63. Акт. Види актів

Акт – це документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує встановлені факти, події. Актами також називають документи постійно діючих експертних комісій, спеціально уповноважених осіб або представників інших організацій.

Акти складаються після ревізії, під час передавання товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, після прийняття завершених будівельних об’єктів, під час проведення випробувань нових зразків обладнання, обстеження побоїв, тілесних ушкоджень і т. д. За необхідність акт затверджується вищою організацією або першим керівником підприємства.

Складання актів доручається комісіям, склад яких затверджується або наказами керівництва, або розпорядчими документами вищих організацій. Часто акти складаються постійно діючими експертними комісіями. Склавши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його змістом осіб, про яких йшлося в акті.

Акти оформлюють на загальних трафаретних бланках або на чистих аркушах А4 як з кутовим, такі з повздовжнім розташуванням постійних реквізитів.

Реквізити акта: назва документа, заголовок, дата, місце складання, підпис, текст.

Текст акта складається з двох частин – вступної та констатуючої. У першій частині перераховуються підстави для складання документа, члени комісії, присутні, висвітлюють завдання, зазначається термін право чинності комісії. У другій частині описуються суть і характер виконаної роботи, встановленні факти, а також вносяться пропозиції, робляться висновки.

Види актів:

• нормативні ( законодавчі) – мають форму законів, указів, постанов, рішень, статутів, інструкцій, типового договору;

• адміністративні – складаються на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов’язаних із діяльністю установ чи організацій і окремих осіб;

• акти громадського стану – підтверджують факти, пов’язані з укладанням шлюбу, народженням і смертю людини;

• господарські – відображають явища, факти, події, пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

64. Доручення, довіреність, розписка

Доручення – це документ, який організація чи окрема особа надає іншій особі право на певну діяльність або отримання матеріальних цінностей від її імені.

Залежно від суб’єкта, дії доручення поділяються на: особисті (особа доручає особі); офіційні (установа доручає особі чи установі). Особисте доручення юридично правомірне лише у тому випадку, коли підпис особи, що склала доручення, завірив керівник установи печаткою і своїм підписом.

Реквізити особистого доручення:Назва виду документа, Текст , Дата, Підпис особи, яка склала доручення, Завірення підпису,

Офіційні доручення друкуються на спеціальних бланках.

Реквізити офіційного доручення; Штамп Номер Дата Назва виду документу Текст Зразок підпису особи, якій видано доручення Підпис керівника установи Печатка

Текст доручення містить такі відомості:

• прізвище, ім’я, по-батькові, посада особи (в офіційному дорученні – назва установи), яка видає доручення;

• прізвище, ім’я, по-батькові, посада особи, якій видається доручення;

• назва установи, від якої особа повинна отримати матеріальні цінності або в якій особа здійснює свою діяльність;

• напрям діяльності особи або перелік матеріальних цінностей, їх кількість і вартість;

• термін дії доручення;

• назва та відомості про документ (паспорт, посвідчення), що засвідчує особу, якій видається доручення.

Дові́реність — письмове уповноваження, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Разова довіреність видається для вчинення однієї конкретної угоди або іншої юридичної дії (наприклад, довіреність на отримання зарплати, на підписання певного договору).

Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод та юридичних дій (наприклад, генеральною є довіреність, яка видається керівникові філії юридичної особи).

Спеціальна довіреність видається представникові на здійснення багатьох однорідних юридичних дій. До спеціальних можна віднести довіреність на представництво у суді, довіреність, яка видається експедиторові на отримання вантажів від залізниці.

Довіреність має бути складена у письмовій формі У деяких випадках ставиться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, але й посвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення угод, Що потребують нотаріальної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку), а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій має бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених законодавством Довіреність, за якою повноваження передаються у порядку передоручення, також має бути нотаріально посвідчена

Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк у довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Чинність довіреності припиняється внаслідок:

закінчення її строку; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови особи, якій видано довіреність; припинення юридичної особи, від імені якої видано довіреність; припинення юридичної особи, на ім'я якої видано довіреність; смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

Розписка – це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, - передачі і отримання документів, товарів, грошей.

Реквізити розписки:

Назва виду документа;

Текст, що містить:

• прізвище, ім’я, по-батькові та посада особи, яка дає розписку і підтверджує отримання цінностей;

• прізвище, ім’я, по-батькові та посада особи, яка передала цінності;

• у чому конкретно дано розписку (вказуються точні найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість – словами і цифрами);

• відомості про документ (паспорт, посвідчення), що засвідчує особу, яка отримує цінності

• підстава передачі і отримання цінності;

Дата, Підпис особи, яка отримала цінності, Завірення підпису (у приватній розписці)

Розписка може бути приватного (особа отримує цінності від особи) і службового (особа – представник установи – отримує цінності від цієї або іншої установи) характеру.