36. Електромагнітні коливання зумовлені періодичними перетвореннями енергії ел. Поля конденсатора в енергію магнітного поля котушки зі струмом і навпаки.

В початковий (t=0) після замикання обкладок зарядженого конденсатора через котушку в колі виникає струм, який збільшується поступово, оскільки його збільшенню протидіє вихрове ел. поле, що виникає в наслідок збільшення магнітного потоку котушки. Струм зростає, поки енергія ел. поля конденсатора не перейде в енергію магн. поля котушки(t=Т/4).

З моменту (t=Т/4) струм у колі продовжує протікати внаслідок самоіндукції, при цьому конденсатор перезаряджається, між його пластинами зростає ел. поле, яке заважає протіканню струму. Струм поступово зменшується, оскільки його підтримує вихрове ел. поле, що виникає внаслідок зменшення магн. поля котушки. Струм припиниться коли енергія магн. поля перейде в енергі. Ел. поля конденсатора(t=Т/2).

Процес повторюється у зворотному напрямі. З моменту (t=Т/2) конденсатор знове розряджається і в контурі виникає струм зворотнього напрямку. Енергія ел. поля переходить в енергію магн. поля.

Момент часу (t=(3/4)Т), коли струм самоіндукції котушки починає заряджати конденсатор, і коливальна система повернеться в початкове положення.( t=Т)

Ф-ла Томпсона: , &  . тоді

Цю формулу для періоду вільних електромагнітних коливань в ідеальному к.к. теоритично одержав у 1853р. англ. Фізик Томпсон, тому її називають ф-ю Томпсона.

37. Електричний резонанс – явище різкого зростання амплітуди коливань при наближенні частоти зовнішніх коливань до частоти внутрішніх коливань к.К.

Під час радіотелефонного зв’язку коливання тиску повітря у звуковій хвилі за допомогою мікрофона перетворюються в ел. коливання тієї самої форми. Отримані коливання є низькочастотними і практично не випромінюються, тому їх використовують для модулювання хвиль високої частоти. Частоту, амплітуду, фазу – можна використовувати для кодування інформації(модуляції). Найчастіше використовують амплітудну модуляцію, за якої амплітуда високочаст. електромагн. коливань змінюється за законом ел. коливань низької частоти. Утворений змінний струм високої частоти підсилюється і збуджує в передавальній антені електромагн. хвилі, які поширюються до приймальної антени.

Отримані приймальною антеною хвилі збуджують в ній змінний струм тієї самої частоти, на якій працює передавач. Отриманий сигнал підсилюють а потім демодулюють – виділяють низькочастотні коливання з високочастотних.

Основною частиною кожного радіоприймача є антена, з’єднана з коливальним контуром. За умов, коли одночасно працює багато радіостанцій, на антену діють хвилі різних довжин і частот. Якщо частота одного з них дорівнює частоті власних коливань контуру, то їх амплітуда різко зростає завдяки резонансу. Для того щоб настроюватись на частоту потрібної радіостанції радіоприймачі обладнують контуром з конденсатором змінної ємкості.

38. Як приклад розглянемо падіння тонкого світлового пучка з повітря на поверхню води:

У точці падіння частина світлового пучка відбивається у повітря, а частина проникає у воду і при цьому заломлюється. За законом збереження енергії – одну частину енергії випромінювання забирають відбиті промені W_від., іншу – заломлені W_зал., W=W_від+W_зал

Зменшення енергії світлової хвилі, яке відбувається в міру проникнення її вглиб речовини, називають поглинанням світла.

У разі дзеркального відбиття виконуються закони відбиття світла:

Падаючий промінь, відбитий промінь і перпендикуляр до межі двох середовищ, поставлений з точки падіння променя, лежать в одній площині.

Кут падіння світла дорівнює куту відбивання.

39. Падаючий промінь, заломлений промінь і перпендикуляр до межі двох середовищ, поставлений з точки падіння променя, лежать в одній площині.

У разі збільшення кута падіння збільшується кут заломлення.

Якщо промінь світла проходить із середовища з меншою опт. густ. в середовище з більшою опт. густ. то кут заломлення є меншим від кута падіння.

Якщо промінь світла проходить із середовища з більшою опт. густ. в середовище з меншою опт. густ. то кут заломлення є більшим від кута падіння.

Абсолютний показник заломлення— це число, яке визначає в скільки разів швидкість розповсюдження світла в даному середовищі менша за швидкість світла у вакуумі.

Відносний показник заломлення – відношення абсолютних показників заломлень.

40. Повне відбивання світла використовують в волоконній оптиці для передавання світла і зображень по пучках прозорих гнучких волокон – світловодів.

Світловід – це циліндричної форми скляне волокно, вкрите прозорою оболонкою з меншим показником заломлення.

Тонка скляна нитка покривається шаром оптично менш густої речовини. Пучок світла, падаючи на торець такої нитки, проходить через усю нитку, зазнаючи багатократних відбивань від її бічної поверхні, і виходить через другий торець, незалежно від того, як зігнута нитка. Джгут, складений з великої кількості таких ниток утворює світловод. Якщо перед торцем світловода помістити освітлений предмет, то на другому кінці світловода виникне його точне зображення.

41. Після проходження плоско паралельної пластинки промінь, що вийшов з неї, і промінь, падаючий на неї, паралельні, і око бачить предмет, від якого йшов промінь дещо нижче від його дійсного положення.

Призма – багатогранний елемент у формі багатогранного тіла, з прозорого для світла метеріалу, який застосовують для зміни напряму поширення пучків світла, розкладання білого світла в спектр. При проходженні промінь відхиляється до основи призми.

42. Лінза – найпростіший оптичний елемент, виготовлений з прозорого матеріалу та обмежений з двох боків заломлюючими сферичними поверхнями.

Лінзу називають тонкою, якщо її товщина мала порівняно з радіусами сферичних поверхонь, що її обмежують.

Опуклі лінзи мають властивість збирати заломлене світло, тому їх називають збиральними. Ввігнуті лінзи розсіюють світло після заломлення, їх називають розсіювальними. Є такі типи лінз: двоопукла, плоско-опукла, двоввігнута, плоско-ввігнута і т.д.

Оптичний центр лінзи – це точка, яка знаходиться в центрі лінзи, лежить на ГОО, та промені які проходять через неї – не заломлюються.

Головна оптична вісь – це пряма, яка проходить через центри кривизни обмежувальних поверхонь лінзи.

Головний фокус – точка, в якій збираються заломлені промені в збиральній лінзі.

Фокусна відстань – відстань між фокусом та центром лінзи.

Оптична сила лінзи – фіз. величина, обернена до фокусної відстані лінзи, дптр.

Ф-ла тонкої лінзи -