2.7. Комплексний аналіз і оцінка фінансового стану підприємства

Призначенням фінансового аналізу є дослідження реального фінансово-господарського стану та оцінка відповідності (чи невідповідності) його змісту задач поточного і стратегічного розвитку підприємства. Аналіз й оцінка фінансового стану – це обов’язкова складова підготовки управлінських рішень на відповідний період діяльності підприємства. Залежно від змісту цілей відповідного періоду діяльності підприємства визначається і зміст фінансового аналізу. Для досягнення окремих середньострокових чи поточних цілей розвитку підприємства (мінімізація рівнів ліквідності, мінімізація нормативу оборотних коштів, стабілізація грошових надходжень на підприємство, оптимізація структури капіталу підприємства та ін.) проводиться тематичний (обмежений) фінансовий аналіз.

Для проведення комплексного аналізу фінансового стану підприємства попередньо розраховані фінансові показники необхідно представити у зведеній таблиці за наступною схемою.

№ з/п	Найменування показника	Одиниці вимірюваня	Значення
			На поч. року	На кін. року
1	2	3	4	5
І	Показники ліквідності
1.1	Коефіцієнт поточної ліквідності	Грн./грн.	1,52404	2,08848
1.2	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грн./грн.	0,00178	0,00814
1.3	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Грн./грн.	0,72796	1,37017
ІІ	Показники структури капіталу
2.1	Чистий оборотний капітал		1177	3211
2.2	Коефіцієнт маневреності	Грн./грн.	0,825	2,552
ІІІ	Показники ділової активності
3.1	Коефіцієнт обігу активів	Грн./грн.	0,67532	0,51945
3.2	Коефіцієнт обігу поточних активів	Грн./грн.	1,93301		1,48685
3.3	Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості	Грн./грн.	2,54478		1,95742
3.4	Коефіцієнт обігу поточних зобов*язань	Грн./грн.	3,56544		2,74249
3.5	Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості	Грн./грн.	7,32832		5,63687
3.6	Коефіцієнт обігу товаро-матеріальних запасів	Грн./грн.	7,06006		5,44837
ІV	Показники прибутковості
4.1	Дохід (виручка) від валової реалізації	Тис. грн.	107089			73702
4.2	Податки та збори в ціні продукції	Тис.грн
4.3	Чистий дохід (виручка) від реалізації	Тис.грн	89241			61419
4.4	Собівартість реалізованої продукції	Тис.грн	66902			51561
4.5	Валовий прибуток	Тис. грн.	22339			9858
4.6	Сумарні операційні доходи	Тис. грн.	89241			61419
4.7	Адміністративні витрати	Тис. грн.	4596			3017
4.8	Витрати на збут	Тис. грн..	708			551
4.9	Інші операційні витрати	Тис. грн..	1022			459
4.10	Сумарні операційні витрати	Тис. грн.	73228			55588
4.11	Прибуток від операційної діяльності	Тис. грн.	16013			5831
4.12	Дохід від інвестиційної та фінансової діяльності	Тис. грн.	204			23
4.13	Витрати від інвестиційної і фінансової діяльності	Тис. грн.	2918			2175
4.14	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	Тис. грн.	13299			3679
4.15	Податки на прибуток	Тис. грн.	989			433
4.16	Чистий прибуток від звичайної діяльності	Тис. грн.	12310			3246
V	Показники рентабельності
5.1	Коефіцієнт рентабельності активів	Грн./грн.	0				0,00744
5.2	Коефіцієнт рентабельності поточних активів	Грн./грн.	0				0,03541
5.3	Коефіцієнт рентабельності інвестицій	Грн./грн.	0				0,00973
5.4	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Грн./грн.	0				0,06858
5.5	Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції	Грн./грн.	0				0,01291

Висновок

Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери. Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різноманітних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.

Для розв'язання проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена , довгострокова політика держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв'язанні соціально-економічних проблем у країні. Економічно обгрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшення дохідності підприємств. Отже функціонування ринкової економічної системи в Україні можливе за умови зростання ефектівності використання фінансовіх ресурсів. Використовувані ресурси, формуючи ресурсний потенціал окремого підприємства, є часткою ресурсного потенціалународного господарства в цілому чи окремих його галузей. Отже ресурсне забезпечення окремих підприємств залежить від ресурсного насичення в країні в цілому. Для ефективного функціонування окремого підприемства й важливо визначити оптимальну потребу в ресурсах, та забезпечити структуру джерел її формування і використання. Оскільки фінанси окремого підприємства й державні фінанси взаємопов'язані, у фінансову систему доцільно включати фонди фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні держави, окремих господарських суб'єктів, інших фінансових інститутів і використо-вуються з метою виконання економічних і соціальних функцій. В ринкових умовах до фінансової системи доцільно включати ресурси недержавної кредитно-банківської системи і фінансових ринків. Відповідно до вказаних елементів можна визначити основні напрямки фінансової реформи в Україні:

1. економічне обгрунтування структури державного бюджету; 2. розвиток банківської системи; 3. державне регулювання фінансових розрахунків окремих підприємств; 4. державне регулювання кризи платежів.

