5. Зміст теми заняття

Чиряк(фурункул) -- гостре гнійне запалення цибулини волосяного мішочка, сальної залози і тканин, що їх оточують.

Чирякуватість(фурункульоз)—множинні фурункули, що розмі – щуються на різних ділянках тулуба і кінцівок, мають різні строки розвитку.

Етіологія- стафілокок (гроновик) золотистий, рідше білий.

Передумови- зниження неспецифічної резистентності організму, порушення особистої гігієни, санітарної умови роботи і життя.

Патологоанатомічні зміни- серозне запалення, що швидко перехо- дить в гнійно-некротичний процес, захоплює волосяну цибулину, са- льну (масну) залозу, сполучну тканину, що оточує, інколи підшкірно-жирову клітковину.

Клініка- наявність невеликого інфільтрату, свербіння, що швидко переходить в пульсуючу біль, різної інтенсивності.

Огляд- конусоподібний інфільтрат шкіри в поперечному 1-2см, який поступово збільшується з утворенням на верхівці гнійного пу- хирця. На протязі 4-5діб проходить відторження, фрагментація його з послідуючим відторженням. Порожнина, що утворилась заповнює- ться грануляційною тканиною, поверхня її епітелізується з утворенням втянутого рубця.

Результат- видужання.

Особливу небезпеку являють чераки, що розміщуються на обличчі (верхня губа, ніс, носогубна складка, надочноямковій ділянці). Це обумовлено анатомічною будовою судин і лімфатичною системою, сприяють також шляхи відтоку крові, розвиток внутрішньомозгових ускладнень (тромбоз кав. Синусу).

Лікування—в стадію серозного запалення можливе зворотнє проті- кання процесу внаслідок загального чи місцевого впливу.

Загальне лікування— антибіотики(офлоксацин та ін.), сульфаніла—міди, нітрофурани, антибактеріальні препарати всередину.

Місцеве лікування—повторна обробка 70% спиртом, 0,5% спирто-- вим розчином хлоргексидину, 2% спиртовим розчином йоду; електрофорез з антисептиками і антибіотиками, УВЧ, новокаїнові блокади з антибіотиками (не завжди ­­- по показаннях).

При гнійно-некротичній стадії необхідно прискорити процеси відторження некротичних тканин, розтин і видалення стержня, пов”язки з протеолітичними ферментами, гіпертонічним розчином хлористого натрію.

Чиряки (фурункули) — обличчя і черекуватість лікуються стаціо-нарно. Відторження і видалення некрозу полегшується після примі-

нення кератолітичних засобів (10% мазь саліцинової к-ти чи “Іруксол”) НЕ ВАРТО ВИЧАВЛЮВАТИ ЧИРЯКИ НА ОБЛИЧЧІ!!!

При фурункульозі (чирякуватості) показене лікування основного захворюавння, стимуляція неспецифічної резистентності оргвнізму.

Прогноз благоприємний.

Карбункул (вогневик) - це гостре гнійне запалення декількох во- лосяних цибулин, сальних залоз і оточуючих їх тканин з утворенням єдиного запального інфільтрату.

Етіологія-частіше всього стафілокок(гроновик), але може бути стрептокок, паличка кішечна та ін.

Передумови — ті що і при чиряках, цукровий діабет.

Патанатомічні зміни - щільний запальний інфільтрат до 4-6см., захоплюючий декілька волосяних цибулин (6-8), поширюється на підшкірно-жирову клітковину. Некроз охоплює все перераховане (в.м.+сальні залози+ПЖК), запальний інфільтрат до 10см., Змертвілі тканини секвеструються, частково розплавлюється, фрагментується. Гній виділяється через множинні отворив шкірі над інфільтратом. Потім грануляція рани і грубий, часто келоїдний рубець.

Клініка — інфільтрат шкіри;

• розпираючий біль;

• підвищення температури до 38-39 С;

• синдром інфекційного токсикозу;

• стан середньої важкості = важкий.

Часто локалізується - шия, міжлопаточний простір, сідниці, область крижів, стеген та ін.,

Місцеві – прогресує в розмірах;

• болючість при пальпації;

• швидко фіксується до прилеглих тканин;

• шкіра багрово-ціанотичного кольору;

• 4-5доба – епідерміс руйнується, множинні утвори у вигляді “сот” бджолиних.

Очищення продовжується довго!

Лікування:- стаціонарно;

• постільний режим;

• антибіотикотерапія;

• антибактеріальна терапія;

• дезинтоксикаційна терапія;

• УВЧ;

• спиртовий розчин 0,5% хлоргексидину.

Операція-паралельні розрізи інколи христоподібні;

-некректомія;

-розкриваються розпливи (затечи) і завороти;

В подальшому лікуванні по принципу інфікованих ран. Широко застосовуються протеолітичні ферменти.

Прогноз благоприємний, однак є випадки генералізації процесу, що веде до летальності.

Абсцес – обмежене гнійне запалення, що формується в наслідок розплавлення тканин і утворення піогенної капсули.

Етіологія: стафілококк, кишкова палочка, протей, бактероїди, мікробні асоціації.

Патогенез – наслідок екзогенної і ендогенної контамінації;

• будь-яка локалізація (тканини чи орган);

• причини, що приводять до абсцесів:

а) відкритті пошкодження;

б) чужорідні тіла;

в) ін’єкції, блокади, пункції;

г) гематоми, сероми;

д) гнійно-запальні процеси (сепсис, гематогенний остеомієліт, лімфаденіт, тромбофлебіт, фурункул та інші.

Патанатомія: ексудативне запалення з альтерацією тканин, в подальшому до гнійного розплавлення. Некротизовані тканини утворюють порожнину: спочатку запалення, інфільтрат і по мірі відторгнення (секвестрації) некротичних тканин – піогенна капсула (внутрішня поверхня – грануляційна тканина, зовнішня-волокниста сполучна тканина. Піогенна капсула – біологічний бар’єр, що зменшує токсикоз.

Дрібні абсцеси при благо приємному протіканні можуть розсмоктуватись.

Прогресування запалення веде до некрозу і розплавлення ділянки біогенної оболонки. Відтак прорив: зовні, в порожнини, жовчні ходи, судини, бронх тощо.

Форми абсцесу і величина можуть бути різні: кругла, велика, овальна, неправильна із затьоками, кишенями. Мікроабсцес: одиничні і множинні.

Класифікація: по характеру клінічного перебігу:

• гострий; - хронічний.

по виду збудника (див. етіологію)

по локалізації:

• абсцеси головного мозгу;

• заглоточний;

• паратонзілярний;

• легенів;

• печінки;

• піддіфрагмальний;

• під печінковий;

• міжпетельний;

• переапендикулярний;

• тазовий

• молочної залози;

• параректальної клітковини;

• підшкірні різної локалізації;

• абсцес кістки (Броді);

• мозольний;

• постінєкційний;

• крижово-куприкової ділянки та інше.

Клініка абсцесу залежить від локалізації, характеру клінічного перебігу та особливостей нозологічної одиниці. Загальні симптоми характеризуються: - токсикозом (слабо виражений – підшкірний абсцес; сильно-піддіфрагмальний, абсцес легень, мозку та інше - температурна реакція; - гематологічні зміни (лейкоцитоз, зсув формули вліво, нейтрофільоз+токсична зернистість, прискорена ШОЕ та інше).

Місцеві симптоми залежать від локалізації гнійника:

• підшкірні і м’язеві абсцеси діагностуються легко, так як доступні огляду і пальпації. Якщо абсцес розміщується ближче до шкіри то є всі ознаки запалення (гіперемія, припухлість, місцеве підвищення температури). Пальпаторно може бути симптом ф л ю к т у а ц і ї.

