6. Економіка країни характеризується такими рівняннями:

функція споживання C = 18 + 0,8 (Y - T + TR),

інвестиції I = 20, податки T = 15, трансферти TR = 10, державні видатки G = 18.

Розрахувати рівноважний рівень доходу.

Розв ’язок. Рівноважний рівень доходу визначаємо за основною мак- роекономічною тотожністю: Y = C + I + G для закритої економіки.

• = 18 + 0,8 (Y - 15 + 10) + 20 + 18 = 56 + 0,8(Y - 25) =

= 56 + 0,8 Y - 20 = 36 + 0,8 Y.

• - 0,8 Y = 36, 0,2 Y = 36, Y = 180.

Відповідь. Рівноважний рівень доходу дорівнює 180 млрд гр. од.

Задачі для самостійної роботи

1. Економіка країни характеризується такими даними.

Фактичний ВВП = 80 млрд гр. од. Гранична схильність до спожи­вання MPC = 0,8. Рівноважний ВВП = 84 млрд гр. од. Як повинні

змінитися урядові видатки (за інших рівних умов), щоб економіка досягла рівноважного стану?

2. Гранична схильність до споживання с' = 0,75. Податки зросли з 80 до 100 млн євро. Як і на скільки зміниться дохід?

3. Гранична схильність до споживання MPC = 0,825. Обчислити податковий мультиплікатор.

4. Економіка країни характеризується рівняннями:

C = 32 + 0,75 (Y- T + TR), I = 10, T = 14, TR = 8, G = 17.

Визначити рівноважний рівень доходу.

5. Гранична схильність до споживання MPC = 0,775. Чому дорів­нює мультиплікатор державних витрат?

6. За даними таблиці визначити, як і на скільки зміниться рівно­важний ВВП, якщо податки зростуть на 8 млрд євро, а державні за­купівлі зменшаться на 10 млрд євро? Який тип фіскальної політики застосований?

Дохід	220	240	260	280	300
Витрати	200	215	230	245	260

7. Як і на скільки зміниться рівноважний ВВП, якщо податки змен­шаться на 12 млрд гр. од., а державні закупівлі зростуть на 20 млрд гр. од? Гранична схильність до заощадження MPS = 0,2. Який тип фіскальної політики застосований?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: Учебник / Под общ. ред. А. В. Сидоровича. — М.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 6.

2. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000.

3. Дзюбик С. Фіскальна політика. — К.: УАДУ, 1998.

4. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литера- плюс, 1994. — Гл. 7.

5. Курс экономической теории: Учебник / Под общ. ред. М. Н. Чепу- рина. — Киров: АСА, 1999. — Гл. 22.

6. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підруч­ник. — К.: Таксон, 1996. — Розд. 3.

7. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономі­ка. — К.: Либідь, 1999. — Гл. 8.

8. ІМетеі: www.bank.gov.ua/Macro

Розділ 8

МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА

1. Грошова маса та її структура

Г роші — засіб платежу, який приймається в обмін на товари та послуги.

Грошова маса — це сукупність готівкових та безготівкових гро­шей, які забезпечують оборотність товарів та послуг в економіці.

У сучасних умовах на ринку грошовий оборот забезпечується готівковими та безготівковими грошима. Пропозиція грошей пред­ставлена грошовою масою і складається з таких грошових агрегатів:

Mq — готівка, або гроші поза банками (паперові та металеві гро­ші, що перебувають в обігу). Металеві гроші становлять приблизно 2-3 % загальної пропозиції, вони є зручними для здійснення дрібних покупок.

Готівка запроваджується в обіг Національним банком, який здійснює їх емісію.

Mi — гроші для операцій, які відповідають базовому визначенню грошей і являють собою пропозицію грошей у вузькому розумінні: Mj = готівка + чекові вклади, або Mj = C + D. Готівка — Cash, чекові депозити — Checkable deposits.

Чекові вклади — це запаси на банківських рахунках і вклади в ко­мерційних банках та ощадкасах. На ці вклади можуть бути виписані чеки. В сучасних умовах величезна кількість операцій з купівлі-про- дажу товарів здійснюється без участі готівкових грошей.

M2 — гроші у широкому розумінні:

М2 = Mj + безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові вклади (не більш як 100 тис. дол.).

