
- •1. Управлінське документознавство як навчальна дисципліна.
- •2. Значення документування управлінської інформації.
- •3. Зміст та структура курсу "Управлінське документознавство".
- •4. Об’єкт, предмет, мета та завдання управлінського документознавства.
- •5. Джерела для вивчення управлінського документознавства
- •6. Понятійний апарат управлінського документознавства.
- •7. Зв’язок управлінського документознавства з іншими галузями знань.
- •8. Історичні засади управлінського документознавства історія розвитку писемності, перші документи.
- •9. Історичні засади управлінського документознавства, документування часів Київської Русі.
- •10. Історичні засади управлінського документознавства: документи судів, актові книги.
- •11. Історичні засади управлінського документознавства: документування в Запорозькій Січі.
- •12. Історичні засади управлінського документознавства: документація наказів (хv-XVI ст.).
- •13. Історичні засади управлінського документознавства: створення документів і документування в Україні хvіі-xvііi ст.
- •14. Історичні засади управлінського документознавства: робота з документами в колегіях.
- •15. Іcторичні засади управлінського документознавства проходження документів у міністерствах уніфікація документів
- •16. Історичні засади управлінського документознавства: становлення сучасного документознавства, систематизація ділової документації.
- •17. Історичні засади управлінського документознавства: документотворення в Українській рср.
- •18. Історичні засади управлінського документознавства: сучасне документознавство в Україні.
- •20. Загальні та спеціальні функції службового документа
- •21. Стандартизація, уніфікація і трафаретизація управлінських документів: загальні поняття.
- •22. Загальні вимоги до управлінського документування.
- •24. Вимоги до оформлення копій документів.
- •26. Формуляр-зразок.
- •27. Основний склад реквізитів управлінських документів.
- •29. Документи, які підлягають затвердженню:
- •30. Перелік документів, на яких ставиться печатка
- •31. Зміст уніфікації та стандартизації службових документів
- •32. Історичні витоки уніфікації документів
- •33. Напрями уніфікації управлінських документів
- •34. Уніфікація управлінських документів за формальною ознакою
- •35. Уніфікація управлінських документів за змістовою ознакою
- •36. Основні принципи уніфікації і стандартизації управлінських документів.
- •37. Регламентація процесів уніфікації управлінської документації.
- •38. Диференціація управлінських документів в установі.
- •39. Класифікації систем документації.
- •40. Державний класифікатор управлінської документації.
- •41. Міжнародні організації. Ісо 15489-2001 "Інформація та документація. Управління документацією".
- •42. Управління документацією в різних країнах.
- •43. Загальна характеристика розпорядчих документів.
- •44. Постанови, накази, вказівки, ухвали, розпорядження,
- •45. Загальна характеристика організаційних документів.
- •46. Статут, положення, правила, інструкція як організаційні документи.
- •47. Оформлення документів колегіальних органів: протоколи, стенограми, повідомлення.
- •48. Загальна характеристика довідково-інформаційних документів.
- •49. Службові листи. Види службових листів. Специфіка листування із зарубіжними партнерами.
- •50. Візитка: правила оформлення та вручення.
- •51. Факс. Телеграма. Телефонограма.
- •52. Довідка. Види довідок.
- •53. Службові записки (доповідна, пояснювальна).
- •54. План, звіт, анкета.
- •55. Загальна характеристика господарсько-договірних документів.
- •56. Поняття про договір. Правова основа договору. Види договорів (договір поставки, договір підряду, договори про майнову відповідальність).
- •57. Угода. Трудова угода. Укладання комерційних угод. Контракт
- •58. Загальна характеристика документів господарсько-претензійної діяльності.
- •59. Протокол розбіжностей до договору, комерційні акти, претензійні листи, позовні заяви як господарсько-претензійної діяльності
- •60. Загальна характеристика обліково-фінансових документів.
- •61. Таблиця, список, перелік
- •62. Накладна, відомість, квитанція
- •Акт. Види актів
- •64. Доручення, довіреність, розписка
- •65. Призначення документації з кадрів, чи щодо особового складу.
- •66. Класифікація документів щодо особового складу.
- •67. Автобіографія, резюме, характеристика, трудова книжка.
- •68. Ведення трудових книжок.
- •69. Укладання та розірвання трудового договору.
- •73. Складання опису документів особової справи.
- •74. Особовий листок з обліку кадрів.
- •75. Оформлення копій документів про освіту.
- •76. Документування роботи з резервом кадрів.
- •77. Документування призначень допомог і пенсій.
- •78. Оформлення нагороджень.
- •79. Основні напрями удосконалення складу і форм документів.
- •80.Табель форм документів, що використовуються в діяльності організації.
- •81.Приймання, розгляд і реєстрація документів.