• при абсцесах розміщених глибоко: в порожнинах чи внутрішніх органах інформативними є рентгенологічне дослідження, УЗД, КТ.

• Часто користуються пункцією, як самостійним методом так і в поєднання з вище перерахованими.

Для більш детальної картини потрібно знати клініку нозологічної одиниці, а також різні способи і методи оперативних втручань.

Чим більш глибоко розташований абсцес, тим менш виражені місцеві симптоми, превалюють загальні.

В черевній порожнині закономірність така: чим ближче до діафрагми розташований абсцес, тим він клінічно важче протікає трудніше діагностується і важче лікується і навпаки.

Діагностика базується – на основі: - клінічного перебігу; рентгенологічних досліджень; УЗД; пункції; КТ; даних бактеріологій.

Диференціальна діагностика з: холодними абсцесами (натьочники); варикозним узлом; аневризмою та іншим.

Лікування: консервативне – в серозно – інфільтративній фазі можливе абортивне лікування: антибіотики (приклади сучасних антибіотиків: цефтриаксон, медоцеф, тієнам та інші), фізіотерапевтичні процедури, протизапальні препарати, в окремих випадках новокаїнові блокади з антибіотиками.

Хірургічне лікування: - пункції з аспірацією гною, промиванням порожнини антисептиками і введення антибіотиків чи антибактеріальних препаратів.

• розкриття абсцесів .Ibi pus, ibi evacuo (Гіппократ)

(евакуація гною, ревізія краще пальцем, при необхідності некректомія, промивання краще струмною з антисептиками, дренування, в окремих випадках налагодження проточно-промивних систем. Протеолітичні ферменти (трипсін, хімотрипсін, мазь Іруксол).

Флегмона – це розлите дифузне гнійне запалення клітковини і порожнистих органів схильне до поширення (підшкірно-жирова тканина, заочеревинна клітковина, клітковина середостіння, жовчного міхура та інше.

Етіологія така ж сама, як і абсцесу+додатково збудники газової гангрени.

Патогенез: запалення носить дифузний характер клітковини, міжфастіальних прошарків, постілці порожнистого органу і може бути як первинно так і ускладенням гостро гнійних захворювань – патриція лімфаденіту та інше.

Аденофлегмона - це дифузне запалення, яке поширюється із лімфовузла (пахових, підщелепних та інше).

Причини, що сприяють розвитку флегмони:

1. відкриті і закриті пошкодження з розчавленням такнин, синяками і гематомами;

2. ін’єкції, блокади, особливо випадкові чи зумисні введення підшкірно, внутрішньом’язово (керосин, бензин, наркотики та інше);

3. гнійно-запальні процеси (сепсис, гострий гематогенний остеомієліт та інше).

Пат анатомія: запалення дифузне без чітких границь, немає капсули, йде гнійне розплавлення жирової клітковини, міжфасціальних прошарків, сполучнотканинних прошарків і волокон. Ніякої оболонки при цьому не має.

Класифікація:

• по характеру ексудату (серозна, гнійна, гнилостна та інші);

• по розповсюдженню (епіфасціальна, субфасціальна міжфасціальна);

• по локалізації (підшкірна, міжм’язева, пара органна, шийні флегмони, порожнистих органів, кисті, стопи, за очеревина, навколопрямокишечна).

Клініка залежить від локалізації.

Загальні симптоми:

• пропасниця (озноб), висока температура (постійна чи гектична);

• явища важкого токсикозу;

• гематологічні зміни: лейкоцитоз, нейтрофільоз, токсична зернистість лейкоцитів та інше.

Місцеві симптоми: біль пульсуюча чи розпираюча; пальпація – болючий інфільтрат; при огляді - гіперемія шкіри; інколи набряки. Коли прогресує інфільтрат появляється фокус розмягчення. Має місце ретикулярний, трункулярний лімфангіт. Регіонарний лімфаденіт.

