Деметц георгій георгійович

(1861-1947)

Експериментально дослідив (1888-1902) ефект Керра в чистій воді і водяних розчинах желатину і колодію.

Лубченко андрій федорович

(1921-1977)

Розвинув теорію лінійного явища Керра в області екситонного поглинання світла молекулярними кристалами і явища Коттона-Мутона в області домішкового поглинання світла.

§105. Обертання площини поляризації

Явище повертання площини поляризації світлової хвилі на деякий кут при проходженні світла крізь кристалічні тіла і деякі ізотропні рідини, називається обер­танням площини поляризації або оптич­ною активністю.

Якщо речовина не знаходиться у зовнішньому магнітному полі, то оптична активність буде природною.

Природна оптична активність була відкрита в 1811 р. Д. Араго на пластинках кварцу, які вирізані перпендикулярно до оптичної осі.

Нехай погляд спостерігача спрямований назустріч падаючому променю. Обертання називають правим (додатним), якщо площина поляризації повертається вправо (за годинниковою стрілкою) для спостерігача, і лівим (від’ємним), якщо вона повертається вліво.

В природі існує два типи кристалів кварцу, які є дзеркальним відображенням один одного. Перші обертають площину поляризації вправо, другі – вліво і відпо­відно називаються право- і лівообертаючим кварцем. Кут обертання площини поляризації пропорційний до товщини шару оптично активної речовини:

,

де – довжина шляху променя в оптично активному середовищі; – коефіцієнт пропорційності, який називають обертальною здатністю, або питомим обертанням. Він залежить від природи речовини, від температури та довжини хвилі.

Питоме обертання дорівнює величині кута, на який повертається площина поляризації монохроматичного світла при проходженні шару завтовшки .

Далеко від смуг поглинання світло речовини залежність від задовольняє закон Біо:

.

Для оптично активних рідин та розчинів Ж.Біо встановив, що кут повороту площини поляризації прямо пропорційний товщині шару l і концентрації C оптично активної речовини, тобто

,

де – коефіцієнт пропорційності, який називається питомим обертанням розчину. Коефіцієнт залежить від природи оптично активної речовини і розчинника, температури та довжини хвилі світла.

Властивості оптичної активності розчинів дають змогу визначити їх концен­трації. Прилади, за допомогою яких проводять такі вимірювання, називаються поляриметрами. Оскільки для розчину цукру питоме обертання значне, то поляриметри набули широкого застосування в цукрометрії.

Теорію обертання площини поляризації оптично активними речовинами розробив О. Френель. Він вважав, що це явище зумовлене особливим видом подвійного заломлення променів, при якому швидкість поширення світла в активному середовищі різна для променів, що мають праву і ліву колові поляризації. Знак кута повертання площини поляризації визначається співвідношенням між швидкостями поширення променів правої циркуляційної поляризації і лівої циркуляційної поляризації . Для оптично активне середовище буде додатним, а для буде від’ємним.

На вході в оптично активну речовину лінійно поляризоване монохроматичне світло розкладається на дві хвилі тої самої частоти, але поляризовані по колу у взаємно протилежних напрямках (рис. 264).

Вектори і цих хвиль симетричні відносно площини p – p коливань падаючого світла.

Якщо , то при виході з оптично активного середовища з товщиною шару l електричний вектор правоциркуляційної хвилі буде повернутий на більший кут , ніж для лівоциркуляційної хвилі . Внаслідок цього площина , відносно якої електричні вектори цих хвиль розміщені симетрично, буде повернута вправо на кут відносно площини поляризації падаючої хвилі (рис. 265). Кут виз­начається з умови , звідки маємо

.

Кути повороту електричного вектора правої і лівої хвиль залежать від часу поширення хвилі t і довжини їх шляху в оптично активному середовищі, тобто

і .

Тоді

.

Фазові швидкості поширення лівої і правої хвиль виразимо відповідно через коефіцієнти заломлення і , і . Враховуючи, що з попередньої формули, отримуємо

,

де – довжина світлової хвилі у вакуумі. Отже, при площина поляризації повертається вправо, а при – вліво.

У 1845 р. М. Фарадей виявив, що при поширенні лінійно поляризованого світла в оптично неактивних речовинах в напрямку магнітного поля, то відбувається поворот площини поляризації на деякий кут. Якщо спостерігач дивиться у напрямку маг­нітного поля, то повертання праворуч вважається додатним, ліворуч – від’ємним. Досліди М. Фарадея та М. Вер­де показали, що кут повертання площини поляризації пропорційний довжині шляху l променя у речовині і магнітній індукції B, тобто

=VlB,

де V – стала Верде, яка залежить від природи речовини і довжини хвилі світла.