
- •Електризація тіл.
- •Електричні заряди.
- •Закон кулона
- •Зако збереження електричного заряду
- •Напруженість електричного поля.
- •Лінії напруженості
- •Еквіпотенціальні поверхні
- •Електростатичний потенціал.
- •Теорема гауса.
- •Циркуляція вектора по контуру.
- •Різниця потенціалів
- •Зв'язок між напруженістю й різницею потенціалів.
- •Конденсатори.
- •Електроємність конденсаторів.
- •Електричний струм. Закони постійного струму.
- •Закон ома.Опір провідників.
- •Закон ома для повного кола.
- •Види з’єднання провідників.
- •Правила кіргофа.
- •Робота і потужність електричного струму.Закон джоуля-ленца.
- •Магнітне поле. Загальна харектеристика.
- •Закон біо-савара-лапласа
- •Магнітна взаємодія струмів
- •Сила лоренца. Дія магнітного поля на рухомий заряд.
- •Електрорушійна сила. Електромагнітна індукція.
- •Досліди фарадея. Закон електромагнітної індукції
- •Правило ленца
- •Явище самоіндукції
- •Індуктивність.Взаємоіндукція.Трансформатор.
- •Будова атома.
- •Будова молекули.
- •Речовина в газоподібному, рідкому і твердому агреатному стані.
- •Тверде тіло
- •Магнітний і механічний моменти електрона,атома,молекули.
- •Атоми, молекули
- •Атом водню.
- •Основні положення зонної теорії твердих тіл
- •Енергетичні зони металів, напівпрвідників і ізоляторів
- •Мтали, напівпровідники, діелектрики.Електричні властивості.
- •Власна і домішкова провідність напівпровідниках. Струм в напівпровідниках.
- •Струми в напівпровідниках
- •Напівпровідниковий діод. P-n перехід.
- •Діелектрики в електричному полі.Електричне поле в діелектриках.Поляризація.
- •Магнітні властивості речовини
- •Парамагнетизм
- •Фізичне поняття поля. Електричне і магнітне поле.
- •Експерементальна основа рівнянь максвела
- •Циркуляція напруженості електричного поля. Третє рівняння максвела
- •Струм зміщення.Четверте рівняння максвелла
- •Резонанс в колах змінного струму
- •Електромагнітні хвилі
- •Хвильове рівняння.Хвильове рівняння максвела
- •Електропровідність рідин.Закон фарадея.
Будова атома.
Усі тіла навколишньої живої й неживої природи складаються з дрібних частинок — атомів. Першими, хто висловив припущення про це, вважаються давньогрецькі філософи Левкіпп і Демокріт. Саме вони назвали атомом дрібну неподільну частинку, що утворює речовину.
Атом – найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Атом складається з щільного ядра, позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів.
Томсон запропонував модель атома у вигляді позитивно зарядженої по всьому об'єму сфери, усередину якої, ніби родзинки в пудинг, вкраплені електрони. Позитивний заряд сфери компенсується сумарним негативним зарядом електронів. Випромінювання світла відбувається в результаті коливання атомів відносно центру сфери. Пізніше ідея Томсона розділити електрони в атомі на групи призвела до появи теорії атомних орбіталей. Однак пізніші відкриття змусили відмовитися від теорії Томсона на користь планетарної моделі атома.
У центрі атома знаходиться попозитивно заряджене ядро, яке складається з позитивних протонів і нейтральних частинок нейтронів, а навколо нього рухаються негативні електрони;
Атом в цілому не має заряду, він нейтральний, тобто позитивний заряд ядра дорівнює негативному заряду всіх його електронів.
Будова молекули.
Молекула складається з атомів, а якщо точніше, то з атомних ядер, оточених певним числом внутрішніх електронів, та зовнішніх валентнихелектронів, які утворюють хімічні зв'язки. Внутрішні електрони атомів, зазвичай, не беруть участі в утворенні хімічних зв'язків. Склад та будова молекул речовини не залежать від способу її отримання. У випадку одноатомних молекул (наприклад, інертних газів) поняття молекули й атома збігаються.
