Особливості формування світових цін

У міжнародному економічному і статистичному аналізі при-йнято виділяти дві основні групи світових цін: на продукцію обро-бної промисловості та на сировину.

Світові ціни продукції обробної промисловості. В якості сві-тових цін продукції обробної промисловості, як правило, виступа-ють експортні ціни великих компаній-виробників і експортерів цієїпродукції. Базою імпортних цін є ціни, що формуються цими ком-паніями на внутрішньому ринку.

Неоднорідність внутрішніх цін великих компаній обробноїпромисловості визначає і значні розходження заснованих на нихсвітових цін.

Проілюструємо це на прикладі найбільш складного світовогоринку кінцевої продукції - ринку машин та устаткування.

Насамперед треба підкреслити, що світовий ринок продукціїмашинобудування - поняття досить умовне: воно приховує безліч утій чи іншій мірі взаємозалежних ринків різних машин та устатку-вання зі своїми відмінностями й особливостями. Загальне в цих ри-нків - формування світових цін на базі експортних цін великихкомпаній - основних виробників і експортерів відповідних видівмашин та устаткування. Основні виробники, як правило, зосере-джені, насамперед, у розвинутих, особливо у провідних капіталіс-тичних країнах. Внутрішні ринки більшості машин і устаткуваннявідрізняються високим ступенем концентрації пропозиції, у томучислі і на базі розвинутої системи спеціалізації. Однак у масштабівсього світового ринку машин і устаткування через значні якісні ві-дмінності та велику кількість виробників спостерігається дуже си-льна конкуренція (гостріша, ніж на внутрішніх ринках).

Інша характерна риса світових ринків машин і устаткування -істотні розходження у світових цінах на однорідну продукцію за-лежно від вибору виробника-експортера (через великі розходженняв їх витратах), наприклад, цінові переваги японських компаній привисокій якості їх продукції.

У посиленні неоднорідності світових цін на машини й устат-кування важливу роль відіграють такі три фактори.

Перший - врахування у ціні (і внутрішній, і тим більше світо-вій) окремих фаз життєвого циклу, що проходить виробництво тогочи іншого виробу. Найчастіше виділяються три фази: впроваджен-ня, зростання та зрілості. У період впровадження рівень цін зазви-чай високий і його еластичність за попитом (тобто залежність відзміни попиту) низька. На фазі зростання найбільшою мірою вияв-ляється цінова конкуренція; цим обумовлюється велике поширеннявідносно низьких цін. На фазі зрілості відбувається підвищення цінчерез зростання витрат і посилення нецінової конкуренції. Відзна-чені закономірності мають загальний характер і на окремих ринкахпомітно видозмінюються під впливом тих чи інших факторів (на-приклад, якщо компанія може досить тривалий період миритися зізбитковістю нових видів машин і устаткування у фазі їх впрова-дження або за рахунок коштів від продажу іншої продукції, або -найчастіше у випадках великих науково-технічних новинок - за ра-хунок фінансової підтримки держави).

Другий - ступінь універсальності відповідних машин і устатку-вання. При універсальному характері машинобудівної продукції фор-мується масове виробництво, що веде до зниження витрат виробницт-ва та відповідно цін. При спеціалізованому характері продукції вироб-ництво обмежується дрібними серіями чи окремими екземплярами, щопризводить до підвищення витрат виробництва та цін. Тому світовіринки машин і устаткування, виробництво яких є універсальним, ха-рактеризуються більшою ціновою конкуренцією та відповідно повіль-нішим зростанням цін (наприклад, машини й устаткування споживчо-го призначення, електротехнічні вироби тощо).

Третій - взаємозв'язок значної частини світової торгівлі машині устаткування з інвестиційними процесами в країнах-імпортерах. Цедодає деяких особливостей функціонуванню відповідних ринків іпроцесів ціноутворення на них. Також це сприяє поширенню фінан-сування купівлі машин і устаткування за допомогою надання покуп-цям кредитів, умови яких пов'язані з конкуренцією, а іноді і з укла-денням угод міждержавного характеру. Це сприяє також формуван-ню двоканального характеру міжнародної торгівлі машинами йустаткуванням. Перший канал - кон'юнктурний, пов'язаний зі зви-чайними торговими угодами, і другий - торгівля машинами, вжевключеними у сформовану систему виробничо-інвестиційного коо-перування. Коли машини й устаткування реалізуються в рамках ін-вестиційних потоків, це викликає ряд своєрідних наслідків.