- •82.Порядок проходження, опрацювання та відправлення вихідної кореспонденції.
- •83. Організація контролю за ходом виконання документів.
- •84. Робота з листами, пропозиціями, заявами та скаргами громадян.
- •85. Складання номенклатури справ.
- •86. Групування документів у справи, їх розміщення.
- •87. Зведена номенклатура справ. Правила формування справ.
- •88. Особливості групування різних видів документів.
- •89. Оперативне зберігання документів.
- •90. Підготовка справ до наступного зберігання і використання.
- •91. Оформлення обкладинки справи. Складання описів справ. Правила зберігання справ в архіві.
51. Факс. Телеграма. Телефонограма.
Факс — це службовий документ, одержаний за допомогою телефакса телефонними каналами зв'язку. Факс становить ксерокопію переданого документа. Факс оформляють так само, як і службовий лист.
Додаткові дані, що їх автоматично проставляє апарат — це: зазначення відправника (його коду), дата та час передавання документа, номер телефакса, з якого передано інформацію, кількість сторінок.
Відправник факса (адресант) має одержати підтвердження про те, що адресат одержав інформацію. Головною є графа «RESULTS», в якій у разі одержання повідомлення повністю і без помилок проставляється «OK»; якщо були збої, — то «NG».
Якщо одержані факси містять дуже важливу інформацію і призначені для тривалого користування, то їх слід скопіювати, оскільки папір, що використовують для факсів, дуже тонкий.
Здебільшого листування з комерційних питань зберігають 3 роки. Службове листування з інофірмами щодо найважливіших питань зберігають не менше 10 років.
Телеграма — це службовий документ, що становить буквенно-цифрове повідомлення, передане за допомогою телеграфного зв'язку (телеграфом).
Тексти телеграм друкують без абзаців. Вони повинні бути стислими і недвозначними. Не рекомендується вживати прийменники, сполучники, займенники, вигуки, частки (крім частки «не»). Не допускається: переносити слова тексту телеграми з одного рядка на інший; робити будь-які виправлення. У разі потреби замість розділових та інших знаків використовують умовні позначення: КРПК, КМ, ЛПК, НР (номер), ДВК (двокрапка). Знаки «-» (мінус), «+» (плюс), % (процент) пишуть словами; однозначні числа — переважно словами, багатозначні — цифрами.
Службові телеграми оформляють на поштових чи фірмових бланках або на чистих аркушах паперу (формат А5) у двох примірниках (перший передають до відділення зв'язку, другий підшивають у справу.
Розрізняють ініціативні телеграми і телеграми-відповіді.
У телеграмах відповідях на початку тексту зазначають номер документа, на який дають відповідь, а в кінці — вихідний номер, після чого зазначають назву підприємства (скорочено), посаду (в разі потреби), прізвище особи, яка підписала телеграму.
Оформляючи службову телеграму, зазначають: назва виду документа, категорія телеграми, вид телеграми, телеграфна адреса одержувача, номер документа, на який дають відповідь, текст, вихідний номер телеграми, скорочена назва підприємства, що надсилає телеграму, посада особи, яка підписала телеграму; поштова адреса та назва підприємства — відправника телеграми, підпис, дата підписання телеграми, відбиток печатки підприємства — відправника.
Телефонограма — це службовий документ, що становить оперативне повідомлення, передане телефоном.
Телефонограми складає секретар-референт або інший працівник за дорученням керівника.
Текст телефонограми повинен бути чітким, стислим (до 50 слів), з акцентом на факти, дати, час та місце проведення заходів. Якщо в тексті є слова, які погано сприймаються на слух, то треба кожну літеру передавати словами.
Складену та оформлену телефонограму повинен перевірити та підписати керівник або відповідальний працівник підприємства.
Якщо телефонограму передають кільком адресатам, то складають список їх з номерами телефонів.
Оформляючи вихідну телефонограму, зазначають: назву виду документу, адресата, дату підписання, індекс (вхідний номер), підпис, прізвище і номер телефону особи, яка пережала телефонограму, прізвище і номер телефону особи, яка прийняла телефонограму, дату і час передавання телефонограми.
Передаючи телефонограму, слід дотримуватися таких правил: 1) відрекомендуватися і назвати номер свого службового телефону; 2) назвати вид документа; 3) продиктувати текст телефонограми; 4) назвати посаду та прізвище особи, яка підписала телефонограму; 5) записати назву посади, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка прийняла телефонограму, номер її службового телефону, час передавання-приймання.
Одержавши телефонограму, секретар повинен ознайомити з її змістом керівника чи працівників, яким адресовано телефонограму.
Телефонограми оформляють на загальних, трафаретних чи спеціальних бланках або на чистих аркушах паперу формату А5 в одному примірнику.