Фінансові реформи в Україні безпосередньо впливають на структуру джерел формування фінансових ресурсів підприємства. Зміна системи оподаткування покликана забезпечити оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків, як джерел бюджетних надходжень, а на рівні окремого підприємства - зниження частки прибутку в сумі фінансових надходжень. Приватизація підприємств значно зменшила участь держави у перерозподілі фінансових ресурсів, що призвело до зменшення інвестиційної активності в цілому. Так обсяг капітальних затрат упродовж останніх років скоротився на 62,8%. Централізовані капіталовкладення становили 24,8% від загального їх обсягу. Інвестування з використанням бюджетних ресурсів має першочергово спрямовуватись на фінансування економічно обгрунтованих проектів національного значення з високим ступенем окупності. Амортизаційний фонд - важливе джерело підтримки діючого виробництва в умовах незначної рентабельності господарювання. З метою використання амортизаційних ресурсів для розширеного виробництва доцільним є зменщення термінів служби основних фондів, використання методів прискореної амортизації. З іншого боку зміна амортизаційної політики призведе до збільшення собівартості виробництва чи витрат обігу за рахунок більшої суми амортизаційних відрахувань, а відтак до до зменшення кінцевого фінансового результату - прибутку.

Прибуток має створювати умови для самофінансування поточної діяльності, інвестування розширеного відтворення підприємств. Отримання прибутку окремими суб'єктами господарювання свідчить про позитивні макроекономічні тенденціі до зростання доходів державного бюджета. Ефективне формування та використання ресурсів підприємства викликає потребу оцінки ефективності фінансових проектів на рівні окремих підприємств. При оцінці ефективності формування і використання ресурсів важливо оцінити терміни та обсяги вкладених фінансових ресурсів і отриманого прибутку. Процес вкладення капіталу передбачає його повернен-ня шляхом прибуткової діяльності, що може відбуватися паралельно, послідовно чи інтервально. У кожному з варіантів передбачено вкладення певної суми ресурсів і отримання прибутку. За умови послідовного перебігу вказаних процесів повнусуму прибутку отримують після завершення інвестування. Паралельний перебіг процесів найтрадиційніший, оскільки сума отриманого прибутку зростає за умови зростання суми фінансування і вдбувається взаємозалежно в часі. За умови інтервального перебігу визначених процесів між терміном фінансування й отримання прибутку є відрізок часу. Жоден з існуючих методів оцінки ефективності використання фінансових ресурсів не є універсальним, кожен з них має свої позитивні і негативні сторони. Орієнтація на якійсь один або кілька критеріїв залежить не лише від значення, а й від політики підприємства. Єфективність фінансування підприємства не абияк визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення та їнших факторів впливу.

Стан ділової активності вважаємо достатнім, адже протягом звітного періоду з кожної гривні активів підприємство одержало 0,67 грн чистого прибутку. Для того, щоб сплатити в повному обсязі свої зобов’язання необхідно 0,67 грн, термін погашення поточних забов’язань 540 діб.

Розрахувавши коефіцієнт рентабельності активів, можемо сказати, що підприємство не отримує прибутку з коштів вкладених у активи. На кінець звітного періоду даний показник становив 0 грн./грн., тобто підприємство має 0 грн. чистого прибутку в розрахунку на 1 грн. активів. Це означає, що активи на підприємстві є не рентабельні, що свідчить про неефективне їх використання.

Підприємство має низьку фінансову стабільність, нестабільний фінансовий стан.

Відбулося зростання власного капіталу на 12389 тис. грн., збільшення поточних зобов’язань на 10441 тис. грн. та доходів майбутніх періодів на 22644тис. Грн.

Частка власного капіталу в структурі всього капіталу підприємства на кінець звітного періоду складає 1,1 грн. На початок періоду він становив 1,6 грн., частка капіталу зменшилась на 0,5 грн./грн. Але підприємство не можна вважати достатньо платоспроможним, адже нормативне значення цього показника становить 0,55 грн./грн