86. Містобудівні комплекси та громадські споруди Стародавнього Риму

Громадське життя протікало на ринковій площі У римлян це був форум. Спочатку це був центр ремесел і торгівлі, але потім, включивши в себе прилягаючий до нього коміцій (місце народних зборів) і курію (будинок сенату), форум об'єднав у собі також адміністративні і політичні функції. Тут відбувалися всі головні міські події: збори, ради, тут оголошували важливі рішення, навчали дітей, торгували, вона служила ареною політичної діяльності, народних зборів, військових тріумфів. Форум був домівкою римського красномовства, а разом зі своїми нащадками, сусідніми імператорськими форумами, він став колискою римського праваі. Слово «форум» застосовується як до простору під відкритим небом, так і до прилягаючих будинків.

Найдавніший форум у Римі — республіканський форум Романум (VI століття до н.е.), до якого сходилися всі дороги. Друга стадія розвитку форуму збігається з правлінням щонайменше напівісторичної етруської династії Тарквініїв, останніх трьох царів Рима, з 600 по 510 до н.е. Цей період представлений найбільш древніми знахідками, у тому числі основою чотирикутного в перетині стовпа з фрагментарним написом під «Чорним каменем.

У період пізньої республіки форум отримав особливу значимість насамперед для суспільного і політичного життя Рима.

храм — основний тип громадської будівлі. Він склався поступово в результаті схрещування переважаючих місцевих італійсько-етруських традицій із грецькими, пристосованими до місцевих умов. Будувалися круглі і чотирикутні псевдопериптери із входом лише з головного фасаду. Круглий храм — моноптер складався із циліндричної основи, оточеної колонадою. Вхід був по етруському звичаю з однієї, торцьованої, сторони. Втіленням могутності й історичної значущості імператорського Риму були тріумфальні спорудження, що прославляють військові перемоги Риму. Тріумфальні арки і колони зводилися не тільки в Італії, але й у провінціях на славу Риму. Римські спорудження були там активними провідниками римської культури, ідеології. Арки споруджували по різних приводах — і на честь перемог, і як знак освячення нових міст. Колізей — найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біля п'ятдесяти тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5 м) розділені на чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили для входу і виходу. У плані Колізей представляє еліпс (156Х188 м), обнесений стіною висотою в 50 метрів, центр його композиції — нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами для глядачів. Усередині йшли чотири яруси сидінь, яким зовні відповідали три яруси аркад: дорична, іонічна і коринфська. Четвертий ярус був глухим, з коринфськими пілястрами — плоскими виступами на стіні.

 Пантеон — «храм усіх богів» — стоїть і нині в центрі Рима. Це єдина пам'ятка, не перебудована і не зруйнована у Середньовіччя. Храм усіх богів — це храм самій божественній ідеї. Храм мав бути засобом зміцнення впливу панівного класу на народні маси. Пропорції Пантеону досконалі — діаметр купола (43,5 м) майже дорівнює висоті храму (42,7 м), а оскільки висота стін дорівнює його радіусу, у підкупольний простір вписується куля.Площа підлоги 1500 кв. м. Циліндричну стіну поділено на два яруси. У нижньому – ніші, де стояли статуї, верхній було обкладено мармуровими панелями. Бетонний купол вагою 46 тонн має форму півсфери, що спочиває на циліндричній опорі. Він вільно лежить на міцних стінах. Його ніщо не прикрашає. Усі його частини перебувають у цілковитій гармонії. Потреби римського міського життя викликали появу вже в I ст. н.е. нового типу будівель: гігантських терм — громадських лазень, розрахованих на дві-три тисячі чоловік. Це був цілий комплекс різнохарактерних за своїм призначенням споруджень, призначених для всебічного гармонічного розвитку людини. До залів холодних і теплих лазень, що утворювали центральне ядро композиції, примикали численні приміщення для гімнастичних вправ і розумових занять.

Давньоримська базиліка мала чітко виражені особливості в плані. Перекриття широкого середнього нефа спочивало на двох рядах колон (чи стовпів), по сторонах до нього примикали один чи кілька бічних нефів, що також опиралися на колони. Нартекс, чи вестибюль, був один на всі нефи. На протилежному кінці середнього нефа знаходилася вівтарна частина, чи вима, де був жертовник з нішеобразною апсидою за ним. У базиліках, що служили будинками судів, судочинство відправлялося саме у вівтарній частині, тут малися крісла для суддів, суддівських чиновників і адвокатів ведучих позов сторін. Публіка стежила за ходом розгляду, стоячи в нефах. Однією з найбільших у Римі була базиліка Ульпія, побудована архітектором Аполлодором Дамаським для імператора Траяна бл. 107–113 рр.

