68.Сировиний фактор

У розвитку продуктивних сил фактори їх розміщення відіграють домінуючу роль. Вивчаючи територіальну організацію продуктивних сил ми стикаємось із многими факторами, які в значній мірі вплива­ють на сталий розвиток і розміщення різних галузей національного господарства.

Факторами розміщення продуктивних сил називають усю су купність аргументів (причин), що зумовлюють вибір місця дл окремих підприємств, їх груп і галузей. В залежності від наявни: факторів здійснюється вибір місця розміщення того чи іншого ви робництва, визначається його перспектива, можливість стабільної ро боти на розрахунковий період.

Перш чим розміщувати те чи інше виробництво здійснюється гай боке вивчення особливостей економіки кожної галузі зокрема і даєтьс: орієнтовна оцінка кожного із факторів, які можуть впливати ні стабільність дальнішої діяльності суб'єкта господарювання.

Оцінюючи фактори розміщення, одночасно аналізується структу ра затрат на виробництво, їх співвідношення в кожній галузі, так як і залежності від виду продукції міняються і витрати на одиницю про дукції. Одним з найбільш впливових факторів, особливо на матеріа ломісткі вироби, є природно-ресурсні. їх часто називають сировин ним фактором або фактором матеріаломісткості. Це виробництва, де затрати на сировину і матеріали становлять більше половини в со­бівартості одиниці продукції.

Ступінь матеріаломісткості визначається співвідношенням витраї на сировину до обсягу виробленої готової продукції. Величину мате­ріаломісткості виражають як у грошовому, так і в натуральному по­казниках. Найбільш практичним і точним є метод зіставлення нату­ральних величин, наприклад, ваги витраченої сировини і ваги отри­маної готової продукції.

На практиці виділяють галузі низької, середньої і високої матеріа­ломісткості. Деякі стадії комплексних галузей вирізняються високою матеріаломісткістю. Характерним прикладом є кольорова металур­гія, де обов'язково суміщені стадії виробництва і збагачення руди. Руди кольорових металів, як правило, полікомпонентні, тому їх пе­реробка передбачає складні технологічні цикли одержання різних металічних сполук. Адже навіть багаті мідні руди містять металу не більше 5 - 10 % і потребують обов'язкового збагачення в місцях ви­добутку.

). В електронному машинобудува**"¹' приладобудуванні, опти-ко-механічному машинобудуванні варті** сировини у багато разів менша за вартість готової продукції і з* ^вагою сировина не переви­щує готову продукцію (нафтопереробна, виробництво домашніх хо­лодильників, випічка хліба тощо). Оде#^к' ^^т зіставляються витра­чені грошові ресурси. Такі галузі в біл^^ості Розташовуються там, де є споживач даної продукції. Ці галузі *™оіь відповідного впли-ву інших факторів.

Сьогодні у світовій практиці безпері⁸¹¹⁰ ^^{e п}Р^оцес зниження матеріаломісткості виробництва, тому ?^плив сировинного фактору поступово знижується.

69. Паливно-енергетичні Фа^ор сталого розвитку продукти*^{вних СИЛ-}

В структурі затрат на виробництво т^'¹"^{чи іншої} ПРОДУКЦІЇ палив­но-енергетичні витрати є дуже важливий Ф^актоР^ом стабільного роз­витку продуктивних сил, тим більше, щО ^шни являються критичним імпортом (власних паливно-енергегичй^ Р^есУР^{сів для п0Т}Р^еб Р°³' витку національного господарства не ві*^стачає-''

В технологічних процесах різних га^^зей виробництва спостері­гається різна питома вага паливно-енер*⁴™™ витрат на виготов­лення одиниці продукції. За ступенем ш^^оми* ^ШТраТ ™™^Ш *^ЄНЄрГЙ виробництва поділяють на три групи га/^^зеи'

• високоенергомісткі, де частка у^глвно-енергетичних витрат складає 30-45% до загальних витрат н# готовлений одиниці про-дукції;

• середньоенергомісткі, в_Якихчаск^^палшн°-^енеР^{геттнихвит}-рот складає в межах 15-30%;

• неенергомісткг, де палшно-енерг^^{тичні вит}Р^ати складають менше 15%.

До енергомістких виробництв відносяться: виплавка легких ме­талів (алюміній, титан); електролітична виплавка міді, нікелю, маг­нію, феросплавів, виробництво синтетичного каучуку, віскозного шовку. Ці галузі орієнтуються на регіони масового виробництва елек­троенергії. Вони розміщуються біля гідроелектростанцій або в цент­рах з потужною тепловою енергією. Наприклад, виробництво тита­ну, алюмінію України зосереджено у Придніпров'ї (Запоріжжя), ви­робництво магнію в м. Калуші (Івано-Франківська область). На ви­робництво 1 т. алюмінію витрачається 16 тис. квт-год., титану - 60 тис. квт-год., магнію - 20 тис. квг-год. електроенергії.

До поливномістких відносяться виробництва, що поглинають ба­гато тепла в процесі виготовлення продукції. До них можна віднес­ти: глиноземні заводи (на 1 т. глинозему витрати становлять 3 т. умов­ного палива), виплавка нікелю (на. 1 т. нікелю витрачається 5,0 т. умов­ного палива). Багато паливних ресурсів витрачається при виробництві цементу, скла, синтетичного каучуку, целюлози, стінових будівель­них магеріалів, на хлібопекарнях, содовому виробництві, тощо. Та­ким чином більшість видів паливомістких виробництв розміщують­ся поблизу паливних баз або в центрах споживачів продукції. Особ­ливо це характерно для розміщення теплових електростанцій (ТЕС). Основними регіонами теплової енергетики в Україні є Донбас, При­дніпров'я, Вінниця, Харків, на Заході України Івано-Франківськ. Саме тут працюють найбільші ТЕС, які споживають 5,0 і більше млн. тонн умовного палива на рік.

Сьогодні практично немає жодної галузі національної економіки де б не використовувалися паливно-енергетичні ресурси. І незалеж­но від обсягу їх використання як на виробничо-технологічні потре­би, так і для гоеподарсько-побутових потреб, головне завдання - ефек­тивне і економне їх використання. Необхідно вдосконалювати тех­нологію виробництва, знижувати витрати паливно-енергетичних ре­сурсів на випуск одиниці продукції.