До М2 належать:

1. гроші, які перебувають на безчекових ощадних рахунках у бан­ках або ощадних установах. Причому можна одержати готівкові гро­ші з цих рахунків або переказати їх на поточний рахунок;

2. строкові вклади, які стають досяжними лише після певного стро­ку. Строкові вклади мають меншу ліквідність, ніж безчекові ощадні рахунки. Ліквідність — це легкість, з якою той чи інший вид активів може бути перетворений на засіб платежу.

^M3 — великі строкові вклади (понад 100 тис. дол.) у формі депозит­них сертифікатів підприємств: M3 = M2 + великі строкові вклади.

2. Рівновага на грошовому ринку

За кейнсіанцями, визначальним у теорії грошей є попит, за класи­ками — пропозиція грошей.

Кейнс вирізняв три мотиви, згідно з якими породжується попит на гроші: трансакційний мотив (мотив попиту на гроші для угод); 2) мо­тив застережливості; 3) спекулятивний мотив.

1. Попит на гроші для угод (трансакційний попит — Transaction demand, transaction — операція, трансакція, угода). Трансакційний попит на гроші показує, скільки грошей економічний агент бажає тримати на руках для того, щоб здійснювати повсякденні трансак- ційні угоди.

Кількість грошей, яка необхідна для укладання угод, визначається за допомогою рівняння кількісної теорії грошей, яке має вигляд:

MV = PY,

де M — кількість грошей в обігу, V — швидкість обороту грошей, P — рівень цін, Y — обсяг випуску у реальному вираженні. Рівняння показує зв’язок між сумою грошей та загальним обсягом операцій в економіці. PY — номінальний ВВП. MV — кількість грошей, які мають бути сплачені при закупівлі виробленої продукції.

Функція трансакційного попиту на гроші має вигляд:

M_t = k(PY),

де k — кембриджський коефіцієнт, обернено пропорційний швид­кості обороту грошей.

Реальна величина трансакційного попиту виражається такою функцією:

M / P = L_t = kY.

Графік функції подано на рис. 8.1.

Кут нахилу лінії трансакційного попиту завжди менший за 45°, оскільки величина k на практиці набуває значення від 1/4 до 1/5.

Рис. 8.1. Функція трансакційного попиту на гроші

У стабільній ринковій економіці, за результатами емпіричних дослі­джень, швидкість обороту грошової маси на рік становить від 4 до 5 оборотів.

2. Мотив застережливості. Попит на гроші, за цим мотивом, пока­зує, яку кількість грошей економічний агент бажає тримати в разі не­передбачених обставин. Із зростанням доходу сума відкладених гро­шей збільшується. Отже, попит на гроші, за мотивом застережли­вості, включається у рівняння трансакційного попиту на гроші, оскільки він також залежить від доходу. Відмінність між першим та другим мотивами полягає в тому, що попит на гроші, за трансакцій- ним мотивом, пов’язаний із плановими витратами, а за мотивом зас­тережливості — з неплановими.

3. Спекулятивний мотив (попит на гроші як на майно) пов’яза­ний з тим, що для економічних суб’єктів існує невизначеність у майбутньому щодо цін активів. У домогосподарств виникає пи­тання: у якій формі тримати своє багатство — у грошах чи цінних паперах? Кейнс доводить це, ґрунтуючись на таких положеннях: 1) існує обернена залежність між ціною цінних паперів та відсот­ковими ставками; 2) вибір між цінними паперами та спекулятив­ними грошима залежить від очікувань домогосподарств щодо майбутніх змін відсоткової ставки; 3) кожне домогосподарство має власні очікування щодо змін.

Загальний попит на гроші визначається зміщенням по горизон­тальній осі прямої попиту на гроші з боку активів (рис. 8.2, б) на ве­личину, що дорівнює попиту на гроші для угод (рис. 8.2, а).

ставка, % ставка, % ставка, %

а б

Рис. 8.2. Рівновага на грошовому ринку

Рівновага грошового ринку досягається в точці, де попит на гро­ші дорівнює їхній пропозиції (рис. 8.2, в). Пропозиція грошей контро­люється Центральним банком і фіксується на рівні М. Точці рівноваги грошового ринку відповідає відсоткова ставка г*. Модель грошового ринку показує, що існує лише одна відсоткова ставка, в якій попит та пропозиція збігаються.