87. Житлове будівництво Стародавнього Риму (до 4 ст. н. е.).( На прикладі м. Помпеї).

«Будинок Срібного весілля» в Помпе­ях (перша половина І ст. до н. е.). По­дальше ускладнення типу і формування багатого римського житла шляхом син­тезу етруських традицій і елліністичних впливів демонструє особняк Альбуція Цельса (рис. 11.34). Короткий вестибул веде в просторий тетрастильний атріум з чотирма коринфськими колонами, за високим таблінумом влаштовано по­рівняно невеликий перистиль. Щоб він здавався просторішим, з боку атріуму поставлено т. зв. родоський портик — доричну колонаду більшого масштабу відносно трьох інших боків, оточених галереями, які сформовані колонами з гранованими фустами і спрощеними капітелями. Завдяки цьому висота ко­лон від атріуму до перистилю поступово зменшується і при погляді з вестибула створюється ілюзія їх перспективно­го скорочення, а перистиль здається значно більших розмірів. Осьову компо­зицію логічно завершив тетрастильний екус, де ще менші чотири колони несли легке склепіння, а на стінах зображені пілястри з гірляндами — один з перших зразків II помпейського стилю. Через тяжіння до театральності застосування таких перспективних ефектів в Римі поширювалося. Будинок згодом з одно­го боку розширили великим садом, де влаштували літній трикліній, а з іншо­го — оспіціумом для гостей та бальнеу- мом (невеликими термами).

«Будинок Панси» в Помпеях (II ст. до н. е.). Другим прикладом житла атріум- но-перистильного типу є т. зв. Будинок Панси, якому властиве чітке дотримання поздовжньої осі (рис. 11.35). Палацову парадність і перспективний ефект його осьової композиції підкреслили розта­шовані на одній осі вестибул, тоскансь­кий атріум, широко розкритий таблінум і перистиль з 16 канелюрованих колон іонічного ордера навколо пісцини (басей­ну) перед величезним екусом. Вхід виді­лявся монументальним порталом, обра­мованим пілястрами з рослинними ка­пітелями, з боків від нього знаходилися

таберни та невеликі квартири із входами з бічних вуличок. Деякі частини будинку були двоповерховими.

«Будинок генерала Шампіонне» в Пом­пеях (І ст. до н. е.). Подальший розвиток житла і зросла тяга до природи, що від­билося, зокрема, у розписах II помпей­ського стилю, втілились у спорудження терасових будинків з традиційними атріу- мно-перистильною структурою і глибин­ною композицією (рис. 11.36). Зразком є т. зв. Будинок генерала Шампіонне. Спо­чатку це був простий атріумний домус з таблінумом і сусідніми приміщеннями на субструкціях, згодом на похилій ді­лянці перед міською стіною влаштували дві тераси. Першу з них зайняв оточений аркадою перистиль, що зв'язувався за­критими сходами з атріумною частиною та відкритим маршем з нижньою тера­сою. Органічний зв'язок з ландшафтом досягався диференційованим трактуван­ням ярусів, сполученням глухих площин з розкритими аркадами середньої тераси та прямокутними прорізами таблінуму.

«Вілла Містерій» в Помпеях (III—II ст. до н. е.). Прикладом заміського житла є вілла на околиці міста, яка дістала назву за майстерними розписами культових сцен (рис. 11.37, 11.38). Вона засвідчує первісну близькість до розпланування міських жител. Спочатку споруда яв­ляла собою розташований на могутніх аркових субструкціях атріумний домус, оточений зовні доричними колонними галереями, потім з протилежного боку від таблінуму прибудували великий пе­ристиль, у південному напрямі від якого ще розмістили терми з власним неве­ликим атріумом та кухню. Ще пізніше перебудували і звернену до Неаполітан­ської затоки західну частину вілли, га­лереї перетворили на кімнати з вікнами,

а напроти таблінуму звели напівротонду, оточену прямокутним у плані птероном. Тут же на терасі розбили розкішний сад. Тим самим зберігалася поздовжня роз­планувальна вісь, хоч і в зворотному по­рядку (спочатку перистиль, а потім ат­ріум), та функціональна врівноваженість з чітким поділом на парадну, житлову та господарську частини.

Особливу увагу приділяли численним виробничим та інженерним спорудам. Причому їх будівництво часто вели за межами міста, щоб поліпшити його бла­гоустрій та санітарний стан. ^