50. У чому полягають особливості розвитку країн Північного і Центрального регіонів?

50. Розвиток сучасної архітектури в країнах північної півкулі доповнювався розвитком регіональної архітектури. Творчі імпульси для цього розвитку простежуються в роботах Ф.Л.Райта, насамперед у «будинках прерій», а також у роботах Л.Кана. Значний внесок у розвиток регіональної архітектури зробили архітектори північно-європейських країн: А.Аалто, Р.Пієтиля, Х.Берлаге, Я.Ауд, К.ван Естерен, Я.Бакема, Г.Рітвелд, Е.Саарінен.

Серед сучасних архітекторів слід виділити творчість Й.Уотсона. Найбільш рельєфно регіональні риси проявились у церкві Багсверд біля Копенгагена (1976р.). У центральній частині Європи до архітекторів-регіоналістів можна віднести відомих архітекторів Італії – В.Греготті, К.Скарпа, Дж.Карло де Карло, М.Ботта, А.Россі.

У своїх творах, насамперед у будинку Ріво-Сен-Віталє (1972-23р.р.), М.Ботта реалізував принципи «забудови ділянки» і створення «міст у мініатюрі», які в сукупності компенсують втрату історичного міста. У цих та інших творах він використовував традиційні типи народних і громадських будівель, наприклад, «роколі», «бельведер», «віадук».

Принципи регіональної архітектури стали основою творчості А.Россі, вони впроваджені у проектах житлових будинків, шкіл, кладовищ і монументів.

51. Визначити особливості архітектури країн Південного регіону.

51. Розвиток регіональної архітектури в південних і південно-центральних країнах спирався на творчість відомих архітекторів: О.Німейєра, А.Рейді, К.Вільянуева, Р.Нейтра. А також на роботи Л.Кана, Ф.Л.Райта, К.Танге, які виконувались для південних країн Азії та Африки.

У сучасній архітектурі риси регіоналізму притаманні іспанським архітекторам, серед яких виділяються Х.Кодери, О.Боїгас, А.Сіза. Серед творів А.Сіза виділяються житловий будинок Береш у Повоа-ду-Варзін (1973-76р.р.р.),

Значний внесок у регіоналізм пов’язаний з творчістю японських архітекторів-метаболістів: К.Танге, К.Кікутаке, А.Ісодзакі, К.Курокава. К.Курокава запропонував теорію архітектурного симбіозу, яка в значній мірі сприяла розвитку регіональної архітектури не тільки в Японії, але і в інших країнах. Ця теорія, яка спиралася на синтез культур, будувалася на наступних принципах: урівноваження прав цілого і частини (капсульність простору); зворотність внутрішнього і зовнішнього; введення «третього простору», що поєднує протиріччя між цілим і частиною; пошук елементів симбіозу; повернення ролі архітектурної деталі.

52. У чому полягає сутність концепції критичного регіоналізму?

52. Регіоналізм, виборюючи право на самостійність у протистоянні з тотальними явищами модернізації середовища і масової культури, за своїм змістом набуває рис критичності. Критичний регіоналізм в усіх куточках світу, маючи специфічні особливості і спільні риси, розвиваючись, доповнює і робить більш зрозумілою і різноманітною загальну картину еволюції світової цивілізації та культури.

Регіональна архітектура, як місцевий прояв світової культури, знаходиться у протидії з тотальними процесами модернізації, бореться за незалежність і виживання. У цьому сенсі в сучасній архітектурній теорії регіоналізм трактується як критичний регіоналізм.

За К.Фремптоном присутні деякі спільні риси в усіх регіонах. Найважливі­

шими серед них є:

• фрагментарна і маргінальна природа критичного регіоналізму підштовхує його скоріше до камерних ніж до крупномасшабних проектів;

• свідоме підсилення ролі «місця»;

• свідоме підкреслення природно-кліматичних факторів, факторів освітлення і будівництва;

• свідоме протистояння концепції масової культури, де інформація витісняє досвід, в т.ч. досвід сприйняття архітектурного простору;

• прагнення до створення «світової культури», яка має регіональне коріння;

• розвиток критичного регіоналізму здійснюється поза зонами впливу центрів світової цивілізації, між цими зонами.

Таким чином, критичний регіоналізм в усіх куточках світу, розвиваючись, доповнює і робить більш різноманітною загальну картину еволюції світової цивілізації та культури.