4. Види роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля – сфера підприємницької діяльності, пов’язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів збуту.

Основним завданням роздрібної торгівлі є формування асортименту товарів, який найбільше задовільняв би потреби споживачів. Роздрібні торговці повинні розміщувати товари, що їх купують імпульсивно, там, де проходить багато людей; вигідно розміщувати споріднені товари в магазинах; провадити відповідне навчання торговельного персоналу; активно використовувати різні заходи стимулювання збуту.

Форми організації роздрібної торгівлі.

При формуванні багаторівневого каналу збуту треба визначитись, яких саме роздрібних посередників варто використовувати.

До роздрібних посередників належать:

• ділери;

• магазини роздрібної торгівлі;

• організації позамагазинної торгівлі.

Ділер – незалежний підприємець, який займається роздрібним продажем техніки, що має масовий попит (автомобіл, складна побутова техніка). Ділер купує цю техніку, зберігаючи марку фірми, забезпечує її гарантійний і позагарантійний сервіс, постачання запчастинами, виконує ремонт.

Фірма-виробник чи її генеральний агент забезпечують ділерів нестандартним обладнанням та інструментом, потрібним для сервісу їхньої техніки. Вони допомагають організувати пересувні ремонтні майстерні, надають рекламну підтримку своєї продукції.

Види магазинів роздрібної торгівлі.

Магазини роздрібної торгівлі класифікують за різними критеріями:

1. Широта і насиченість товарного асортименту

• Спеціалізовані магазини пропонують вузький асортимент товарів значної насиченості (одяг, спорттовари, меблі, книжки). Серед них за ступенем вузькості асортименту розрізняють:

• відокремлений повний асортимент (магазин одягу);

• обмежений асортимент (магазин чоловічого одягу);

• вузькоспеціалізований асортимент (магазин чоловічих сорочок).

Основною перевагою спеціалізованих магазинів є концентрація зусиль на повнішому забезпеченні потреб конкретних сегментів ринку. До недоліків можна віднести те, що ці магазини можуть опинитися у складній ситуації, якщо впаде попит на товари вузькоспеціалізованого асортименту.

• Універмаги пропонують багато асортиментних груп товарів (одяг, взуття та предмети домашнього вжитку, білизна). Кожною асортиментною групою займається окремий відділ, що має власних закупівельників.

Середній універмаг пропонує асортимент близько 10000 артикулів. Наявність в одному приміщенні широкого асортименту, вміла презентація товарів приваблюють велику кількість покупців.

• Універсами – магазини площею від 120 до 400 кв.м., які реалізують продукти харчування та товари повсякденного попиту методом самообслуговування.

• Супермаркети – доволі великі підприємства самообслуговування з відносно низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продажів, які поширені в реалізації продуктів харчування, прально-мийних засобів і товарів для догляду за житлом. Площа від 400 кв.м. до 2,5 тис.кв.м.

Для супермаркетів характерна відкрита викладка товарів, велика торгова площа, централізація обслуговування покупців (здебільшого через касові апарати).

• Гіпермаркети – великі універсами площею понад 2,5 тис. кв.м., які реалізують широкий асортимент продовольчих та непродовольчих товарів.

• Торговельні комплекси, що займають території у десятки тисяч квадратних метрів, набувають дедалі більшої популярності в Європі (для США вони нехарактерні). Крім універмагів, універсамів, супермаркерів на території торговельних комплексів розміщують автомобільні стоянки, усілякі розважальні підприємства (кімнати ігрових автоматів, кегельбани, ресторани), філії банків, бюро подорожей і екскурсій.

За даними досліджень, відвідувачі таких торговельних гігантів проводять у них у середньому 1 – 1,5 години, 80% з них стають покупцями.

• Торговельні центри – торговельний комплекс, який реалізує всі асортиментні групи в одному місці.

• Магазини знижених цін (продаж за низькими цінами, за рахунок вузького асортименту та економії витрат).

• Магазини-склади (продіж товарів з контейнерів, стаціонарних складських приміщень з мінімальним обслуговуванням та низькими цінами).

• Магазини-демонстратори.

• Чергові магазини.

2. Форма власності.

• Незалежний роздрібний торговець має лише один магазин і пропонує персональне обслуговування, зручне місце розташування, безпосередній контакт із споживачем.

• Торговельні мережі передбачають спільне володіння декількома магазинами. В них використовують систему централізованих закупівель і прийняття рішень.

• Роздрібні франчайзи найбільш поширені серед ресторанів, закусочних швидкого обслуговування. Вони грунтуються на договірних відносинах між виробником, оптовиком і роздрібним торговцем. При тому фірма-франчайзер надає роздрібникам право використовувати свою добре відому марку, унікальну технологію, набір правил тощо.

• Орендований відділ – це найчастіше відділ в універмазі, який здають в оренду третій стороні. Керівник такого відділу відповідає за всі аспекти його діяльності і виплачує частку від доходу у вигляді орендної плати.

3. Характер торгового обслуговування.

• Самообслуговування характерне для універсамів типу “універсам”.

• Обмежене обслуговування характерне для магазинів, де продають товари попереднього вибору і споживачам потрібно більше інформації. Торговельний персонал працює із споживачами індивідуально.

• Повне обслуговування, притаманне фешенебельним магазинам, передбачає розмаїття товарів особливого попиту. Серед послу, що їх надають такі магазини, - демонстрації моделей одягу, використання пізних схем кредитування, забезпечення безоплатної доставки покупок тощо.

4. Цінова політика.

• Середній рівень цін

• Високий рівень цін

• Низький рівень цін