88. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва

У результаті виробничої діяльнюсті використовуються різноманітні матеріали і природні ресурси для виробництва продукції, яка потрібна як для суспільства, так і для окремого споживача. Однак на сьогодні в більшості галузей народного господарства спостерігаються великі втрати окремих видів ресурсів, які нераціонально використовуються, перебувають у відвалах, займають великі території і забруднюють на­вколишнє природне середовище. Тому питання ресурсозбереження в економіці і розвитку народного господарства набуває великої ваги. Під ресурсозбереженням розуміють систему засобів

Ефективність використання природних ресурсів оцінюється інтен­сивністю природокористування, що визначається збільшенням кількості кінцевої корисної продукції на одиницю залученого у вироб­ництво конкретного або інтегрального ресурсу чи питомими капіта­ловкладеннями на відтворення цих ресурсів.

Ресурсозбереження в широкому розумінні - це витрати усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції. Воно визначає питому вагу використання сировини і матеріалів в собівартості одиниці про­дукції.

Вирішення проблеми ресурсозбереження означає:

х збільшення випуску продукції при незмінній або меншій витраті матеріальних ресурсів;

х зниження собівартості виробленої продукції;

х зростання чистого прибутку;

х більш повне використання виробничих потужностей і підви-гцення продуктивності праці;

~ У виробничій діяльності галузей характерні два основні напрями підвищення їх ефективності:

■/ зростання виробництва продукції, необхідної для задоволення потреб споживачів на основі підвищення фондо-, електро- і енерго­оснащеності праці, що призводить до економії живої праці;

■/ ресурсозбереження, що включає раціональне використання ма­теріальних, трудових і грошових ресурсів на базі застосування ре­сурсозберігаючих техніки і технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

За даними статистики на кожного жителя Землі щорічно видобу­вається близько 20 т сировинних ресурсів, з котрих тільки 7 % вико­ристовується у кінцевому продукті, а решта маси йде у відходи.

Відходи виробництва, або вторинні ресурси - одне з основних дже­рел ресурсозбереження. Економічний ефект від використання вторин­них ресурсів визначається за формулою:

Е = Ц - С • N - КЕ_н; де Е - економічний ефект від використання вторинних ресурсів ; Ц- ціна реалізації продукції, виробленої з вторинної сировини; С - собівартість одиниці продукції з вторинної сировини; N- обсяг виробленої продукції з вторинної сировини; К-капітальні вкладення в устаткування для переробки вторин­ної сировини;

Безвідходна технологія - це практичне застосування най­новіших досягнень науки і техніки, методів і відповідних коштів з метою забезпечення в межах людських потреб якнайраціональнішо-го використання природних ресурсів і енергії та захисту навколиш­нього середовища.

Маловідходна технологія - це спосіб виробництва продукції, за яко­го частина сировини і матеріалів переходить у відходи, однак шкідли­вий вплив на навколишнє середовище не перевищує допустимих сані­тарних нори. Ця технологія передбачає, щоб вироби мали відповідно тривалий термін служіння, після чого могли бути легко відновлені (відре­монтовані), а після закінчення терміну користування поверталися в ан­тропогенний ресурсний цикл з подальшою переробкою або знешкод­жувалися тазахоронялись як неутилізовані відходи.