Атоми об'єднуються в молекулі в більшості випадків за допомогою хімічних зв'язків. Як правило, такий зв'язок утворюється однією, двома або трьома парами електронів, які перебувають у спільному володінні двох атомів, утворюючи спільну електронну хмару, форма якої описується типом гібридизації. Молекула може мати позитивно та негативно заряджені атоми (йони).
Склад молекули передається хімічними формулами. Емпірична формула встановлюється на основі атомного співвідношення елементів речовини та молекулярної маси.
Геометрична структура молекули визначається рівноважним розташуванням атомних ядер. Енергія взаємодії атомів залежить від відстані між ядрами. На дуже великих відстанях ця енергія дорівнює нулю. Якщо при зближенні атомів утворюється хімічний зв'язок, то атоми сильно притягаються один до одного (слабке притягання спостерігається і без утворення хімічного зв'язку); при подальшому зближенні починають діяти електростатичні сили відштовхування атомних ядер. Перепоною до сильного зближення атомів є також неможливість суміщення їх внутрішніхелектронних оболонок.
Рівноважні відстані в двоатомних і багатоатомних молекулах та розташування атомних ядер визначаються методами спектроскопії,рентгенівського структурного аналізу, електронографії та нейтронографії, які дозволяють отримати відомості про розподіл електронів (електронну густину) в молекулі. Рентгенографічне випромінювання молекулярних кристалів дає можливість встановити геометричну будову дуже складних молекул, навіть молекул білків.
Кожному атому в певному валентному стані в молекулі можна приписати певний атомний, або ковалентний, радіус (у випадку іонного зв'язку -іонний радіус), який характеризує розміри електронної оболонки атому (йону), що утворює хімічний зв'язок в молекулі.
Розмір молекули, тобто розмір її електронної оболонки, є величиною до певної міри умовною. Існує ймовірність (хоча й дуже мала) знайти електрони молекули і на більшій відстані від її атомного ядра. Практичні розміри молекули визначаються рівноважною відстанню, на яку вони можуть бути зближені при щільному упакуванні молекули в молекулярному кристалі та в рідині. На великих відстанях молекули притягаються одна до одної, на менших - відштовхуються. Розміри молекули можна знайти за допомогою рентгеноструктурного аналізу молекулярних кристалів. Порядок величини цих розмірів може бути визначений з коефіцієнтів дифузії, теплопровідності та в'язкості газів та з густини речовини в конденсованому стані. Відстань, на яку можуть зблизитись валентно не пов'язані атоми однієї й тієї ж чи різних молекул, може бути охарактеризована середніми значеннями так званих ван дер Ваальсових радіусів (Ǻ).
Ван дер Ваальсові радіуси суттєво перевищують коваленті. Знаючи величини ван дер Ваальсових, ковалентних, та йонних радіусів, можна побудувати наглядні моделі молекул, які б відображали форму й розміри їхніх електронних оболонок.
Ковалентні хімічні зв'язки в молекулі розташовані під певними кутами, які залежать від стану гібридизації атомних орбіталей. Так, для молекул насичених органічних сполук характернотетраедральне (чотиригранне) розташування зв'язків, що утворюються атомом вуглецю; для молекул з подвійним зв'язком (С=С) - пласке розташування атомів вуглецю; для молекул сполук з потрійним зв'язком (СºС) - лінійне розташування зв'язків.
Таким чином, багатоатомна молекула має певну конфігурацію у просторі, тобто певну геометрію розташування зв'язків, яка не може бути змінена без їх розриву. Молекула характеризується тією чи іншою симетрією розташування атомів. Якщо молекула не має площини і центру симетрії, то вона може існувати в двох конфігураціях, які являють собою дзеркальні відображення одна одної (дзеркальні антиподи, або стереоізомери. Всі найважливіші біологічні функціональні речовини в живій природі існують в формі одного певного стереоізомера.
Молекули, які містять одиничні зв'язки, або сігма-зв'язки, можуть існувати в різних конформаціях, що виникають при поворотах атомних груп навколо одиничних зв'язків. Важливі особливості макромолекул синтетичних і біологічних полімерів визначаються саме їхніми конформаційними властивостями.