23. 0. Конт - засновник соціології, його соціологічна теорія.

Відокремлення соціології в самостійну науку відбулося в другий половині 19 сторіччя. У 1839 році в третьому томі “Курсу позитивної філософії” Огюст Конт вперше вживає термін “соціологія”, обґрунтовує завдання вивчення суспільства на науковій основі. Саме О. Конта вважають засновником соціології.

Аналіз праць О. Конта дозволяє відзначити наступні основні положення, які суттєво вплинули на розвиток соціологічної науки.

1. Виникнення соціології як самостійної науки відбувається за законом стадій інтелектуального розвитку людини. На першій стадії, теологічній, індивід пояснює всі явища на підставах релігійних уявлень, оперуючи поняттям надприродного. 2. Поява соціології в системі позитивного знання зумовлена розвитком науки і залежністю однієї науки від іншої. 3. Вчений розробляє систему соціологічного знання, окреслює предмет, структуру науки, визначає пізнавальні засоби і можливості нової науки. У відповідності до своїх уявлень щодо розвитку вчений розподіляє соціологію на дві частини: соціальну статику та соціальну динаміку. 4. Розвиток соціологічної науки О.Конт пов’язує із вирішенням методологічних проблемТаким чином, роботи О. Конта заклали основи такого напрямку соціологічної науки як позитивна соціологія, визначили шляхи розвитку соціології, її структуру, методологію.

24.Порівняльна характеристика соціологічних поглядів олСонта, г.Спенсера та к-Макса.

Огюст Конт (1798-1857) вперше застосував поняття соціології, яку вивів зі штучної класифікації наук (від математики до соціології за двома критеріями: абстрактність/конкретність - абстрактні розглядають закони певних груп явищ, а конкретні застосовують закони до певних явищ, та розподіл наук на 6 абстрактних теоретичних дисциплін - лінійна система класифікації:математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія).

Г. Спенсера. Герберт Спенсер - продовжувач справи Конта. Центральним поняттям висуває поняття еволюції. Еволюція - інтеграція матеріх, переводить матерію з невизначеної незв*язаної однорідності у визначену зв*язану. Проходить скрізь однаково, але має три етапи: 1)неорганічний; 2)органічний; 3)надорганічний. Це цикл. Два типи еволюції - проста і складна. Проста - кількісна інтеграція елементів, а за складної відбуваються певні перетворення. Порівнює суспільство з організмом. Одна з основних робіт його називається "Суспільство є організмом".

Теорію Маркса можна звести до 3 моделей: базис-надбудова, органічна цілісність суспільства, діалектичний розвиток. Він пояснює соціальне життя за допомогою виробництва матеріальних благ, що складає базис суспільного життя, все інше – надбудова. Однак, не слід обмежуватись лише цим, Маркс застосовував такі поняття, як соціальний організм, органічна цілісність, тотальність – паралель з соціологічним органіцизмом.

25.Основні соціологічні ідеї у творчості е.Дюркгейма.

Виробив новий підхід, який полягав у розумінні суспільства, як соціальної реальності,що складається з соціальних фактів. Вивчення цих фактів і є предметом соціології. Основні принципи методу Дюркгейма: - розгляд соціальних фактів як таких, що існують об'єктивно - аналіз причинної залежності соціальних явищ від їх середовища - вираження суспільної свідомості об'єктивними показниками - постійне порівнювання. Таким чином, соціологія повинна мати справу лише з реальними процесами, а не з уявленнями.

Французький вчений Е. Дюркгейм виробив новий соціологічний підхід, який полягав у розумінні суспільства як соціальної реальності. Що складаються із сукупності соціальних фактів. Вивчення цих фактів, на його думку, і є предметом соціології.

Головне в теорії суспільстві Дюркгейма -- соціологізм, який ґрунтується на визнанні первинності соціальної реальності, її автономності, специфічності та підпорядкованості в ній індивідів. Основними принципами ”соціологізму” є об'єктивним науковий підхід до соціальних явищ та процесів, намагання пояснити соціальне, виходячи з сутності. У зв'язку з цим біологічний і психологічний підходи Дюркгейм відкидав.

Теорія “соціологізму” тісно зв'язана із соціологічним методом Е. Дюркгейма, основними принципами якого були:

Розгляд соціальних фактів як таких, що існують об'єктивно, незалежно від людини;

Вираження суспільної свідомості об'єктивними, незалежними від суб'єкта показниками (поведінка людей, діяльність організацій;

аналіз причинної залежності соціальних явищ від їхнього середовища;

Постійне порівнювання в ході дослідження пояснювальних соціальних фактів, а отже перетворення соціології на порівняльну науку.

Аномія за Дюркгеймом - стан суспільства, за якого відсутнє чітке моральне регулювання поведінки людей, виникає, коли соціальні функції людей не перетинаються. Соціальна нерівність є наслідком суспільної системи, яка створює неоднакові умови для реалізації людських здібностей. Для подолання нерівності людина повинна бути особистістю, а не машиною. Рушійной силою цього може стати диференціація за індивідуальними якостями. Розглядав солідарність, як цементуючу основу суспільства.