Серед них можна виділити: по-перше, у країни-імпортераз'являється довгострокова потреба в закупівлі запчастин і послуг,пов'язаних з експлуатацією устаткування. По-друге, імпорт машині устаткування інвестиційного призначення часто супроводжуєтьсяформуванням необхідної для інвестицій інфраструктури. В резуль-таті торгівля машинами й устаткуванням інвестиційного призна-чення розширює старі та формує нові ринки в країнах-імпортерах.По-третє, у структурі цін машин і устаткування, зв'язаних з інвес-тиціями, значну питому вагу займають такі витрати, яких немає вструктурі цін машин, що йдуть по кон'юнктурному каналу. Напри-клад, у контрактній ціні на постачання комплексного устаткуваннядля нафтохімічного підприємства 10 % складає вартість робіт зпроектування устаткування, 40 % - вартість самого устаткування,35 % - вартість будівництва та монтажу устаткування, 3 % - доходгенерального підрядчика, 3 % - вартість ліцензій, передача "ноу-хау", інженерно-консультаційні послуги, 2 % - вартість послуг зреалізації проекту й ін. Для країн, що розвиваються, частка витрат,супутніх вартості самого устаткування ("ноу-хау", консультаційніпослуги, створення інфраструктури тощо), значно вища, ніж длярозвинутих. Тому й загальна ціна машин і устаткування, імпорто-ваних по інвестиційному каналу, помітно перевищує ціни на анало-гічну продукцію для розвинутих країн.

Ми бачимо, що світові ціни навіть однорідної продукції обро-бної промисловості істотно розрізняються за величиною різниці увитратах і внутрішніх цінах великих компаній - основних виробни-ків і експортерів цієї продукції по внутрішньому та зовнішньотор-говельних каналах і в результаті постачання однієї і тієї ж продукціїй т.ін. Інакше кажучи, світові ціни продукції обробної промислово-сті мають множинний характер, тому оцінки єдиного рівня світовихцін на їх основі в тих чи інших розрахунках або публікаціях деякоюмірою умовні.

Відзначимо, що основні риси формування світових цін на си-ровину полягають у тому, що вирішальну роль у визначенні їх рів-ня відіграють не внутрішні витрати та ціни, а співвідношення попи-ту визначає той рівень витрат, що виступає в якості регулятора сві-тових (експортних) цін; виробники-експортери з подібним "регу-люючим" рівнем витрат отримують нормальний прибуток; вироб-ники-експортери з більш високим рівнем витрат змушені задоволь-нятися меншою прибутковістю (якщо взагалі їх виробництво рен-табельне).

Друга особливість - сполучення цін основних виробників і ім-портерів, з одного боку, і біржових котирувань - з іншого, в якостісвітових цін для більшості сировинних товарів. Правда, відносназначущість цих двох груп світових цін для окремих сировинних то-варів різна. Для одних вирішальну роль відіграють ціни основнихвиробників-експортерів, а біржові котирування відіграють додатко-ву чи допоміжну роль (насамперед, роль показника загальної ціно-вої кон'юнктури на відповідному ринку). За іншими сировиннимитоварами біржові котирування в ролі світових цін або "рівноправні"з цінами основних виробників-експортерів, або займають пануюче,хоча й у різній мірі, становище (наприклад, в останні десятиліття насвітових ринках таких плантаційних культур, як какао-боби, кава,чай). І, нарешті, по третій групі сировинних товарів біржові коти-рування виступають у якості єдиних представників світових цін(наприклад, по деяких сільськогосподарських непродовольчих ку-льтурах).

Третя особливість - множинність цін основних виробників-експортерів (а іноді і біржових котирувань), що відіграють рольсвітових цін по ряду сировинних товарів. Множинність виявляєть-ся, по-перше, у наявності різнорідних частин світового ринку натой чи інший товар. У рамках загального світового ринку виділя-ються окремі зони, що зберігають значну специфіку свого ціноут-ворення. Якщо говорити про різні регіональні ринки сировиннихтоварів, то варто враховувати і такі специфічні з них, як західно-європейський ринок сільськогосподарської продукції (хоча частоціни цього ринку, незважаючи на охоплення ними значного числакраїн, неправомірно відносять не до світових, а до внутрішніх цін).

По-друге, множинність світових цін на сировинні товари підси-люється за рахунок використання різних валют для вираження цих цін(при пануючій ролі США). З урахуванням неоднакового темпу знеці-нення окремих валют можуть виникати істотні розходження в рівні тадинаміці світових цін на одну і ту ж саму сировину.

