17.Економічне районування і його практичне значення

Економічне районування України на державній організаційній основі розпочалося у 192Ґр. за проектом Держплану територія була поділена на два економічні райони:

0 Південний гірничопромисловий, з розвинутим землеробством і гірничозаводською промисловістю;

0 Південно-Західний (Правобережжя України), в основному сільськогосподарський.

Тільки в післявоєнний період, коли стабілізувався адміністративно-територіальний поділ України, розпочалось науково обґрунтова-^Не Розроблення мережі економічних районів. У 1952 р. вченими під керівництвом академіка К. Воблого, враховуючи особливості еконо-

міко-територіального положення і формування господарства у минулому та тогочасну спеціалізацію, було виокремлено п'ять економічних районів (груп областей):

0 Центральний (Київська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Каш 'янець-Подільська області);

0 Південно-Східний (Сталінська, Ворошиловградська, Дніпропетровська, Запорізька області);

0 Північно-Східний (Харківська, Полтавська, Сумська області); 0 Південно-Західний (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Ізмаїльська області);

0 Західний (Львівська, Волинська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська, Рівненська, Чернівецька, Закарпатська області).

. У 1960 р. їх кількість була збільшена до 14. Але практика показала, що ці адміністративно-економічні райони надто подрібнені, а управлінський апарат занадто великий. Тому в 1962 р. вони знову були зменшені від 14"до 7-ми.

До мережі цих економічно-адміністративних районів (Рад Народного Господарства) увійшли:

0 Донецький (Донецька і Луганська області). 0 Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області).

0 Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська області). 0 Київський (Київська, Житомирська, Чернігівська, Черкаська області,).

0 Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька області).

0 Львівський (Львівська, Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська області).

0 Чорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська і Кримська області).

У 1991 році

0 Донецький (Донецька і Луганська області);

0 Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);

0 Східний (Харківська, Полтавська, Сумська області);

0 Центральний (Київська, Черкаська області і м. Київ);

0 Поліський (Рівненська, Волинська, Житомирська і Чернігівська області);

0 Подільській (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);

0 Причорноморський (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області і м. Севастополь);

0 Карпатський (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська і

Чернівецька області).

Отже, економічне районування є науковим методом територіальної організації народного господарства і, водночас, одним із засобів раціонального розміщення виробництва, вдосконалення його спе-ціа-лізації та піднесення соціально-економічного розвитку.

18.Особливості районування та сучасна мережа економічних районів

Особливості районування полягають у тому, що в нинішніх умовах господарювання змінюється структура виробничої діяльності і форми власності основних виробничих фондів, а звідси і всього економічного потенціал)^.

При досліджені і науковому підході розробки моделі нового економічного районування необхідно враховувати наявні заміни, які відбулися за останні 15 років: проведення приватизації у всіх сферах соціально-економічного життя, спад виробництва в галузях народного господарства, інформаційні процеси, старіння основних виробничих фондів, зниження рівня життя населення, зниження виробництва сільськогосподарської продукції, відтік за межі держави висококваліфікованих спеціалістів та трудових ресурсів тощо.

Щодо особливостей районування з точки зору формування регіональної економічної політики головними проблемами регіонів є:

ф слаборозвинуті (відсталі) регіони;

ф депресивні регіони;

ф прикордонні регіони (області).

е$ Слаборозвинуті регіони традиційно мають низький рівень життя порівняно з більшістю регіонів країни. Регіони цієї групи знаходяться в стані застою. Для них характерна слаборозвинуті галузева структура, науково-технічний потенціал, соціальна сфера, політичні, етнічні та екологічні проблеми. Виробництво ВВП на душу населення менше 50 % від середнього по країні, такий самий і розмір грошових доходів.

^ Депресивні регіони - це просторово локальні утворення, в яких через економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші причини перестають діяти стимули саморозвитку. Тут немає підстав розраховувати на самостійний вихід із кризової ситуації. Депресивними треба вважати регіони, в межах яких темпи спаду виробництва, рівня життя, зростання негативних тенденцій у сфері зайнятості, демографії, соціальних послуг тощо вищі за макрорегіональні і загальнодержавні.

£ Прикордонні регіони. Відіграють важливу роль у забезпеченні безпеки, міжнародного співробітництва та організації прикордонної торгівлі. Поняття «прикордонний регіон» означає, що територія, яка до нього належить, перебуває під впливом державного кордону.

Проблемність (перспективність) прикордонних регіонів Визначається в основному особливістю і характером сусідства. Якщо немає можливостей для масштабного співробітництва, то ці райони стають периферійними і, відповідно, відстають від інших територій в економічному розвитку. Прикордонні райони мають специфічні особливості в інтеграційному процесі - бар'єрність та контактність, завдяки яким вони забезпечують їх взаємну адаптацію. Завдяки підвищенню ролі прикордонних регіонів збільшуються повноваження місцевих органів влади, розширюється їх компетенція у співробітництві з органами влади відповідних територій сусідніх країн.

Сучасна мережа економічних регіонів в Україні залишилася після розпаду Радянського Союзу і проголошення незалежності України. Як уже було сказано раніше, сьогодні існують три економічні райони:

ф Донецько-Придніпровський, до якого входять Дніпропетровська, Донецька, Київська, Кіровоградська, Луганська, Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області (9 областей).

Ф Швденно-Західний: Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька області (11 областей).

ф Південний Автономна республіка Крим, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області.