31. Методи нормування праці.

Нормування праці - це процес визначення, впровадження і перегляду норм праці.

У практиці нормування праці застосовують такі методи: сумарний (дослідно-статистичний), розрахунково-аналітичний, мікроелементний    За допомогою аналітичного методу установлюються технічно-обґрунтовані та оптимальні норми праці, які є прогресивними. На основі сумарного (дослідно-статистичного) методу встановлюються дослідно-статистичні норми, які широко застосовуються на практиці у зв’язку з простотою розрахунку.    Сутністю сумарного (дослідно-статистичного) методу є те, що норма встановлюється в цілому на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

При аналітичному (розрахунково-аналітичному) методі операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний. Він є основним методом для масового і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

32. Норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми підлеглості.

Норма праці – це максимально допустимі затрати праці на виконання окремої роботи чи операції.

Найбільш поширеними є такі види норм праці:Норма виробітку.Норма часу.Норма обслуговування.Норма керованості.Норма чисельності.

Норма виробітку (Н_вир) — це визначений обсяг робіт (одиниць продукції), який працівник або група працівників (зокрема, бригада) відповідної кваліфікації зобов'язані виконати за одиницю робочого часу: Н_{вир =} Тзм./ Нч. де Т_зм — робочий час за обліковий період, (годину, робочий день, зміну, місяць); Н_ч — норма часу на виготовлення одиниці продукції.

Норма часу (Н_ч) — це величина витрат робочого часу на виконання одиниці роботи працівником або групою працівники (зокрема, бригадою) відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Н_ч =Т_оп+ Т_обсл+ Т_відп+ Т_перер+ Т_пз де Н_ч — норма часу на виготовлення одиниці продукції; Т_оп — затрати оперативного часу; Т_обсл — витрати часу на обслуговування робочого місця; Т_відп — перерви на відпочинок і особисті потреби; Т_перер — регламентовані перерви з організаційно-технічних причин; Т_пз — витрати підготовчо-завершального часу.

Норма часу в умовах серійного і масового виробництва виступає як норма штучного часу (Тшт.)

Тшт. =Т_оп+ Т_обсл+ Т_відп+ Т_перер

Норма часу в умовах дрібносерійного і одиничного виробництва виступає як норма штучно- калькуляційного часу: Тшт.к = Тшт. + Т_пз / n ,де n - кількість деталей в партії ,шт.

Норма обслуговування (Н_обсл) — це кількість виробничих об'єктів (одиниць устаткування, робочих місць і т. ін.), які працівник або група працівників (зокрема, бригада) відповідної кваліфікації зобов'язані обслужити протягом одиниці робочого часу. Н _о6сл=Т_зм /Н_{ч о6сл}

 де Т_зм — робочий час виконавців нормованої роботи за обліковий період (годину, робочий день, зміну, місяць);

Н_{ч о6сл} — норма часу обслуговування одиниці устаткування.

Нормативи підлеглості — це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників та кількістю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовуються для визначення кількості керівників первинних ланок – бригадирів, майстрів, старших майстрів, тощо.