По-третє, множинність цін на сировинні товари підсилюєтьсяпри порушенні балансу пропозиції та попиту на ці товари. Так, у пе-ріод дефіциту нафти на світовому ринку відмінності цін на один і тойже стандарт нафти залежно від країн-постачальників і груп покупцівв окремі роки були півтора-дворазовими. У подібній множинності цінвідбивалися (до певної міри відбиваються і нині) різні взаємини міжпродавцями і покупцями, у тому числі знижки тим покупцям, щовкладають кошти в розвідку нафти в країні-експортері, та, навпаки,націнки за неучасть у подібній діяльності й т.ін.

Четверта особливість - особлива роль у формуванні цін на сві-тових ринках сировинних товарів тих держав або груп держав, щовиступають як провідні експортери чи імпортери відповідних товарів.При формуванні світових цін промислової продукції держава в поді-бній ролі не виступає. Група держав - основних виробників і експор-терів найчастіше функціонує у вигляді так званих міждержавних асо-ціацій виробників, що намагаються впливати у вигідному напрямкуна формування та динаміку світових цін експортованих ними сиро-винних товарів. У переважній більшості випадків подібні асоціації,які почали виникати в 60-і р. й особливо виявили себе десятиліття потому, поєднують країни, що розвиваються. Що ж стосується розвину-тих країн, то в тих випадках, коли вони відіграють важливу роль яквиробники й експортери тих чи інших сировинних товарів, вони, по-кладаючись на свою економічну міць, вважають за краще діяти само-стійно чи на базі тимчасових угод (гласних або негласних) з іншимикраїнами. У результаті їм вдавалося і вдається хоча б тимчасово сфо-рмувати на певних ринках досить ефективну систему регулювання таконтролю за світовими цінами певних видів сировини.

Особливу популярність серед міждержавних асоціацій країн -експортерів сировини, що розвиваються, в 70-і р. завоювала асоціа-ція країн-експортерів нафти (ОПЕК). За 70-і р. ОПЕК зуміла досяг-ти, хоча і тимчасово, тієї заповітної мети, до якої прагнули всі між-державні асоціації країн, що розвиваються, - у 70-і та початку 80-хр. вона встановила могутні картельні відносини в сфері видобутку йекспорту нафти. Навіть втративши згодом картельну владу, ОПЕКпродовжує відігравати помітну роль у формуванні світових цін нанафту. Успіхи деяких інших міждержавних асоціацій країн-експортерів сировини, що розвиваються, навіть у 70-і р. (найбільшвідомий приклад - у сфері бокситів і фосфатів) були досить скром-ними та непорівнянними з успіхами ОПЕК; а більшість інших асо-ціацій, не домігшись нічого істотного, потерпіли поразку.

Описані особливості світових цін на сировинні товари, якімають достатньо стійкі та стандартні якісні характеристики, свід-чать про те, що різнорідність (і за рівнем цін, і за їх динамікою) уцій сфері не менша, якщо не більша, ніж у світовому ціноутворенніна промислові товари.

Важливо також вказати на особливість трактування динамікисировинних цін у неокласичній теорії "порівняльних витрат". Від-повідно до неї в довгостроковому плані співвідношення світовихцін повинне змінитися на користь аграрних і сировинних товарів (івідповідно країн, що переважно експортують їх) під впливом такзваного закону продуктивності, що убуває, в галузях, які виробля-ють такі товари. Цікаво відзначити, що на користь подібної законо-мірності виступив і такий противник неокласичної теорії, якДж. Кейнс. Він писав: "Існує постійна тенденція в обміні даноїодиниці промислового продукту на зменшувану щорічно кількістьсировини. Порівняльна перевага розвивається явно на шкоду про-мисловим країнам".

Загальновідомо, однак, що концепція про перспективи віднос-ного подорожчання аграрних і сировинних товарів на сьогодні невиправдалася. І в XIX та XX ст. світові ціни аграрних і сировиннихтоварів не знайшли стійкої довгострокової тенденції до підвищеннявідносно світових цін на продукцію обробної промисловості. Поді-бне подорожчання, якщо і мало місце, охоплювало відносно корот-кострокові періоди і потім змінювалося помітним здешевленням.Найбільш вражаючі зрушення і за тривалістю, і за масштабністювідбулися в 70-і р., коли за 10 років (1971-1980) рівень світових цінна сировину та сільськогосподарську продукцію стосовно світовихцін на продукцію обробної промисловості зріс приблизно на 70 %.

