17. Правове та організаційне забезпечення здійснення прокурорського нагляду в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ.

Конституція України найвищою соціальною цінністю визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Утвердження і забезпечення її прав є головним обов’язком держави. Статтею 29 Конституції кожній людині гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Обмеження цього права допустимо лише у суворій відповідності із законом та засноване на міжнародних стандартах і конституційних принципах. Воно має місце, зокрема при затриманні підозрюваних у вчиненні злочинів осіб, а також під час попереднього ув’язнення, у результаті обрання судом запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. На первинній стадії ці примусові заходи застосовуються в ізоляторах тимчасового тримання (далі – ІТТ) органів МВС України з подальшим направленням взятих під варту осіб до слідчих ізоляторів Державного департаменту України з питань виконання покарань. Виходячи з положень ст. 155 Кримінально-процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України «Про попереднє ув’язнення», ізолятори тимчасового тримання необхідно визначити як місця тримання затриманих, у яких ці особи можуть перебувати не більше трьох діб. Якщо доставка ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до 10 діб. Основну роль у реалізації та реальному впровадженні на практиці європейських стандартів поводження із в’язнями виконує прокурор, який, використовуючи свої наглядові повноваження, зобов’язаний принципово реагувати на факти порушення конституційних прав громадян. Пунктом 4 статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію щодо здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Стаття 4 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що діяльність органів прокуратури має своїм завданням захист від неправомірних посягань особистих прав і свобод людини та громадянина, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами. При організації наглядової діяльності прокурор зобов’язаний дотримуватись принципів верховенства права, рівності усіх перед законом, усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, а також гласності. Згідно з п. 1.1 наказу Генерального прокурора України від 26.12.2005 № 7 гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян» відповідальність за стан організації роботи на цьому напрямі в прокуратурах обласного рівня покладено персонально на прокурорів. У міськрайпрокуратурах організовувати наглядову діяльність за додержанням законів в ІТТ повинні їх керівники, які у наказах про розподіл обов’язків між працівниками мають визначити особу, відповідальну за здійснення нагляду на даному напрямі. Комплексні перевірки у цих установах відповідно до пункту 10 зазначеного наказу необхідно проводити щодекадно. Відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» та п. 2 наказу Генерального прокурора України № 7гн-2005 на відповідних прокурорів, зокрема покладено нагляд за додержанням: - законів під час перебування осіб у місцях тримання затриманих (ІТТ) і підданих адміністративному арешту громадян, установах попереднього ув’язнення та інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; - режиму та умов тримання осіб у цих місцях і установах, дотримання їх прав та виконання ними своїх обов’язків; - вимог законодавства посадовими особами зазначених установ, звертаючи особливу увагу на запобігання та викриття фактів корупції і хабарництва; - законів при здійсненні оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення та припинення правопорушень. Окрім зазначених підстав проведення прокурорами перевірок в ІТТ, визначених галузевим наказом Генерального прокурора України, ними можуть бути й інші, зокрема, що містяться у зверненнях громадян, посадових осіб державних органів, представників міжнародних правозахисних організацій, засобів масової інформації тощо. При здійсненні нагляду за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ прокурор, насамперед, повинен перевіряти такі питання: - законність поміщення (затримання), підстави тримання осіб, дотримання встановлених законом процесуальних строків затримання або перебування під вартою, у тому числі з урахуванням відповідності часу й обставин фактичного затримання даним протоколу, виконання вимог ст. 29 Конституції України; - додержання прав затриманих і ув’язнених (зокрема щодо допуску захисника, дотримання порядку ознайомлення з правами), виконання ними своїх обов’язків; - виконання вимог законодавства з питань забезпечення режиму та роздільного тримання різних категорій в’язнів, їх матеріально-побутового забезпечення, медичного обслуговування та харчування; - додержання вимог законодавства щодо розгляду звернень та листування затриманих і взятих під варту осіб, надання їм побачень; - законність застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення. Для кваліфікованого проведення перевірки необхідно знати положення законів, підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих для їх реалізації, які регулюють порядок затримання і тримання громадян в ІТТ. Відповідно до ч. 1 ст. 155 Кримінально-процесуального кодексу України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а у виняткових випадках - не більше трьох років. Основним підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим у розвиток чинного законодавства, який визначає порядок і умови поміщення та тримання осіб в ІТТ, є Інструкція про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 № 60 дск. Прокурору у першу чергу необхідно з’ясувати, які категорії осіб тримаються в установі, законність підстав їх поміщення, додержання строків, установлених законом для їх перебування, та умов тримання. При цьому слід мати на увазі, що зазначена установа призначена для тримання: - затриманих за підозрою у вчиненні злочину осіб (до вирішення питання про обрання запобіжного заходу); - узятих під варту осіб (підозрюваних, обвинувачених), з якими проводяться слідчі дії; - підсудних (засуджених), які прибули із СІЗО та установ виконання покарань у зв’язку з судовим розглядом кримінальних справ або проведенням з ними слідчих дій; - адміністративно заарештованих (за відсутності спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту); - осіб, затриманих за підозрою у зайнятті бродяжництвом (до моменту їх доставки до приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво).