12. Історичні засади управлінського документознавства: документація наказів (хv-XVI ст.).

Наприкінці XV- на початку XVI ст. в Росії склалася система наказів – центральних органів державного правління, що відали окремими галузями як відомчі установи. Документи наказів поділялися на законодавчі – складені органами державної влади, та розпорядчі – документи органів правління. До першої групи відносили укази царів і рішення Боярської думи, до другої – жалувані грамоти, акти та листи. Від простих людей до наказів надходили «чолобитні» , а у зворотньому напрямі – «відписки».

Поряд із стовпцьовою формою документа в наказах почала застосовуватись зошитна форма. Зошитом називали вдвічі складений аркуш паперу. Зошити збирали, за потреби переплітали та зшивали в книги. У формі книг велися списки, фінансові, облікові, реєстраційні записи тощо. Більшість реквізитів у документах наказового діловодства ще не виділялись із тексту, тобто звертання, адресат, адресант, дата і зміст становили суцільний текст документа.

Керівники наказів – судді та наближені до них особи, що брали участь в ухвалені рішень, - своїх підписів на документах не ставили. Цар і бояри власноручно підписувались тільки на договірних грамотах, укладених з іншими державами. Документи інших видів набували юридичної сили після підпису дяка.

13. Історичні засади управлінського документознавства: створення документів і документування в Україні хvіі-xvііi ст.

Основними українськими документами XVII-XVIII ст. були міжнародні договори, конституції, універсали й листи гетьманів, акти генеральної військової канцелярії, Генерального військового суду, Генерального скарбу, Генеральноїартилерії, полкової адміністрації й судочинства, сотенних урядів, міського самоврядування, акти й документи церковних та культурно-освітніх інституцій.

14. Історичні засади управлінського документознавства: робота з документами в колегіях.

Діловодство в установах до XVIII ст. велося за канцелярською традицією і законодавством не регулювались. Систему наказів у 1717-1718 рр. змінила система колегій, кожна з яких відповідала за стан справ у певній галузі чи сфері управління і підпорядковувалися Сенату.

У 1699 році Петро І запровадив у діловодство гербовий папір, 1700 року ним було видано укази про скасування стовпцьової форми документа і перехід до зошитної форми. Зошити зазвичай складалися з чотирьох аркушів паперу, складених удвічі, зшиті нитками, і немали палітурки.

15. Іcторичні засади управлінського документознавства проходження документів у міністерствах уніфікація документів

16. Історичні засади управлінського документознавства: становлення сучасного документознавства, систематизація ділової документації.

В Україні після ліквідації Української Народної Республіки сформувалась і утвердилась радянська форма державності. Рада народних комісарів 2 березня 1918 року прийняла постанову « Про форму бланків державних установ», якою було введено новий єдиний формуляр ділового документа. Перша Московська ініціативна конференція з нормалізації техніки управління розглянула питання про стандартизацію документів.

У 20-х роках розробки галузі теоретичного справочинства здійснював спеціально створений у 1926 році Державний інститут техніки управління.