Багатьом закордонним економістам подібне подорожчанняуявлялося довгоочікуваним переломом, що підтверджує концепцію"порівняльних витрат" (звідси і часто зустрічалося в 70-х р. позна-чення подібного подорожчання як "революції в цінах"). Однак ужев другій половині 70-х р. з'ясувалося, що подорожчання стабільнопоширювалося лише на енергоресурси, точніше на нафту й мен-шою мірою на природний газ. Що стосується інших сировинних ісільськогосподарських товарів, то їх подорожчання було дуже ко-роткостроковим, в основному під впливом тимчасовихкон'юнктурних факторів. Досить відзначити, що світові ціни сиро-винних і сільськогосподарських товарів (за винятком енергоресур-сів) у відношенні до світових цін продукції обробної промисловостіпідвищувалися в окремі роки (1973, 1974, 1976, 1977) лише на 5-10 % і до кінця 70-х р. знову повернули до вихідного рівня початкудесятиліття.

Більш стійке та довгострокове подорожчання нафти було обу-мовлене насамперед проведенням агресивної картельної політики збоку ОПЕК, що зосередила в 70-і р. основну частину дешевих дже-рел нафти. Але в 80-і роки й у світовій торгівлі нафтою в результатізростання кількості нафтовидобувних країн і помітного посиленняекономії енергоресурсів у виробництві умови для подорожчаннянафти виявилися вичерпаними; у результаті світові ціни на нафтупомітно знизилися, зводячи нанівець попереднє абсолютне та від-носне подорожчання енергоресурсів.

Економічна теорія дає два пояснення помилковості теорії "по-рівняльних витрат" щодо довгострокових перспектив подорожчан-ня сировинних і сільськогосподарських товарів. Перше і найбільшпоширене пояснення сформульоване критиками (включаючи і мар-ксистських) закону "продуктивності, що убуває" у сировинних і аг-рарних галузях (стосовно сільського господарства закон, що позна-чається часто як "родючості, що убуває"). Суть зазначеної критикизводиться до заперечення чи спростування основного постулату,що лежить в основі закону "продуктивності, що убуває". Відповід-но до цього твердження, розширення сировинного та сільськогос-подарського виробництва неминуче має зіштовхуватися з всезрос-таючою обмеженістю природного фактора (необхідністю залученняв сільськогосподарське виробництво менш родючих земель; висна-женням дешевих не відтворюваних ресурсів сировини й ін.), щопризведе до дефіциту і відповідно подорожчання сировинних ісільськогосподарських товарів. Вирішальний аргумент критикицього постулату зводиться до твердження, що науково-технічнийпрогрес здатний перебороти подібну обмеженість природного фак-тора. І, як ми бачимо, дотепер подібна критика доводила свою об-ґрунтованість.

Друге пояснення помилковості теорії "порівняльних витрат"щодо передбачуваного відносного подорожчання сировинних і аг-рарних товарів дають деякі критики цієї теорії, що ставлять підсумнів таку її передумову, як наявність досконалої чи вільної кон-куренції на всьому світовому ринку. У цьому відношенні найбільшцікаві роботи відомого аргентинського економіста Л. Пребиша, щовзяв за основу ідею про наявність різних ринкових структур у сві-товій торгівлі - монополістичної структури для продукції обробноїпромисловості та більш конкурентної - для сировинних і сільсько-господарських товарів. На основі цієї передумови Л. Пребиш при-йшов до висновку, що експортні ціни на сировинні й аграрні товариповинні в перспективі знижуватися порівняно до експортних цінпродукції обробної промисловості, що і є причиною погіршенняумов торгівлі для країн, що розвиваються. Подібні розробкиЛ. Пребиша були спрямовані на захист економічних інтересів країн,що розвиваються, особливо латиноамериканських, і служили аргу-ментом на користь їх прискореної індустріалізації.

Висновки

Описаний механізм формування світових цін показує, що вонилише умовно й обмежено можуть трактуватися як деякий орієнтир длярівнів внутрішніх цін, особливо для країн з ємним внутрішнім ринком(а за деякими товарними групами подібне трактування сумнівне).

Це підтверджується й основними кількісними характеристикамивзаємозв'язку рівнів внутрішніх і світових цін на однорідні товари.Найважливіші з цих характеристик: