35. Статична маршрутизація

Статична маршрутизація не підходить для великих, складних мереж тому, що звичайні мережі включають надлишкові зв’язки, багато протоколів і змішані топології. Маршрутизатори в складних мережах повинні швидко адаптуватися до змін топології й вибирати кращий маршрут з багатьох кандидатів.

Статична маршрутизація — маршрути задаються вручну адміністратором.

36. Динамічна маршрутизація

Динамічна маршрутизація — маршрути обчислюються автоматично за допомогою протоколів динамічної маршрутизації — RIP, OSPF, EIGRP, IS-IS, BGP, HSRP та ін, які отримують інформацію про топологію і стан каналів зв'язку від інших маршрутизаторів у мережі.

Динамічна маршрутизація може бути здійснена з використанням одного й більше протоколів. Ці протоколи звичайно групуються згідно того, де вони використаються. Протоколи для роботи усередині автономних систем називають внутрішніми протоколами шлюзів (interior gateway protocols (IGP)), а протоколи для роботи між автономними системами називають зовнішніми протоколами шлюзів (exterior gateway protocols (EGP)). До протоколів IGP ставляться RIP, RIP v2, IGRP, EIGRP, OSPF і IS-IS. Протоколи EGP3 і BGP4 ставляться до EGP. Усі ці протоколи можуть бути розділені на два класи: дистанційно-векторні протоколи й протоколи стану зв’язку.

37. Vlsm

Маска змінної довжини (VLSM) дозволяє організації використовувати більше однієї маски підмереж всередені того самого мережного адресного простору. Реалізацію VLSM звичайно називають «підмережа на підмережі».

Рішення полягає в тому, що б для однієї мережі вказувати більше одного розширеного мережного префікса. Про таку мережі кажуть, що це мережа з маскою підмережі змінної довжини (VLSM).

Дійсно, якщо для мережі 144.144.0.0/16 використовувати розширений мережний префікс / 25, то це більше б пасувало мереж розмірами близько ста вузлів. Якщо допустити використання обох масок, то це б значно збільшило гнучкість застосування підмереж.

Загальна схема розбиття мережі на підмережі з масками змінної довжини така: мережа ділиться на підмережі максимально необхідного розміру. Потім деякі підмережі діляться на більш дрібні, і рекурсивно далі, до тих пір, поки це необхідно.

Крім того, технологія VLSM, шляхом приховування частини підмереж, дозволяє зменшити обсяг даних, переданих маршрутизаторами. Так, якщо мережа 12/8 конфігурується з розширеним мережевим префіксом / 16, після чого мережі 12.1/16 і 12.2/16 розбиваються на підмережі / 20, то маршрутизатора в мережі 12.1 немає чого знати про підмережах 12.2 з префіксом / 20, йому достатньо знати маршрут на мережу 12.1/16.

38. Supernetting

Supernetting дозволяє агрегувати декілька мереж в одну більшу.

Якщо потрібна більша кількість мережевих адрес, ніж може бути надано у відповідності з класом виділеної мережі, то кордон одиниць і нулів маски переміщують вліво. Така операція називається supernetting.

На основі цього механізму постачальники послуг можуть об'єднувати адресні простори декількох мереж з метою зменшення таблиць маршрутизації і підвищення за рахунок цього продуктивності маршрутизаторів