89. Державна програма охорони навколишнього природного середовища

Сучасне екологічне становище в Україні та низці країн світу харак-. теризується як незадовільне. Людство у результаті своєї діяльності пе­ревершило можливості природних біологічних чинників. Нераціо­нальна структура народного господарства, що пов'язана із застосу­ванням матеріало- та енергоємних технологій, низький технічний рівень технологій очищення газоповітряних викидів у атмосферу і скидів стічних вод у водойми і низка інших факторів призвели до зни­ження продуктивності господарства країни, погіршення стану здоро­в'я людей і, як наслідок, до зменшення чисельності населення. Нера­ціональне використання природних ресурсів значно погрішило стан довкілля і нині створюється загроза завдання непоправної шкоди біо­логічному і ландшафтному різноманіттю - лісовим, гірським і морсь­ким системам, водоймам, лукам, землям тощо.

З метою подолання зазначених недоліків у 1998 р. Верховною Ра­дою України прийнята постанова «Про основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, ви­користання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпе­ки». Ця постанова розглядається як Державна програма охорони дов­кілля в Україні. В ній сформульовані основні пріоритети та завдання охорони навколишнього природного середовища і раціонального ви­користання природних ресурсів, а саме:

+ формування збалансованої системи природокористування і адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу еконо­міки;

+ екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будів­ництві, сільському господарстві, на транспорті тощо;

+ поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню р. Дніпро та інших річок, Чорного та Азовського морів;

Як бачимо з наведеного, цією програмою охоплені всі головні ас­пекти діяльності народного господарства країни. Для здійснення цієї Державної програми передбачається вирішення таких завдань:

0 створення в країні ефективної системи екологічної освіти, ви­ховання та інформування;

0 структуризація економіки із суттєвим зменшенням частки енерго- і матеріалоємних виробництв;

0 запровадження дієвих економічних складових впливу на систе­му природокористування;

0 створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення в сфері охорони навколишнього природного середови­ща, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів;

ЕЗ створення системи прогнозування, запобігання й оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-технічного походження.

Ця комплексна державна програма охорони навколишнього при­родного середовища є стратегічною і довгостроковою. її реалізація повинна здійснюватись шляхом розроблення і виконання окремих міждержавних, державних, галузевих, регіональних та місцевих про­грам, які мають базуватися на здійсненні державної політики у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування!.

90.. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони

природно-ресурсного потенціалу

Стратегією на найближчу перспективу розвитку галузей народно­го господарства є недопущення збільшення рівня забруднення при­родних та природно-антропогенних екосистем. Вирішення проблем техногенно-екологічної безпеки здшснюватиметься штихом:

• технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень;

• енерго- і ресурсозберігаючих технологій та екологічно безпеч­них технологічних процесів;

Ш застосування відновних і нетрадиційних джерел енергії; Ш використання та знешкодження всіх видів відходів (крім роз­сіюваних у навколишній простір);

& У теплотехнічній галузі у зв'язку зі збільшенням використан­ня твердого палива та з метою докорінного оздоровлення екологічно­го стану пропонується використання нових технологій спалювання низькоякісного вугілля в котлоагрегатах з циркулюючим киплячим ша­ром, застосування високоефективних парогазових установок і ефек­тивних установок сіркоочищення та пиловловлювання. Передбачаєть­ся впровадити ефективніші системи газів і технології утилізації твер­дих відходів (пилу, золи, шламів) для потреб будівельної індустрії. Об­сяги зворотного водопостачання передбачається довести до 75-80 % від загальної кількості використання води, створити замкнуті системи водопідготовки та гідрозоловиділення нефільтрованих золошлаковід-вал ів та застосовувати ефективної технології утилізації осадів після очи­щення води.

еф» У металургійній промисловості потрібно визначитись з не­обхідними перспективними обсягами виробництва та здійснити ком­плексну структурну перебудову галузі із застосуванням екологічно без­печних технологій з переробленням та утилізацією твердих відходів. Особлива увага має бути звернена на асортимент і якісні показники продукції металургійної галузі.

еф> У хімічній і нафтохімічній промисловості передбачається впровадження безвідходних та маловідходних технологій, що спря­мовані на комплексне використання сировини, енергоресурсів та цільо­вих продуктів.