Молдовські похода б. Хмельницького

Молдовські походи - походи Б. Хмельницького проти союз­ника Речі Посполитої Молдовського князівства, здійснені в 1650 1652, 1653 роках.

Мета походів - не допустити союзу Молдови з Річчю Поспо­литою.

Перший похід (серпень — вересень 1650 р.)

1650 р. Б. Хмельницький відновив союз із Кримським ханством, і і Козацько-татарське військо (70 тис.) на чолі з Б. Хмельниць­ким вирушило до Молдови (серпень 1650 р.) і захопило столицю І Ясси.

Правитель Молдови Василь Лупул проводив пропольську політику, що й стало основною причиною цього походу.

Між Молдовою та Україною було встановлено союзницькі відносини.

В. Лупул зобов'язувався:

• не підтримувати Польщі;

• виплатити контрибуцію — 500 тис. талярів;

• віддати за сина Б. Хмельницького Тимоша свою дочку Розанду.

Після укладення українсько-молдовського союзу війна Польщі та України стала неминучою.

Другий похід (липень — серпень 1652 р.)

Б. Хмельницький з Чигирина послав свого сина Тимоша з частиною війська до Молдови, щоб домогтися від В.Лупула виконання обіцянки про шлюб дочки Розанди з Тимошем (30 серпня І відбулося весілля Тимоша з Розандою). Але молдовські плани Б. Хмельницького призвели до утворення антиукраїнської коаліції Валахії, Трансільванії й Польщі;до. якої згодом після державного перевороту приєдналася і Молдова. В. Лупула було скинуто з престолу.

Третій похід

(квітень — травень 1653 р.)

Тиміш з українським військом поспішив на допомогу тестю

21 – 22 квітня 1653 р. Тиміш зі своїми полками розгромив ворога та увійшов до Ясс, повернувши владу В.Лупулу. Наступ ко­зацьких військ на Валахію закінчився поразкою, і Тиміш відсту­пив до Чигирина. В. Лупулу вдруге вигнали з Ясс, і він із родиною опинився у фортеці Сучаві.

Четвертий похід

(серпень-вересень 1653 р.)

Тиміш зі своїм військом поспішив на допомогу Лупулу але був оточений у Сучавській фортеці молдовськими, угорськими волоськими 1 польськими військами.

2 вересня 1653 р. Тимоша було тяжко поранено і через кілька днів він помер. Його козаки ще впродовж місяця витримували облогу, але врешті 19 жовтня капітулювали й повернулися додому з тілом Тимоша, якого було поховано в Еллінській церкві в Суботові.

Внутрішньо- і зовнішньополітичне становище Гетьманщини

Внутрішнє становище

1. Україна за роки Національно-визвольної війни зазнала значних людських жертв серед козаків, селян і міщан

2. Війна спустошила українські землі. Тільки на Правобе­режжі було зруйновано понад 100 міст і містечок.

3. Для України цього періоду було характерне уповільнення і поступовий занепад сільського господарства внаслідок війни по­сухи, що призвело до епідемій, голоду серед населення. Великий голод прокотився Україною у 1653 p., коли багато людей вимер­ло, окремі селянські двори залишилися пустими.

4. Війна підірвала розвиток ремесел і торгівлі. Воєнні дії спри­чинили закриття основних торговельних шляхів та ізоляцію Ук­раїни від європейських ринків.

5. Значна частина українських селян і міщан у пошуках кра­щої долі переселилася на Слобожанщину.

6. Селяни почали зневірюватися у війні, не хотіли вступати до козацьких полків, бо не отримали чіткого

закріплення права власності на землю.

7. Виникло незадоволення серед народних мас, аж до окремих повстань у полках.

Зовнішньополітичне становище

• Погіршилося міжнародне становище Української держави: Річ Посполита, Молдова, Валахія і Трансільванія об'єдналися в антиукраїнський союз.

• Виникла проблема зовнішньополітичної орієнтації бо ос­новний військово-політичний союзник - кримський хан - не міг сприяти реалізації ідеї державності України.

• Для Б. Хмельницького став очевидним формальний харак­тер підтримки з боку Туреччини, яка наприкінці 1650 р. прийня­ла Військо Запорозьке під свою протекцію.

• Активізувалася промосковська спрямованість зовнішньої політики козацької держави.

• Трагедія України полягала в тому, що як самостійна держава вона могла виникнути лише піц протекторатом одного з сусідів са­мостійно здобути незалежність було в той час неможливо.