Види факторного аналізу
Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження факторів, зв’язок яких з результативним показником носить функціональний характер, т. б., коли результативний показник представляється в вигляді виробності, приватного або алгебраїчної суми факторів.
Стохастичний аналіз представляє собою методику дослідження факторів, зв’язок яких є результативним показником в відмінності від функціональної є неповним, можливою (кореляційною). Якщо при функціональній (повній) залежності зі зміною аргументу завжди трапляється відповідні зміни функції, то при кореляційному зв’язку зміна аргументу може дати декілька значень приросту функції в залежності від з’єднання інших факторів, які приділяють даний показник.
При прямому факторному аналізі дослідження ведеться дедуктивним способом – від загального до приватного. Зворотній факторний аналіз здійснює дослідження причинно-результативного зв’язку способом логічної індукції – від приватних, окремих факторів до узагальнюючих.
Факторний аналіз може бути одноступінчатим і багатоступінчастим. Перший тип використовується для дослідження факторів тільки одного рівня підпорядкування без їх деталізації на складові частини. При багатоступінчастому факторному аналізі проводиться деталізація факторів з ціллю вивчення їх поведінки. В даному випадку вивчається вплив факторів різних рівнів співпідрядності.
Необхідно розрізняти також статичний і динамічний факторний аналіз. Перший вид застосовується при вивченні впливу факторів на результативні показники на відповідну дату. Інший вид представляє собою методику дослідження причинно-результативного зв’язку в динаміці.
І нарешті, факторний аналіз може бути ретроспективним, який вивчає причини приросту результативних показників за минулі періоди, та перспективним, який досліджує поведінку факторів і результативних показників в перспективі.
Класифікація факторів представляє собою розподіл їх на групи в залежності від загальних признаків. Вона дозволяє краще розібратися в причинах зміни досліджуємих явищ, точніше оцінити місце і роль кожного фактора в формуванні величини результативних показників.
По своїй природі фактори підрозділяють на природно-кліматичні, соціально-економічні і виробничо-економічні.
За степенем впливу на результати господарської діяльності фактори діляться на основні та другорядні. До основних відносяться фактори, які оказують головний рішучий вплив на результативний показник. Другорядними вважаються ті, які не оказують рішучого впливу на результати господарської діяльності у виникнених умовах. Тут необхідно замітити, що один і той же фактор в залежності від обставин може бути основним, і другорядним.
Залежно від середовища функціонування на внутрішні та зовнішні
За характером дії: об’єктивні і суб’єктивні.
За степенем розповсюдженості загальні і специфічні.
За терміном дії на результати господарської діяльності постійні та тимчасові.
За рівнем залучення резерві: інтенсивні та екстенсивні. До екстенсивних відносяться фактори, які пов’язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника.
У процесі детермінованого моделювання необхідно виконувати ряд вимог:
1) фактори, що входять у факторну систему повинні знаходитися в причинно-наслідковому зв'язку з досліджуваними показниками. Іншими словами, побудована факторна модель повинна мати пізнавальну цінність.
фактори, що включаються в модель і самі моделі повинні мати виразно виражений характер і реально існувати, а не бути придуманими абстрактними величинами.
усі показники факторної моделі повинні бути кількісно вимірними, тобто повніші мати відповідну одиницю виміру і достатню інформаційну забезпеченість.
факторна модель повинна забезпечувати можливість виміру впливу окремих факторів. Це значить, що в ній повніша враховуватися домірність виміру результативного і факторного показників, а сума впливу окремих факторів повніша дорівнювати абсолютній зміні результативного показника.
При детермінованому моделюванні виділяють наступні типи факторних моделей, що найбільш часто зустрічаються у формуванні показників оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства.
1. Адитивні моделі
2. Мультиплікативні моделі
3. Кратні моделі
4. Трансцендентні моделі
6. Екстремальні економіко-математичні моделі.
Суть цих моделей зводиться до відшукання значень перемінних, що дають екстремум цільової функції при відомих умовах (обмеженнях), заданих рівняннями чи нерівностями.
Виділяють три основних способи моделювання:
1) Спосіб подовження факторної моделі.
Цей спосіб моделювання передбачає подовження чисельника вихідної факторної моделі шляхом заміни одного чи декількох факторів па суму однорідних показників.
2) Спосіб розширення факторної моделі.
Цей спосіб моделювання передбачає розширення вихідної факторної моделі за рахунок множення чисельника і знаменника дробу на один чи кілька нових показників.
3) Спосіб скорочення факторної моделі.
Цей метод моделювання являє собою створення пової факторної моделі шляхом ділення чисельника і знаменника дробу на той самий показник.
Стохастичний аналіз направлений на вивчення непрямих зв'язків між показниками господарської діяльності підприємств. По відношенню до детермінованого аналізу він має другорядний характер і виступає як інструмент поглиблення детермінованого аналізу факторів, які неможливо об'єднати у детерміновану модель. Використання стохастичного моделювання вимагає деяких обов'язкових передумов, які формують притаманні стохастичному аналізу суттєві особливості.
