77. Екологічний фактор розвитку продуктивних сил.

До половини XX століття розвиток виробництва і його продук­тивних сил, як правило, здійснювався за рахунок екстенсивного гос­подарювання. Цей процес просувався повільно і в більшості випадків він не впливав на стан навколишнього середовища. Однак, починаю­чи з другої половини XX століття вплив льодини на природу різко посилився. Високими темпами стало розвиватись промислове вироб­ництво, транспортні засоби, галузі важкої промисловості, паливо-енергетичний комплекс, хімічна промисловість. Це призвело до знач­ного зменшення лісових масивів, родючих земель, забруднення на-вколишнього середовища. Небезпечними стали викиди в атмосферу окису вуглецю і двоокису сірки великими тепловими електростанці­ями, хімічними комбінатами та нафтопереробними заводами, транс­портними засобами та відходами господарської діяльності.

Найбільший вплив на забруднення атмосферного повітря України займає енергетична та вугільна промисловість (46% шкідливих ре­човин від загального обсягу витоків). Металургійна промисловість в загальному обсязі становить 30,7%, хімічна і нафтохімічна - 5%, при­чому на ці галузі припадає понад 40% всіх викидів вуглеводнів¹.

За останні роки набуває загрозливих розмірів пошкодження і ви­користання земельних ресурсів. Із-за непродуманої політики земле­користування мільйони га продуктивних земель сьогодні не викори­стовуються для сільськогосподарського виробництва і знаходяться в занедбаному стані, втрачають свою родючість. Нині площа еродова­них угідь становить майже 30%.

В значних кількостях земля вилучається з сільськогосподарського оборогу під міське, промислове, транспортне та інше будівництво.

Напруженою залишається ситуація із станом водних ресурсів, які на сьогодні є дифицтними як для розвитку промисловості, так і сільськогосподарського виробництва. У зв'язку із зростанням безпо­середнього водоспоживання з'являються складності з водопостачан­ням міст, населених пунктів, промисловості і сільського господар­ства.

Великої шкоди водним ресурсам завдається скиданням забрудне­них і не очищених стоків у головні водні басейни і річки (у ріки Ук­раїни щорічно скидається біля 2,7 млрд. м³ забруднених стоків). Ос­новна їх кількість скидається в річки Донецького та Придніпровсь­кого районів (близько двох третин). За таких обставин головною еко­логічною проблемою залишається збереження якості води в усіх дже­релах.

Тривога за наслідки забруднення природного навколишнього се­редовища вимагає невідкладних заходів щодо скорочення надходжен­ня забруднювачів, особливо в сферу життєдіяльності людини. Тут гармонійно має поєднуватись система виробництво - природа. Сьо­годні необхідно забезпечити таку взаємодію компонентів цієї систе­ми, при якій високі темпи економічного зростання та задоволення потреб населення поєднувались із збереженням та відновленням якості навколишнього середовища.

78. Еволюція економічних принципів природокорис­тування.

За останні роки минулого століття, і вже нового XXI ст., природо­користування та охорона навколишнього середовища набули винят­ково важливого значення для забезпечення життєдіяльності і здоро­в'я людей. Це пояснюється закономірностями впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище, яке вивчає приклад­на екологія.

Надвисокі темпи зростання чисельності населення планети та його потреб призвели до використання надзвичайно великих обсягів різних природних ресурсів і утворення величезної кількості різноманітних відходів. Результатом активної діяльності людини стало забруднення води, ґрунту і повітря. В нинішніх умовах господарювання ці зміни в довкіллі набули загрозливого характеру для подальшого існування людської цивілізації та супроводжуються екологічними кризовими ситуаціями. Взаємодія людського суспільства з природою вимагає відповідних екологічних знань.

екосистеми та глобальної екологічної кризи в біосфері Землі.

Кризовий екологічний стан спричинений також надто низьким рівнем екологічної науки, освіти та виховання, які зумовили відповід­но низький рівень культури і свідомості людини у ставленні її до при­роди та неспрс'можність спрогнозувати катастрофічні наслідки такої антропогенної діяльності.

Починаючи з 60-х років минулого століття спостерігається актив­ний рух суспільства на захист довкілля від антропогенних забруднень, за підвищення рівня культури й свідомості у ставленні до природи, інтенсивними темпами розвиваються наукові дослідження з' екології. Тому в багатьох країнах світу.

З моменту своєї появи в біосфері Землі, Homo Sapiens завжди задо­вольняв свої життєві потреби за рахунок споживання природних ре­сурсів навколишнього природного середовища. Це були: сонячне вип­ромінювання, рослинний і тваринний світ та природні ландшафти.

В основу господарювання вже з самого початку розвитку первіс­ного людського суспільства закладався економічний принцип:

. Для більш чіткого форму­лювання еколого-економічних принципів господарювання необхід­но визначити такі їх умови:

+ мінімальні витрати природних ресурсів;

+ обгрунтовані життєві потреби людського суспільства;

+ мінімальна шкода природному середовищу.

З метою її подолання в нашій країні, як і в багатьох інших, розрахунок гранично допустимих екологічних навантажень у сучасних умовах здійснюють на основі гранично допустимих концентрацій забрудню­ючих речовин у природному середовищі (воді, повітрі, землі) шляхом розрахунку і встановлення для суб'єктів господарської діяльності гра­нично допустимих викидів в атмосферу, водойми та нормованої кількості відходів для заюронення. Розрахункові показники не повинні переви­щувати встановлені санітарні норми (ГДК).

Еколого-ексномічне господарювання в умовах природної рівнова­ги вимагає від суспільства контролю за його розвитком.