92.Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів

Основною цілеспрямованістю Державної програми раціонально­го використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об'єкти навко­лишнього природного середовища та їх здатністю до самозбережен­ня і самовідновлення. Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні неутилізованих відходів, які потрапляють у навколишнє се­редовище.

Державна політика охорони і раціонального використання природ­них ресурсів визначається системою правових, організаційних, еко­номічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозбе­рігаючий та відтворювальний характер.

> Земельні ресурси відіграють найбільш важливу роль у ефек­тивному природокористуванні. Для їх раціонального використання здійснюють інвентаризацію земель, що закріплені за населеними пун­ктами, промисловими підприємствами, установами, організаціями транспорту і зв'язку, оборони, лісового фонду тощо. Визначають площі, що належать до загальнодержавної та комунальної власності, резер­вуються землі для науково-дослідної діяльності та спеціалізованого сільськогосподарського виробництва, природоохоронного рекреацій­ного призначення. Заходами передбачається впровадження ґрунтозахисної системи землеробства. Зокрема, розширення площ безполицевого обробітку ґрунту, щілювання ріллі, смугове розміщення посівів і парів, першопо-чаткове залуження та консервація сильно еродованих та схилових зе­мель. Розробляються проекти землеустрою з контрольно-меліоратив­ною організацією територій, де передбачається створення захисних лісонасаджень, спорудження протиерозійних гідротехнічних споруд.

Важливою проблемою ефективного використання земельних ре­сурсів є поліпшення екологічного стану зрошувальних земель, на яких виникає підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнація природної структури ґрунтів. Нинішній науково-технічний потенціал дозволяє створювати такі технології водокористування, які врахову­ють рівень фізіологічних потреб сільськогосподарських культур, зміни • мікроклімату зрошувальних ділянок та забезпечують відповідні вро­жаї без деградації земель. Для поліпшення балансового меліоратив­ного стану осушених земель потрібно збільшити посіви багаторічних трав до 50 % загальної площі і домогтись до 70 % регулювання систем двостороннього водного режиму.

Атмосферне повітря є не лише життєдайним «буфером» між Космосом і поверхнею нашої планети та носієм тепла і вологи, адже через нього здійснюється фотосинтез і обмін енергії-головні процеси біосфери. Тому антропогенна діяльність повинна ці фактори враховувати і в певній мірі регулювати його використання.

• Ресурси флори і фауни. Рекреаційна та заповітна справа. Од­ ним із найбільш важливих ресурсів флори є лісокористування. Стра­ тегія його визначається зростаючими потребами в деревинній сиро­ вині та різким зростанням кліматорегулюючої, захисної, санітарно- гігієнічної, рекреаЦійно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи. Головним визначальним принципом ефективного використання деревинних ресурсів має стати безвідходне лісокорис­ тування. Значним резервом додаткового одержання сировини є збільшення використання деревинної біомаси (до 80 % порівняно із сучасним - 48 %) без шкідливого впливу на родючість ґрунтів та рос­ линні ресурси. Це має забезпечуватися за рахунок створення і широ­ кого впровадження безвідходних та маловідходних технологій. За підрахунками науковців впровадження в лісопереробному комплексі ресурсозберігаючих технологій, використання замінників і вторинної сировини може щорічно економити понад 2,0 млн. м³ деревини.