1. Зміни в споживчих витратах. Причиною змін у споживчих вит­ратах є:

• добробут споживача. Зниження реальної вартості активів спо­живачів (фінансових активів — акцій, облігацій, нерухомості) призводить до зменшення закупівель товарів. Внаслідок скоро­чення споживчих витрат сукупний попит зменшується і, відпо­відно, крива сукупного попиту зміщується ліворуч;

• очікування споживача. Зміна споживчих витрат залежить від прогнозів, що їх роблять споживачі. Якщо люди вважають, що їхні реальні доходи в майбутньому зростуть, вони готові витра­тити більшу частину свого теперішнього доходу. В цей час спо­живчі витрати зростають (заощадження зменшуються) і крива сукупного попиту зміщується праворуч;

• заборгованість споживача. Заборгованість споживача внаслідок попередніх закупівель у кредит може примусити скоротити його сьогоднішні витрати для сплати наявних боргів. Наслідком є скорочення споживчих витрат і зміщення кривої сукупного по­питу ліворуч;

• податки. Зменшення ставок прибуткового податку приведе до зміщення кривої сукупного попиту праворуч.

2. Зміни в інвестиційних витратах. Інвестиційні витрати — це за­купівлі засобів виробництва. Зменшення обсягів нових засобів ви­робництва, що їх підприємства готові придбати за нинішнього рівня цін, приведе до зміщення кривої сукупного попиту ліворуч, і навпаки.

• відсоткові ставки. Зміна відсоткової ставки викликана будь- яким чинником, окрім зміни цін. Наприклад, має місце зміна об­сягу грошової маси в країні. Збільшення грошової маси сприяє зменшенню відсоткової ставки;

• очікувані прибутки від інвестицій. Оптимістичні прогнози щодо одержання прибутків на вкладений капітал збільшує попит на інвестиційні товари і зумовлює зміщення кривої сукупного по­питу праворуч;

• податки. Збільшення податків з підприємств призведе до змен­шення прибутків (після відрахування податків) фірм від капіта­ловкладень, а отже, до зменшення інвестиційних витрат і сукуп­ного попиту;

• технологічний прогрес. Нові технології стимулюють інвести­ційні витрати і тим самим викликають зростання сукупного попиту.

3. Зміни в державних витратах (викликаються, як правило, полі­тичними рішеннями, тобто державною політикою). Зростання дер­жавних закупівель ВВП за поточного рівня цін сприятиме зростанню сукупного попиту.

4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту. Збільшення чисто­го експорту зміщує криву сукупного попиту праворуч, зменшення — ліворуч. До таких чинників належать:

• національний дохід інших країн;

• валютні курси.

5. Пропозиція грошей.

6. Швидкість обороту грошей.

2. Сукупна пропозиція у короткостроковому та довгостроковому періодах

Сукупна пропозиція (Aggregate supply) — це обсяг кінцевих това­рів і послуг, який може бути запропонований, тобто вироблений, в економіці за різних рівнів цін.

Залежність обсягу пропозиції від середнього рівня цін у країні по­значається кривою AS (рис. 4.4).

Величина сукупної пропозиції визначається наявними в економіці капіталом, працею і технологією і може бути записана на основі ви­робничої функції. Класична виробнича функція відображає зв’язок

між чинниками виробництва та реальним ВВП, або сукупною пропо­зицією:

• = ДЬ, К, Т),

де Y — реальний ВВП, Ь — праця, К — капітал, Т — технологічний процес, Р(Ь, К, Т) — виробнича функція.

Причинами додатної залежності можуть бути: 1) неправильні уяв­лення економічних суб’єктів про рівень цін; 2) жорстка фіксованість заробітної плати. Заробітна плата змінюється дуже повільно. А це означає, що за низького рівня цін на товари виробництво стає неви­гідним і сприяє зменшенню обсягу пропонованих товарів і послуг;