Діагностика: на основі клініки, даних рентгенографії, бактеріології.

Ускладення: місцево – некроз; загально - сепсис.

Лікування: стаціонарне - антибіотико терапія, дезінтоксикаційна інфузійна терапія, загально-зміцнююча терапія, імунно-модулятори.

Хірургічне лікування: нефректомія і некрсеквестер ектомія.

Всі міроприємства для профілактики гіпертермічного шоку, септичного шоку, гострої серцево-судинної недостатності.

Гідроаденіт-запалення аппокринових потових залоз.

Етіологія- стафілакок, частіше золотистий.

Сприяючі фактори- підвищення пітливості, погані умови праці, недотримання особистої гігієни, знижена опірність організму.

Патанатомія- частіше вражаються підпахвинні потові залози. Проходять всі стадії запалення.

Клініка- поява щільного болючого вузлика, який збільшується до 2-3см. Явища токсикозу бувають рідко. Скарги на біль і обмеження рухів в плечовому поясі.

Шкіра над ним тонка, синьошно-червоного кольору. При пальпації болючість. Флюктуація визначається інколи. Рідко пошкоджується одна залоза, часто почергово втягуються сусідні.

Особливості: схильний до рецидиву, хвороба може затягнутись на тривалий час.

Лікування- основа- попередження контамінації інших потових залоз. НЕОБХІДНО волосся постригти, багаторазова обробка спиртовим розчином хлоргексидину, УФО, антибактеріальна і антибіотикотерапія.

При сформованому гнійнику операція- вскриття гнійника, евакува- ція гною та ін. Краще виконувати під загальним знеболенням. Дре- нування резиновими полосками. В подальшому лікуванні, як інфі-- ковані рани.

Прогноз благоприємний.

Бешиха- гостра хірургічна інфекція, в основі якої лежить капілярний лімфангіт шкіри (дерми).

Часто локалізується- обличчя, гомілки.

Етіологія- стрептокок, часто бета-гемолітичний.

Патогенез-переважно екзогенний шлях (дрібні травми, потертості тріщини та ін.).

Умови, що сприяють розвитку бешихи: висока патогенність стреп- токока, знижена реактивність організму.

Патанатомія-спочатку запалення ексудативне. Проникнення стрептококу в лімфатичні капіляри - викликає гіперемію шкіри. При прогресуванні ексудат накопичується в мальпігієвому шарі, що веде до утворення пухирів. Поширення в підшкірно-жирову клітковину проводить до флегмони.

Клінічні форми:

1. Еритаматозна

2. Бульозна

3.Флегмонозна

4. Некротична

КЛІНІКА: часто гострий початок, явища токсикозу: температура тіла 38,5-40,0 С, пропасниця, головні болі, болі в м”язах. Пульс та дихання частять.Виражений лейкоцитоз, прискорена ШОЕ.

Місцеві симптоми через 10-12 годин.Спочачтку свербіння, біль, а потім яскраво-червоне пятно, що збільшується з нерівними краями, у вигляді язиків “полум”я”. Приєднується набряк, болючість. Це – флегмонозна форма.

При бульозній – додатково приєднуються пухирі із серозним, серозно-геморагічним вмістом.

При флегмогозній – виражений токсикоз, гнійне розплавлення шкіри і підшкірно-жирової клітковини.

При некротичній формі – важкий токсикоз з некрозом шкіри і підшкірно-жирової клітковини.

ЛІКУВАНННЯ: стаціонарне лікування:

• постільний режим;

• антибіотикотерапія (перважно група пеніціліну);

• антибактеріальні препарати;

• загальноукріплююча терапія.

Місцево: асептична пов”язка, УФО.

При флегмонозній бешисі- широке розкриття флегмони

При некротичній - раннє висічення некрозу.

Протипоказані вологі пов”язки чи ванночки пр еритематозній та бульозній формах.

Хвороба схильна до частих рецидивів.