- •1. Поняття та зміст управлінської діяльності.
- •2. Поняття та зміст державного управління.
- •3. Поняття принципів державного управління, їх система.
- •4. Метод адміністративно-правового регулювання.
- •5,6. Предмет адміністративного права. Поняття та зміст.
- •7. Поняття джерела адміністративного права.
- •8. Адміністративне право як наука і як галузь права.
- •9. Поняття норми адміністративного права, її особливості.
- •10. Зміст імперативного характеру адміністративно-правових норм.
- •12. Дія адміністративно-правових норм в часі, в просторі і за колом осіб.
- •13. Поняття адміністративно-правових відносин та їх особливості
- •15. Правовий статус Секретаріату Президента України.
- •16. Поняття органу державного управління та органу виконавчої влади.
- •18. Система органів виконавчої влади.
- •19. Акти, які регулюють діяльність окремих органів виконавчої влади та статус державних службовців.
- •20. Поняття державної служби.
- •25. Види державних службовців.
- •29. Поняття, зміст та ознаки патронатної служби.
- •Відсторонення: зміст, строки. Службове розслідування
- •Особливості відповідальності державних службовців, які встановленні зу „Про боротьбу з корупцією”.
- •Поняття і види об'єднань громадян та їх ознаки
- •Порядок легалізації об'єднань громадян.
- •Правовий статус релігійних організацій.
- •Складові системи місцевого самоврядування.
- •Порядок формування та взаємодії органів місцевого самоврядування.
- •Поняття адміністративно-правового статусу громадян України.
- •Адміністративно-правовий статус іноземних громадян.
- •41. Статус біженця.
- •44. Поняття форми державного управління.
- •45. Поняття методів державного управління.
- •Адміністративний метод державного управління.
- •Переконання і примус у державному управління.
- •Види актів державного управління.
- •Вимоги, що ставляться до правових актів управління.
- •Підстави зміни, припинення і скасування актів державного управління.
- •53. Поняття і види дефектних актів управління.
- •Поняття та зміст адміністративної відповідальності.
- •Поняття адміністративного правопорушення.
- •63. Види та зміст адміністративних стягнень.
- •Пом'якшуючі вину обставини.
- •Інститут звільнення від адміністративної відповідальності.
- •Поняття адміністративного процесу.
- •Принципи адміністративного процесу.
- •Суб'єкти адміністративного процесу.
- •Види проваджень.
- •Контроль в управлінні. Мета та завдання контролю. Види.
- •Відмінність контролю від нагляду.
45. Поняття методів державного управління.
Методи ДУ – це способи, прийоми і засоби цілеспрямованого впливу органів управління на свідомість, волю і поведінку громадян. Це різні способи, прийоми, засоби цілеспямованого, організуючого впливу суб’єктів управління на об’єкти, які віднесені до їх ведення. Фіксуються в нормативно-правових актах.
Особливості:
реалізуються в процесі держуправління;
виражають керівний вплив суб’єктів управління;
в методах є керівна воля держави;
мають форму і зовнішнє вираження.
Основними методами державного управління є методи переконання, заохочення й примусу.
Гарантією правильного поєднання методів переконання, заохочення й примусу є визнання головної ролі методів переконання і заохочення як методів психічного впливу на свідомість, а через неї — на поведінку людей. Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних, рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дій учасників управлінських відносин.
Примус належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами.
На цих підставах виділяють: кримінальний, цивільно-правовий, адміністративний примус.
Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень.
Адміністративний метод державного управління.
Сутність адміністративного примусу. Невід'ємною складовою системи методів державного управління суспільством є метод примусу. Вказаний метод належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами.
Важлива (хоч і не єдина) функція державного примусу — правоохоронна. Вона полягає в локалізації, нейтралі зації, недопущенні правопорушень.
Відмінності, що існують між галузевими нормами і тими, які складаються під їх впливом, ступенем суспільної небезпеки галузевих деліктів, зумовили розбіжності в характері й особливостях державних примусових заходів залежно від тієї чи іншої правової галузі.
Внаслідок перелічених обставин, види державного примусу прийнято розглядати як явища, похідні від існуючих галузей права і властиві цим галузям правопорушення, і диференціювати згідно з існуючими правовими галузями.
На цих підставах виділяють: кримінальний примус, цивільно-правовий примус, адміністративний примус.
Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень.
Відмітні ознаки адміністративного примусу, що дозволяють розпізнати заходи адміністративного впливу серед інших державних примусових заходів, такі:
• якщо всі види державного примусу рівнозначні за своєю сутністю відповідному виду юридичної відповідальності
• як правило, заходи адміністративного примусу застосовуються органами державного управління та їх посадовими особами. Дана функція органів державного управління та їх посадових осіб фіксується у відповідних адміністративно-правових нормах.
• для адміністративного примусу характерна множинність органів і посадових осіб, яким надано право на його застосування.
• правообмеження, що настають у результаті застосування заходів адміністративного примусу, менш відчутні, менш суворі за силою примусового впливу, ніж ті обмеження, що виникають при застосуванні заходів кримінального примусу;
• засоби адміністративного впливу на правопорушників врешті-решт є профілактикою злочинної поведінки;
• заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись як щодо правопорушників чи осіб, від яких можна чекати здійснення правопорушення, так і щодо осіб, які належать до категорії законослухняних, не здійснюють і не збираються здійснювати будь-яких проступків.
• адміністративний примус відзначається складною багатоцільовою спрямованістю заходів впливу. Це, по-перше, покарання за скоєний вчинок; по-друге, заходи припинення правопорушень; по-третє, заходи попередження правопорушення; по-четверте, заходи забезпечення право слухняної поведінки суб'єктів правовідносин.
• застосування заходів адміністративного примусу передбачається різними за юридичною силою нормативними документами.
• заходи адміністративного примусу застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб.
• усі заходи адміністративного примусу мають примусово-обов'язковий, державно-владний характер; вони застосовуються від імені держави і в інтересах держави.