожен навідник (навідник-оператор), автоматник і кулеметник, стрілець-зенітник має прагнути швидко винаходити цілі і самостійно, не очікуючи команди, вражати найбільш небезпечні і важливі з них, а також обстрілювати місця ймовірного розташування цілей, особливого протитанкових засобів противника.

Малорозмірні броньовані і неброньовані небезпечні цілі мають вражатися зосередженим вогнем відділень і взводів танків і БМП (БТР). При підході до переднього краю оборони противника на дальність дійсного вогню його протитанкових засобів ближнього бою вогонь з автоматичної зброї доводиться до максимальної напруги. Бойові машини піхоти (БТР) у ході наступу можуть вести вогонь в проміжки, з-за флангів своїх підрозділів, роблячи зупинки за укриттями, а при сприятливих умовах місцевості – і поверх своїх військ.

У ході наступу командири підрозділів ставлять вогневі завдання приданим і підтримуючим вогневим засобам, контролюють зміну вогневих позицій приданих артилерійських, мінометних і зенітних підрозділів.

При бої у глибині оборони противника командири мають прагнути поєднувати маневр вогнем з маневром бойових порядків, своєчасно підтримувати підрозділ, що має найбільший успіх, вогнем усіх засобів.