1.Мова-характерний для суспільства вид знакової діяльності для позначення явищ об’єктивної дійсності з метою обміну між членами спільноти інформацію.

Мовлення-спілкування людей між собою,процес реалізації мовної діяльності,єдиний об’єктивний прояв мови.

Державна мова – це закріплена традицією або законодавством мова,вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства,громадських органах та організаціях,у державних закладах освіти,науки,культури,в сферах зв’язку та інформатики.

Літературна мова-це унормована,відшліфована форма загальнонародної мови,що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей.

Мова професійного спілкування - поліфункціональна підсистема літературної мови,яка виконує загальномовні та специфічні функції.

2.Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил,якими користуються мовці в усному і писемному мовленні.

Норми орфоепічні-система правил,яка регулює правильну,зразкову вимову.

Науковий стиль – обслуговує ділянки наукових знань,сфер науки:його функція вироблення й осмислення об’єктивних знань про дійсність.

3.Функції мови – це призначення,роль,завдання,що їх виконує мова у суспільному вжитку.

Професійне мовлення-це індивідуальне мовлення фахівця в межах обраної професії,що втілюється у різних формах професійного спілкування.

Експресивна функція мови полягає у тому,що мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.

Гносеологічна ф-ція мови полягає у тому,що за допомогою мови людина пізнє світ.

Естетична ф-ція полягає у тому,що за допом. мови люд.може сприймати красу і передавати її іншим людям,бути творцем культурних цінностей.

Комунікативна ф-ція полягає у тому,що за її допом. мова використовується як засіб спілкування між людьми,як інформаційний зв'язок у суспільстві.

Волютативна ф-ція мова є засобом вираження волі співрозмовника.

Ідентифікаційна – мова виступає засобом ідентифікації мовців,тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти,певного ототожнення.

Мислетворча ф-ція –мова є не тільки засобом вираження і передачі думки,ф й засобом формування,тобто творення самої думки.

Культуроносна ф-ція – мова є носієм культури народу-мовотворця.

4.Реферат – це праця науково-дослідницького характеру, стислий виклад книги чи першоджерела з метою фіксування інформації.

- За кількістю реферованих джерел реферати виділяють монографічні і оглядові.

- за укладачами реферати поділяються на: складені вторами і не авторами.

- за повнотою викладу реферати бувають інформативні та індикативні.

Головна вимога до реферату - не вдаватися до плагіату.

Наукова стаття - найбільш поширений жанр наукового стилю мови дослідження,яке містить нову інформацію стосовно зазначеної проблеми.

Анотація – коротка узагальнювальна характеристика книги ,рукопису,тощо,яка розкриває зміст,структуру та інші особливості.

Тези – це особливий жанр наукового твору.

Рецензія – це відгук,критична оцінка того чи іншого різновиду творчої роботи.

Анотація,тези,реферат – це письмові види роботи, що належать до наукового стилю.

До усного стилю належать наукова доповідь.

Курсова робота – це закінчене наукове дослідження, яке на відміну від реферату,відзначається самостійністю і містить елемент наукової новизни.

Дипломна робота – закінчене самостійно виконане наукове дослідження,яке відзначається науковою новизною і має практичне значення.

Пропорції дипломної роботи: втуп – до 10%,основ.част. -80-85%,висновки – 5-10% від загального обсягу тексту.

Рубрикація - це поділ тексту на логічні складові частин,які графічно відокремленні одна від одної.(навпрост.спосіб рубрик. – абзаци)

Система нумерації: комбінована і нова.

Види посилань: внутрішньо текстові та підрядкові.