2. Траєкторія ( дати визначення), її елементи, властивості траєкторії, її форми та їх практичне використання.

Траєкторією називається крива лінія, яку описує центр ваги кулі при польоті у повітрі. Горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту - горизонт зброї. Траєкторія перетинає горизонт зброї в точці вильоту і в точці падіння.

Пряма лінія, що являється продовженням осі каналу ствола наведеної-зброї називається лінією піднесення.

Точка перетинання траєкторії з горизонтом зброї - точка падіння.

Кут, який знаходиться між дотичною до траєкторії в точці падіння і горизонтом зброї, називається кутом падіння.

Висота траєкторії - на коротша відстань від вершини траєк­торії до горизонту зброї.

Форма траєкторії залежить від кута піднесення. Із збільшен­ням кута піднесення висота траєкторії й повна горизонтальна даль­ність польоту кулі збільшується, але це трапляється до звісної межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватись, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватись.

К ут піднесення, при якому повна горизонтальна дальність польоту кулі стає найбільшою - називається кутом найбільшої дальності. Величина його для куль різних видів зброї складає близько 35⁰

Траєкторії, які утворюються при кутах піднесенню менших кута найбільшої дальності називаються настильними. Траєкторії, які утворюються при кутах піднесення більших кута найбільшої дальності називаються навісними.

При стрільбі з однієї і тієї ж зброї можна отримати дві траєкторії з однаковою горизонтальною дальністю: настильну і навісну. Траєкторії, які мають однакову горизонтальну дальність при різних кутах піднесення називаються спряженими.

При стрільбі зі стрілкової зброї і гранатометів використо­вуються тільки наземні траєкторії.

Чим наземніша траєкторія, тим більшим протягом місце­вості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу, тим менший вплив на результати стрільби здійснюють помилки у виз­наченні установки прицілу; в цьому й полягає практичне значення наземної траєкторії.

Наземна траєкторія характеризується найбільшим її перевищенням над лінією прицілювання. При даній дальності траєкторія тим більш наземна, чим менше вона підіймається над лінією прицілювання. Крім того, про наземність траєкторії можна судити за величиною кута падіння: траєкторія тим більш наземна, чим менше кут падіння.

3. Правила приземлення при здійсненні стрибків з парашутом.

Прийняття правильного положення для приземлення на більшості сучасних парашутах досягається розворотом куполу за допомогою строп управління відповідно до інструкції з експлуатації парашута.

Підготовку до приземлення необхідно розпочинати на висоті 150 – 100м. від землі, для чого парашутист зобов’язаний прийняти відповідне положення:

- розвернутися з урахуванням напрямку вітру і конструкції парашуту;

- з’єднати ноги в колінах і ступнях разом і залежно від швидкості вітру винести ноги вперед, а в штильову погоду утримати їх вертикально у напівзігнутому стані, ступні ніг тримати паралельно землі.

Таке положення слід утримувати до контакту із землею.

Приземлятися необхідно на повні ступні обох ніг. Щоб зменшити силу удару при приземленні, необхідно ноги напівзігнути в колінах і тримати їх напруженими до зустрічі з землею. У момент приземлення парашутист не повинен старатися втриматися на ногах, необхідно впасти на правий або лівий бік. Для зменшення горизонтальної швидкості під час зниження, в момент приземлення, в сильний вітер необхідно перед землею якомога більше натягнути задні вільні кінці підвісної системи і утримувати їх у такому положенні до зустрічі із землею При приземленні у штиль необхідно легко натягнути передні вільні кінці парашута.

Якщо після приземлення парашутиста, купол вітром тягне по землі, необхідно погасити купол парашута, наступними способами:

- після приземлення швидко встати на ноги і забігти за вершину купола парашута;

- не піднімаючись із землі, взяти декілька нижніх строп і, перехоплюючи руками, енергійно тягти їх до себе, доки не згасне купол парашута;

Гасіння куполу парашута Гасіння куполу парашута

способом забігання у підвітряну сторону способом підтягування строп

- в сильний вітер після приземлення швидко відкрити розчековочний пристрій для від’єднання вільних кінців підвісної системи парашута.

Приземлившись і погасивши купол парашута, парашутист повинен негайно звільнитися від підвісної системи, привести у готовність до бою зброю, акуратно зібрати і укласти парашут у переносну парашутну сумку.

Після збирання парашута парашутист прибуває на збірний пункт і доповідає своєму командиру про здійснення стрибка з парашутом, наприклад: “Товаришу капітан, рядовий Ковальчук здійснив шостий стрибок з парашутом. Матеріальна частина працювала нормально”.

Здійснивши стрибок з парашутом на тактичних заняттях або навчаннях, парашутист збирає парашут і здає його на один із пунктів збору повітрянодесантної техніки, після чого негайно приступає до виконання поставлених завдань.