75.Фактор ринкової кон'юнктури розвитку продуктивних сил.

Фактор ринкової кон'юнктури визначає рух цін, цінних паперів, конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили, розміри виробництва тощо. Кон'юнктура ринку складається на основі співвідношень між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами в них.

Наявне співвідношення попиту й пропозиції, яке лежить в основі кон'юнктури ринку, домінуючи впливає на структуру й розміщення галузей національного господарства. Навіть при наявності ресурс­ного (сировинного) потенціалу, якщо зниження попиту на готові ви­роби з них продовжуються тривалий період, то це значмо може впли­нути на зміни в структурі розміщення і розвитку продуктивних сил.

Про це свідчить розвиток паливної та енергетичної промисловості на світовому ринку в минулому сторіччі. Так на початку XX століття головним у паливному балансі посідало кам'яне вугілля (75-80%). Розвиток вугільної промисловості в той час був головним районоут-ворюючим фактором в ряді країн світу в тому числі і нашій країні: Пенсільванія (США), Румунський та Сілезький вугільні басейни в Європі, Донбас на Україні.

Однак, починаючи з середини минулого століття, зростання видо­бутку нафти і газу поступово почали витісняти тверде паливо-вугіл-ля у паливно-енергетичному балансі, як більш економне і дешевше. Вугілля виявилось неконкурентоспроможним, так як: його вартість значно вища (в перерахунку на умовне паливо його собівартість пе­ревищує собівартість нафти у 5 разів, а газу майже у 10 разів)¹. Часта вугілля у світовому енергетичному балансі знизилась майже у два рази (до 40%).

Розвиток нафто-газохімічних комплексів почав визначати струк­туру економіки багатьох країн світу. На карті світу з'явились нові райони нафтогазохімічної промисловості: після Другої" світової війни - Волго-Уральський, Сургут-Західна Сибір в Росії, Західний в Ук­раїні, Техаський і Каліфорнійський в США, країни Перської затоки

Сьогодні не дивлячись на окремі негативні сторони, в структурі електроенергетики в багатьох країнах світу стабільно розвивається атомна енергетика. Стаиий її розвиток стратегічною перспективою передбачається і на Україні.

Враховуючи світову демографічну ситуацію (зростання населен­ня на планеті), передбачається стійкий попит світового ринку на деякі види сільськогосподарської продукції, що дає можливість визначити спеціалізацію агропром ислового комплексу в ряді країн світу, в тому числі і на Україні. В першу чергу це стосується зростання потреби в зернових культурах, вирощування цукрового буряка і виробництва цукру, виробництва соняшникової олії, виробництва продукції тва­ринництва.

Аналізуючи напрями розвитку економіки як у світовому масштабі, так і в Україні можна визначити перспективу сталого розвитку ви­робництва і в інших галузях національного господарства. Зокрема можливості розвитку транспортних засобів (літакобудування, кораб­лебудування, розвиток автомобільного транспорту), машинобудування для потреб сільськогосподарського виробництва, засобів механізації і автоматизації трудомістких процесів в лісо- та деревообробній про­мисловості, промисловості будівельних матеріалів і будівельній індустрії, машинобудування для потреб розвитку харчової промис­ловості тощо.

Отже, ринкова кон'юнктура формується під впливом науково-тех­нічного прогресу. Впровадження нової техніки і технології в вироб­ничі процеси сприяють зростанню виробництва і поліпшенню якості продукції, підвищує їх конкурентоспроможність.

Для прискорення, зростання виробництва і здатності його в кон­курентній боротьбі на зовнішньому ринку, необхідні відповідні інве­стиції. В першу чергу їх необхідно спрямувати в пріоритетні галузі національного господарства для виробництва продукції, яка є ліквідною і користується підвищеним попитом як на внутрішньому так і зовнішньому ринках.

.76.Фактор історико-географічного положення розвитку продуктивних сил.

Розташування будь-якого об'єкта господарювання у просторі зу­мовлено впливом низки причин і закономірностей. Економіко-гео-графічне положення об'єкту на будь-якій території - це сукупність промислових відношень даного економічного об'єкту до інших еко-номіко-географічних об'єктів, що поза ним. Цими об'єктами можуть бути: місто, район, населений пункт, виробничий підрозділ. Вони характеризуються не тільки розташування на певній території, але й системою зв'язків з іншими об'єктами господарювання.

В залежності від історико-географічної природи та взаємоеконо-мічних зв'язків досліджуваного об'єкта, найважливішими вважаються його відношення до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, можливість виробничої кооперації з іншими об'єкта­ми, системи транспортного забезпечення тощо. Економіко-географі-чне положення - категорія історична. Це означає, що із зміною еко­номічного простору може змінюватися економічний потенціал само­го об'єкта.

За масштабністю охоплюваної території та відношення об'єкта до його оточення розрізняють: макро-, мезо- і мікроположення. Макро-положення відображає положення об'єкта на міждержавному рівні або макрорегіональному. Мезоположення відображає положення об'єкта на мезорегіональному рівні, а мікроположення - характери­зує відношення об'єкту до найближчого оточення. Наприклад, мак-роположення - рівень декількох держав в Європі, мезоположення -міжрегіональний рівень внутрі держави, мікроположення - може бути положення Дніпропетровська в межах Дніпропетровської області.

За місцем зосередженості об'єкта людської діяльності економіко-географічне положення можу бути: центральним, периферійним, гли­бинним, ексцентричним, суміжним. За спеціалізацією об'єктів діяль­ності людини: транспортно-географічним,

0 гпранспортно-географічне положення поділяється на підти­пи - приморське, вузлове, прикордонне;

0 промислово-географічне положення характеризує відношен­ня промислового підприємства до джерел родовищ корисних копа­лин, ринків праці і збуту продукції;

0 соціально-географічне положення - охоплює відношення об'єктів до соціальних явищ (центрів культури, науки, освіти, охо­рони здоров 'я, політики і т.п.);

0 агрогеографічне положення об 'єкта характеризує його відно­шення до агропроцесів, споживачів продукції, постачальників засобів виробництва тощо'.

Вище наведені фактори мають важливе значення при розміщенні об'єктів господарювання на мікрорівні, адже розташування підприє­мства відіграє важливу роль при вирішенні проблеми використання природно-ресурсного потенціалу, трудових ресурсів, споживання продукцій і т.п. Мікроположення важливо врахувати ще і тому, що від його правильного вибору в значній мірі може залежати прибуток підприємства, тобто наявність споживача на даний вид продукції, яка є ліквідною. З цією метою здійснюють техніко-економічне обґрунту­вання та відповідні розрахунки. Якщо об'єкт розташовується у місті то визначають: відстань до центру міста, залюдненість прилеглої те­риторії, густота транспортної мережі, потенціал робочої сили, мож­ливий ступінь конкурентів у зоні розміщення об'єкта тощо.