Обов'язковою передумовою стохастичного моделювання можливість повторного вимірювання параметрів одного її того ж явища або процесу в різних умовах. Стохастичне моделювання факторних систем взаємозв'язків окремих сторін господарської діяльності спирається на узагальнення закономірностей змін значень економічних показників — кількісних характеристик факторів та результатів господарської діяльності. Кількісні параметри зв'язків вивчаються па основі зіставлення величини вивчаємих показників у сукупності господарських об'єктів або періодів.
Другою передумовою використання стохастичного аналізу є наявність якісно однорідної сукупності.
Третьою передумовою стохастичного аналізу є наявність достатньої чисельності сукупності спостережень, яка дозволяє з достатнього ступінню вірогідності та надійності виявити закономірності змін вивчаємих факторів та їх співвідношення.
Четвертою передумовою стохастичного підходу до моделювання зв'язків економічних показників с наявність методів, які дозволяють виявити кількісні параметри зв'язків економічних показників із даних масових спостережень. Ці математичні методи вимагають дотримання специфічних умов до вхідної інформації Виконання цих умов також с необхідною умовою достовірності результатів стохастичного аналізу.
Основною особливістю стохастичного факторного аналізу с той факт, що факторна модель будується па основі кількісного (а не якісного, як при детермінованому аналізі) аналізу вихідних даних.
Спосіб ланцюгових підстановок є найуніверсальнішим, він використовується для розрахунку впливу факторів для усіх типів детермінованої залежності факторів. цей спосіб полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного фактора на фактичну величину у звітному періоді. Для цього розраховується низка умовних величин результативного показника. Порівняння величини результативного показника до та після заміни рівня того чи іншого показника нейтралізує вплив усіх інших факторів, крім одного, що уможливлює визначення впливу останнього на приріст результативного показника.
Технологія розрахунків за способом ланцюгових підстановок може бути представлена як послідовність наступних аналітичних операцій:
* розрахунок планового значення результативного показника;
* заміна планового значення першого фактора на фактичний (підстановка);
* розрахунок умовного значення результативного показника;
*визначення впливу першого фактора шляхом віднімання від умовного планового значення результативного показника.
Правильність розрахунків за способом ланцюгових підстановок залежить від прийнятої послідовності факторів у факторній моделі. Для того, щоб уникнути зазначеного недоліку в теорії економічного аналізу прийняте правило: підрозділяти усі фактори на кількісні і якісні і записувати у факторні моделі спочатку кількісні, а потім якісні фактори; якщо у формулі міститься багато кількісних, структурних або якісних показників, послідовність заміни залежить від оцінки того, які з них є основними, які похідними, які первинні, а які - вторинні.
Спосіб абсолютних різниць та його застосування в економічному аналізі Цей технічний прийом є спрощеним різновидом способу ланцюгових підстановок. Цей технічний прийом використовується для розрахунку впливу факторів у моделях мультиплікативного та змішаного типу. Послідовність розрахунків при цьому способі така:
Розраховується абсолютне відхилення кожного фактора і результативного показника;
Вплив кожного фактора розраховується множенням абсолютного відхилення фактора на незмінне значення інших факторів з факторної моделі;
Спосіб відносних різниць застосовується в тому випадку, коли відомі відносні зміни кожного фактора (% виконання плану по кожному фактору). В економічній літературі рекомендують два варіанти розрахунків впливу факторів: Перший підхід передбачає наступну послідовність розрахунку впливу факторів:
На 1-му етапі визначається різниця % виконання плану по кожному фактору (% ВП - 100 %);
На 2-му етапі визначається вплив кожного з факторів шляхом множення різниці в % на планове значення результативного показника.
Індексний спосіб використовується для визначення тенденції зміни показників, а також досить широко застосовується у факторному аналізі для розрахунку впливу ізольованих факторів на зміну результативного показника. Методика факторного аналізу при індексному методі такі:
на 1-му етапі розраховуються індекси усіх факторів, що впливають на результативний показник;
на 2-му етапі розрахунок впливу факторів визначається як різниця чисельника і знаменника індексу кожного фактора.
Індексна схема розрахунку методу ланцюгових підстановок передбачає використання під час економічного аналізу індексів факторних показників, а не їх абсолютних величин. При цьому слід дотримуватись такого правила: базисне (планове) значення аналізованого показника треба помножити на індекси попередніх факторів розрахункової формули та на відносний приріст (зниження) фактора, вплив якого обчислюється. Відносний приріст (зниження) під час розрахунків виражають у вигляді часток і визначають як різницю між індексом факторного показника і одиницею. Результати розрахунків прийомами обчислення абсолютних різниць та за допомогою індексної схеми збігаються з одержаними при застосуванні ланцюгової схеми розрахунку. Вони можуть в певній мірі відрізнятися внаслідок округлення чисел під час розрахунків.