21. Історичні та політичні обставини утворення Галицько-Волинської держави. Князь Роман Мстиславич.

Одним із найсильніших князівств південно-західної групи було Галицьке. Географічне положення Галичини, розташованої на крайньому заході Русі, було вигідним, отже, вона не зазнавала нападів кочових племен. Незначними були й князівські усобиці. Тому сюди переселялася багато людей з місць, що були під загрозою нападів кочівників, особливо з Подніпров´я. У 1097 р. Галицька земля відокремилася від Києва. Першими у незалежній Галичині правили нащадки онука Ярослава Мудрого Ростиславичі — Василько, Володар і Рюрик.

Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Боротьба за зміцнення Волинського князівства була нелегкою, і воно в окремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію менших удільних князівств. Після смерті в 1170 р. Мстислава Ізяславича Волинь була поділена між його синами: Роман став князювати у Володимирі, Володимир у Бересті, Святослав у Червені, Всеволод у Белзі.

Незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька землі здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні взаємини. Ці взаємини стали головною передумовою об'єднання Волині й Галичини в одному князівстві. Також було вельми вдале географічне положення,в основному це визначалося тим, що послаблювався вплив Києва через регіональну віддаленість та тим,що князівство знаходилося на перетині головних торгівельних шляхів. Утворення об'єднаної Галицько-Волинської держави було подією великої історичної ваги. Спочатку, головним ідеологом об’єднання був Роман Мстиславович (потім її продовжив його син Данило Галицький). Його політика мала особливі риси. У внутрішній політиці Роман зосередив увагу на зміцненні княжої влади, тобто ослабленні бояр. Також він був прибічником майорату,тобто того,щоб влада родового володіння унаслідувалася старшим сином, таким чином він вважав, можна подолати міжусобиці при розподілі влади,подолати роздробленість колишньої К.Р. Проте найбільшу славу Романові принесли його успіхи в зовнішній політиці. В 1203 р., об'єднавши Волинь із Галичиною, він завдає поразки своїм суперникам із Суздаля й оволодіває Києвом. Також, у зовнішній політиці Роман Мстиславович підтримував тісний союз із Візантією та Угорщиною, мав тісні зв'язки з Римським Папою Інокентієм ІІІ, перемагав неспокійних сусідів - половців і литовських племена, намагався впливати на німецьких князів. Складалося враження, що скоро мають об’єднатися усі колишні землі К.Р. Прагнення розширити межі своїх і без того величезних володінь стало причиною його смерті. В 1205 р., йдучи польськими землями, Роман потрапив у засідку й загинув. Після його смерті стався тимчасовий розпад князівства.

Отже, Роман Мстиславич був найвидатнішим князем Русі кінця XII ст. За його коротке володіння об’єднаним Галицько-Волинським князівством воно досягло небувалої могутності,але воно занепало через відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці.